WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір управління майном - Дипломна робота

Договір управління майном - Дипломна робота

того, до Цивільного кодексу України (п. 5 ст. 1370) включена спеціальна норма, яка передбачає, що після припинення управління майном неповнолітніх дітей батьки зобов'язані повернути їм майно, яким вони управляли [9, с. 27].
Не всі неповнолітні, навіть щодо приватизованих квартир (будинків) або часток в них, залишаються їх власниками на тривалий час. На практиці таке право власності неповнолітнього може порушуватись саме їх батьками .
Крім того, при нормальних сімейних відносинах майже ніхто не задумується над долею майна, що належить дітям. Але при розпаді сімейних відносин це питання нерідко постає [17, с. 86].
Отже, необхідне особливе ставлення до дитини як самостійного суб'єкта належних йому майнових прав.
В багатьох випадках навіть важко визначити причини шкоди, що завдається неповнолітнім, а також притягнути опікуна до відповідальності. Тому, законодавець має ввести деякі обмеження щодо діяльності опікуна і особливо стосовно відчуження майна підопічного. Вони і повинні скласти порядок управління майном неповнолітнього.
Якщо держава визнає свого громадянина з дня народженняправоздатним, в т.ч. носієм майнових прав і обов'язків, то тільки вона на період його неповноліття має встановити єдиний порядок управління майном неповнолітніх для всіх законних представників. Завдяки такому порядку зберігалося б й прирощувалося майно неповнолітнього і в ніякому разі він не позбавлявся б права на цінне майно, що з'явилося в його власності до досягнення повноліття, оскільки основною метою покладення управління майном неповнолітніх на законних представників є належний захист їх майнових прав й інтересів.
2.2. Управління спадщиною.
Згідно ст. 1285 ЦК, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.
Коли проводяться дії щодо охорони спадкового майна і нотаріус визнає, що у складі майна є таке, що потребує управління, тобто приватні підприємства, рахунки, житлові будинки та інше, нотаріус у відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. Це може бути хто-небудь із родичів спадкодавця, робітників підприємства, що належать спадкодавцю або коли майно у подальшому перейде до держави - відповідальну особу органів місцевого самоврядування. Договір, який укладається з такою особою, має містити у собі умови, що дають право цій особі на управління майном або грошовими заощадженнями спадкодавця, які пов'язані тільки з утриманням спадкового майна (тобто підприємства, виплата заробітної плати робітникам підприємства, оплата податків або комунальних платежів та інше), але не повинні містити в своїх діях ніяких дій, які б зашкодили інтересам спадкоємців або наносили їм збитки.
У договорі, який укладають між собою нотаріус та особа, що призначена управляти спадковим майном, вказані умови щодо охорони майна, дата договору, місце складання договору, місце знаходження спадкового майна, що охороняється, розмір винагороди, що отримує особа, що управляє спадщиною, а також дії, які ця особа зобов'язана виконувати для збереження спадщини. Крім того нотаріус направляє листи органам та підприємствам, яких це стосується про те, що його призначено керуючим спадщиною, який для прийняття спадщини буде вчиняти усі дії щодо її збереження.
Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.
Охоронець майна не може використовувати майно для отримання прибутку на свою користь, не може зловживати своїми обов'язками. По закінченні строку щодо охорони майна охоронець або особа, що управляє майном, представляє спадкоємцям звіт про свою діяльність про управління майном. [15, с. 835]
Особа, що управляє майном, має право на плату за виконання своїх обов'язків. Ця сума оговорюється вже в договорі, який заключається між нотаріусом та особою, що управляє спадщиною. Право витребування цієї сплати виникає у особи, що управляє спадщиною, при прийнятті спад-коємцями спадщини, та розподіляється між ними пропорційно долі успадкованого майна, що перейде до них. Якщо спадкоємці відмовляють-ся сплатити гроші за виконання їй своїх обов'язків по управлянню спадщиною, така особа може звернутися до суду з позовом до спадко-ємців. Коли особа, що була призначена управляти спадщиною своїми діями, заподіяла шкоду або використовувала своє призначення в ко-рисних цілях, нотаріус, якщо це стало йому відомо, має право звернутися до відповідальних органів з заявою про розслідування діяльності такої особи, а спадкоємці можуть звернутися до відповідальних органів та суду з позовом до особи, що управляла спадщиною, про погашення понесених збитків.
2.3. Особливості управління цінними паперами
Особливості управління цінними паперами обумовлені їх подвійною правовою природою, що знайшло відображення в існуванні прав на цінні папери і прав з цінних паперів.
Під управлінням цінними паперами слід розуміти здійснення управителем від свого імені повноважень володіння і розпорядження, або інвестиційного консультування щодо переданих установником цінних паперів та (або) грошових коштів для цілей їх інвестування в цінні папери в інтересах установника або третіх осіб на умовах договору або інших підставах, передбачених законом. Положення законодавства про управителів цінних паперів поширюються на діяльність інвестиційного консультанта. Інвестиційним консультантом визнається особа, яка не володіє цінними паперами, але здійснює ініціювання прийняття рішень про вкладення цінних паперів в об'єкти інвестування.
В управління можуть передаватися цінні папери та (або) кошти інвестування. В управління можуть передаватися цінні папери, які допускають здійснення особою-невласником від свого імені повноважень управління та зберігання або управління, зберігання та розпорядження такими цінними паперами. Не можуть передаватися в управління чеки, депозитні та ощадні сертифікати, ощадні книжки на пред'явника, складські свідоцтва і товаро-розпорядчі документи, за винятком їх наступного інвестування або одночасної передачі з іншими цінними па-перами чи майном, які є припустимими об'єктами управління.
Кошти інвестування - це грошові кошти, прийняті в управління за умови їх наступного інвестування в цінні папери, а в передбачених законодавством випадках - інше майно, що знаходиться в управлінні. Коштами інвестування вважаються також грошові кошти, які управитель отримає в результаті стягнення їх з боржника установника управління. У договір управління коштами інвестування обов'язково включається
Loading...

 
 

Цікаве