WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір управління майном - Дипломна робота

Договір управління майном - Дипломна робота


Дипломна робота
на тему:
Договір управління майном
Зміст
Вступ 3
Розділ І. Договір управління майном: загальна характеристика. 5
1.1. Поняття управління майном. 5
1.2. Поняття, форма, строки договору. 7
1.3. Суб'єктний склад та зміст договору управління майном. 15
1.4. Порядок укладення та порядок припинення договору управління майном. 21
1.5. Відповідальність сторін за договором управління майном. 26
Розділ ІІ. Окремі аспекти управління майном 34
2.1. Управління майном неповнолітніх 34
2.2. Управління спадщиною. 41
2.3. Особливості управління цінними паперами 43
2.4. Особливості операцій з довірчого управління майном 45
Висновки 47
Перелік використаних джерел 50
Вступ
Протягом останніх років правова система України, як зрештою і сама Україна, пережила немало змін. Зміна економічного устрою України потягнула глибокі внутрішні перетворення в її системних галузях взагалі, і в юридично-правовій - зокрема. На якісно новий етап розвитку вийшов інститут зобов'язального права. Особливо багато нововведень вніс Цивільний кодекс 2003 року. Треба сказати, що ці процеси породили величезну масу дискусій, нових наукових розробок, досліджень, і це не може не радувати, оскільки результатом неодмінно будуть нові, набагато досконаліші законопроекти, що позитивно позначиться на всій правовій базі держави.
Зважаючи на те, договір управління майном існує фактично тільки з часу прийняття чинного Цивільного кодексу, то на сьогодні практичний досвід його застосування є мінімальним. Тому, вважаємо, необхідно продовжувати підвищувати рівень правового регулювання даної сфери для того, щоб спростити та вдосконалити можливість його застосування на практиці. Таким чином, актуальність теми очевидна.
В цілому, дослідження договорів управління майном тільки починається. Необхідно відмітити, що проблемам даної сфери присвячені праці таких вчених як О.В.Дзера, Ю.В. Білоусов, Є.О.Харитонов, Я.М. Шевченко та інші.
Метою роботи є ґрунтовне дослідження та детальний аналіз нижчевказаних завдань. Отже, завданнями даної кваліфікаційної роботи є:
1) дати поняття управління майном та поняття договору управління майном;
2) охарактеризувати форму договору, його строки, суб'єктний склад, а також зміст;
3) визначити порядок укладення та порядок припинення даного договору;
4) дати характеристику відповідальності сторін за недотримання умов договору управління майном;
5) розглянути окремі підвиди договору управління майном: управління майном неповнолітнього, спадщиною, цінними паперами, а також діяльність довірчих товариств.
Об'єктом роботи виступають договірні відносини у сфері управління майном та їх правове регулювання. Предметом - система нормативних актів, які регулюють ці договірні відносини.
При написанні кваліфікаційної роботи теоретичною і методологічною основою дослідження став системний підхід до аналізу правових проблем договору управління майном. При дослідженні проведено узагальнення та систематизацію існуючих даних щодо теми роботи та використано такі методи дослідження як:
- історичний, який надає можливість визначити історичні умови розвитку управління майном неповнолітнього;
- метод всебічності, що дозволяє вивчати предмет роботи як з точки зору загальних положень цивільного права, так і виділяючи безпосередньо особливості відповідного виду договорів;
- метод синтезу (на основі вивченої нормативної та методологічної бази було зроблено висновки щодо поставлених завдань)
Структура роботи визначається її метою і завданнями. Робота складається із вступу, двох розділів, перший із яких включає п'ять підрозділів, другий - чотири, висновків та списку використаних джерел.
Розділ І. Договір управління майном: загальна характеристика.
1.1. Поняття управління майном.
Управління майном - це будь-які юридичні і фактичні дії, вчинювані з цим майном управителем від свого імені згідно з договором.
Управління майном є одним із нових інститутів цивільного права України. Його закріпленню у нормах ЦК України передувала дискусія відомих вчених-цивілістів про рецепцію інституту довірчої власності (трасту) англо-американського права. Зокрема, приділялася увага доцільності втілення даної конструкції у вітчизняне право. Зазначалося, що траст - це складна система правовідносин, не притаманна континентальній (європейській) системі права [13, с. 172].
Дійсно, у правовідносинах довірчої власності беруть участь три суб'єкти -засновник (settor), довірчий власник (trastee) і вигодонабувач (benificiar). Головним завданням довірчого власника є використання майна відповідно до мети визначеної засновником.
Інститут довірчої власності передбачає розщеплення права власності: одна частина повноважень (управління, розпорядження майном) належить довірчому власнику, інша (отримання вигод, доходів) - бенефіціарію.
Довірчий власник виступає у цивільному обороті як справжній власник і може відчужувати майно, що перебуває у довірчій власності.
Сутність трасту полягає у добросовісній, кваліфікованій діяльності довірчого власника, спрямованій на забезпечення отримання найбільшої вигоди бенефіціарієм. Ці відносини мають будуватися на довірі.
За допомогою інституту трасту на сучасному етапі вирішуються такі проблемні питання, як управління грошовими коштами клієнта, його цінними паперами, нерухомістю тощо. Послуги з управління надають професіонали тієї чи іншої сфер. Так побудований інститут трасту в Західній Європі і Сполучених Штатах Америки.
Отже, стародавній інститут, що виник в англо-саксонському "праві справедливості", отримав велике розповсюдження у наші дні. Тому надто привабливим виглядало запозичення цього інституту.
Одна з попередніх редакцій ЦК України розмістила довірчу власність серед речових прав, що, безумовно, викликало певні заперечення. Але все-таки "рецепіювати" довірчу власність виявилося неможливим.
По-перше, в англо-американській системі право власності складається з одинадцяти елементів, куди входить право управління і прав на доход (А. Оноре). Це засновано на традиціях прецедентного права. По-друге, жоден з учасників довірчої власності не має всієї сукупності правомочностей власника з точки зору континентального права, а володіє лише їх частиною. Тобто право власності нібито" розщеплюється; Отже, виявити власника у такому складному правовідношенні практично неможливо.
Право власності континентальної системи права розщеплювати не можна - воно або втрачається власником, або повністю залишається за ним. У зв'язку з цим французький правознавець Р. Давід стверджував, що "юристи континентального права завжди будуть бачити інститут представництва там, де англійський або американський юрист бачать довірчу власність".
Проте в інституті
Loading...

 
 

Цікаве