WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальна субкультура і її роль у детермінації злочинності - Дипломна робота

Кримінальна субкультура і її роль у детермінації злочинності - Дипломна робота

фене," чітко дотримуватись злодійських законів[46;с.12].
Основними вимогами до кандидатів при вступі в члени злодійського співтовариства є: 1) відданість злодійській ідеї; 2) відсутність "компрометуючих" відомостей, таких як служба в армії, наявність нагород, членство в комсомолі, співпраця з органами охорони правопорядку; 3) наявність організаторських здібностей; 4) наявність авторитету в середовищі злочинців; 5) письмові або усні рекомендації від ряду "злодіїв в законі" (не менше двох). Дані умови прийому в цілому дотримуються, хоча останнім часом є немало виключень.
Важливою деталлю є те, що нинішні "злодії в законі" прагнутьретельно маскувати свій антигромадський, злочинний спосіб життя. Крім того, вони самі вже прагнуть не скоювати злочинних діянь (в усякому разі таких, як вбивства); для цього є спеціально навчені професіонали "(кіллери"), а також виконавці для менш складних доручень так звана "піхота." Основна діяльність "злодіїв в законі" - це вирішення організаційних питань, розділ сфер впливу, суддівські (арбітражні) функції. На сучасному етапі навіть дозволяється співпраця з органами правопорядку, якщо це вигідно злочинному співтовариству. Періодично між злодіями старої і нової формації виникають досить серйозні розбіжності, що нерідко закінчуються досить трагічно.
"Злодії в законі" користувалися величезною пошаною і практично необмеженою владою в злочинному світі СРСР. В даний час значення "злодіїв в законі" дещо зменшилося, але в повному об'ємі воно збереглося в установах кримінально - виконавчої системи. "Злодій в законі," вважається хранителем "злодійського закону," який управляє як його поведінкою, так і поведінкою тих, хто дотримується злодійської ідеї.
Рідко скоюючи злочини особисто, "злодій" є організатором злочинної діяльності і "верховним суддею" злодійської справедливості, що залагоджує конфлікти серед груп ув'язнених і застосовує санкції проти "порушників"
Звичайні злодії існували в Росії протягом всієї її історії, як, втім, і в будь-якій іншій країні. За часів Петра I Росія рясніла злодіями, грабіжниками і розбійниками, чому залишилося немало свідчень сучасників. Тільки в передмістях Москви злодіїв було декілька десятків тисяч. Рівень організованості і взаємодії між "злодійськими бригадами" у той час був незначний. Як правило, жили вони відособлено і на справу ходили окремими, ізольованими "бригадами". Злодіями у той час називалися саме ті, хто скоював крадіжки, тобто брав власність іншого. Протягом 18-го сторіччя рівень організації і взаємодії поступово збільшувався. Створювалися злочинні групи, умовою "членства" в яких ставали певні фінансові внески. Значний розвиток одержав "арго" ("феня"). До кінця 19-го століття в злочинному світі відбувся чіткий розподіл по "злодійських спеціальностях" і з'явилися лідери злочинних угрупувань.
Після революції на злочинний шлях вступила певна частина колишніх "політичних", яким не знайшлося місця в новій комуністичній бюрократії, що утворилася. Безумовно, рівень письменності і організованості у цих осіб був значно вище, ніж у "традиційних злодіїв." Ці нові особи сталі називатися "жиганами." "Жигани" запозичили і адаптували під себе частину традицій і звичаїв злочинного світу. Жиганами були розроблені перші злодійські закони, а саме: заборонялося працювати або брати яку-небудь участь в суспільному житті; заборонялося мати постійну сім'ю; заборонялося приймати зброю від держави для захисту країни; заборонялося співпрацювати з державою в будь-якій якості учасника кримінального процесу (свідок, потерпілий, обвинувачений і т.д.); необхідно було вносити гроші в общак.
Це була перша стадія у формуванні нових традицій і звичаїв. Інші атрибути - татуювання, жаргон, "клички," жести - залишалися практично тими ж. Не зазнали особливих змін і емоційні елементи кримінальної субкультури - пісні, вірші і ін.
В 20-30-х роках в кримінальному співтоваристві, що склалося, відбувся перший великий конфлікт. Частина злочинного світу відмовилася підкорятися "жиганам" і підтримала нових лідерів, що висувалися, - "урок." "Урки" менш "політизувалися", ніж "жигани," і дотримувалися тієї думки, що злочинне співтовариство не повинне займатися "соціальними" питаннями, а повинне зосередитися виключно на "професіоналізмі" злочинців. Постійний конфлікт між "урками" і "жиганами" створив потребу в зміні і вдосконаленні "кодексу" злочинного світу. Поступово, грунтуючись на ще дореволюційних злочинних звичаях і традиціях, був прийнятий єдиний "закон", що дозволяв регулювати поведінку вищих представників злочинного середовища. По цьому закону найавторитетніші злочинці, що користувалися пошаною "рядових" членів злочинного співтовариства, стали називатися "злодіями в законі."
Існуючі у той час виправні установи були хорошим середовищем для швидкого розповсюдження нових традицій. Одержані у в'язницях "знання" вийшли з них і почали поширюватись на волі, і, таким чином, влада "злодіїв в законі" поступово зміцнювалася і розповсюджувалася на всю країну.
До початку Великої Вітчизняної війни "злодії в законі" стали наймогутнішою силою в злочинному світі СРСР. Проте війна розділила "злодіїв в законі" на два табори: частина з них вирішила зрадити "злодійському кодексу" - встати на захист країни. Інша частина - вважала за краще залишитися в таборах. В кінці війни та частина "злодіїв в законі," яка "зрадила присязі" і узяла в руки зброю, захотіла знову інтегруватися в злочинне співтовариство. Але "злодіями," що залишилися, в "законі" вони розглядалися як зрадники "злодійського закону." Цей конфлікт серед злочинної еліти, метою якого, власне, було володіння владою, привів до так званої "сучої війни." Необхідно відзначити, що адміністрація таборів дуже успішно використовувала виниклі суперечності з метою роз'єднування і ослаблення злочинного світу. Воюючі угрупування спеціально розміщувалися в одних таборах, одних бараках. Виникаючу різанину припиняли не відразу. В результаті всіх цих подій "злодійський закон" був дещо змінений, - "злодіям в законі" дозволялося, як виняток, посідати деякі посади, які дозволяли їм робити поблажки для своїх "підлеглих". Заняття певних посад розглядалося як необхідність для підтримки злочинного світу.
В кінці 50-х - початку 60-х років кількість "злодіїв в законі" значно скоротилася. Проте жорстокі і безжальні заходи, вживані властями в справі перевиховання, до перемоги над злочинністю не призвели. Соціальні і економічні умови того часу фактично заохочували збільшення злочинності. А оскільки злочинність збільшувалася, поступово відновлювався і почав рости і вплив "злодіїв в законі." В цей час почали проводитися спеціальні зібрання "злодіїв в законі" для визначення стратегії і тактики в боротьбі з державою.
В 1955 році ворогуючі клани розділили по різних УВП. Тоді заборонено стало переводити "злодіїв в законі" з одної УВП в іншу.
Декларовані в СРСР цифри "перемог" над злочинністю були не більше ніж цифрами.
Loading...

 
 

Цікаве