WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сукупність проблем, пов'язаних із практичним застосуванням положень нового цивільно-процесуального законодавства в окремих видах цивільного судочинс - Реферат

Сукупність проблем, пов'язаних із практичним застосуванням положень нового цивільно-процесуального законодавства в окремих видах цивільного судочинс - Реферат


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Сукупність проблем, пов'язаних із практичним застосуванням положень нового цивільно-процесуального законодавства в окремих видах цивільного судочинства
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1: ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
РОЗДІЛ 2: ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ
2.1 Поняття та загальні ознаки окремого провадження
2.2 Порядок здійснення судочинства в окремих категоріях
справ
РОЗДІЛ 3: НОВІ ВИДИ СУДОЧИСТВА У ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
3.1 Наказне провадження
3.2 Заочне рішення
ВИСНОВКИ
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
ВСТУП
Питання судового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, функціонування судової системи є традиційно актуальними, тому активно досліджуються вітчизняною і зарубіжною юридичною наукою. Нагальність удосконалення цивільно-процесуальних відносин обумовлюється також законотворчими процесами, які відбуваються в державі, а саме: реформами адміністративно-політичної, соціально-культурної сфер суспільства.
Яскравим прикладом таких перетворень є прийняття від часу набуття Україною незалежності ряду принципово нових нормативно-правових актів, перегляд концепції поділу державної влади, визначення правового статусу органів місцевого самоврядування у системі державної влади.
Відбулися зміни і в органах судової влади. Нещодавно набрали чинності законодавчі акти, що закріплюють нові правила здійснення судочинства в Україні, зокрема прийнятий 18 березня 2004 року Верховною Радою України Цивільний процесуальний кодекс України. Відповідно до положень останнього у цивільне судочинство були введені нові процедури, спрямовані на розумне спрощення, посилення ефективності і диференціації процесу: наказне провадження (розділ II, статті 95-106) та заочний розгляд справи (розділ III, глава 8, статті 224-233). Окреме провадження також доповнюється новими категоріями справ: про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, про надання невідкладної психіатричної допомоги та обов'язкову госпіталізацію у протитуберкульозному закладі. Також варто звернути увагу, що адміністративні правовідносини частково вилучаються із цивільно-процесуальних відносин та врегульовуються Кодексом адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року. Істотні зміни та доповнення торкнулися й інших розділів та глав ЦПК України 2004 року.
Мета та завдання роботи. Метою роботи є аналіз окремих видів цивільного судочинства, а також виявлення їх проблемних моментів. Це обумовило необхідність вирішення таких спеціальних завдань:
визначити поняття та види судового провадження;
розкрити особливості позовного, окремого наказного провадження та заочного рішення;
з'ясувати основні положення наказного та заочного проваджень в цивільному судочинстві.
Об'єктом роботи є сукупність проблем, пов'язаних із практичним застосуванням положень нового цивільно-процесуального законодавства в окремих видах цивільного судочинства .
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана сукупність дослідницьких методів сучасної теорії пізнання, що ґрунтуються на філософії розвитку загальнолюдських цінностей. У процесі дослідження використовувався як загальний діалектичний метод, так і окремі наукові методи: історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, соціологічний, статистичний, логіко-юридичний та інші.
Теоретичною основою роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, юристів та адвокатів у галузі цивільного та цивільно-процесуального права, які стосуються питань розвитку і вдосконалення цивільного судочинства.
РОЗДІЛ 1: ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ.
В цивільному процесі під позовним провадженням розуміють вид провадження, в якому розглядається спір про право цивільне, тобто спір, який виникає з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин. Наявність спору про право цивільне визначає і іншу характерну рису цього провадження: участь у ньому двох сторін - позивача та відповідача. Позовне про-вадження є основним видом провадження, що притаманне цивільному процесу з давніх часів. Так само за давнім римським правом процесу був притаманний інститут позову та позовного провадження [8, с.205].
Також значення позовного провадження зумовлюється і тим, що усі цивільні процесуальні норми, які визначають загальну частину цивільного процесуального права та розгляд справи за стадіями поширюється саме на справи позовного провадження. Справи інших проваджень (наказного, окремого та заочного провадження) розглядаються вже за загальними правилами позовного провадження з урахуванням винятків та доповнень, визначених спеціальними нормами про ці провадження.
Захист прав особи у позовному провадженні здійснюється за допомогою позову. Позов - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або законного інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.
Зважаючи на те, що поняття "позов" та похідні від нього поняття застосовуються цивільним процесуальним та матеріальними галузями права, у теорії сформувалося кілька точок зору з приводу поняття та суті позову. На думку одних, позов - це інститут цивільного процесуального права, інших - інститут матеріального права. Однак, переважна більшість учених вказує на універсальність цього поняття, тобто поєднання матеріально-правового та процесуального аспектів.
Позов як складне явище має кілька елементів, до яких належать: предмет, підстава, зміст.
Предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, тобто, звернувшись до суду з однією вимогою, у процесі розгляду справи він може змінити цю вимогу іншою [1, ст.31]. Однак зміна предмета позову можлива лише протягом розгляду справи по суті і в межах спірних правовідносин. Інакше позивач має право пред'явити самостійний позов за загальними правилами.
Як підставу позову розуміють частину позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов.
Підстави позову, які стверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов'язки, складають активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, що позивач і відповідач є суб'єктами прав та обов'язків спірних правовідносин.
Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права
Loading...

 
 

Цікаве