WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адвокатська таємниця - Реферат

Адвокатська таємниця - Реферат

близьких родичів. Це конституційне право не може бути порушено адвокатом, якому довірена конфіденційна інформація, котру громадянин не бажає використовувати проти себе і зазначених вище осіб, але вимушений розкрити її адвокату задля свого (або членів сім'ї, близьких родичів) захисту за наявністю гарантії збереження її конфіденційності на підставі ст. 4 Закону "Про адвокатуру".
За розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, адвокат несе дисциплінарну відповідальність. У Присязі адвокат бере на себе обов'язок "суворо зберігати адвокатську таємницю". Порушивши в цій частині Присягу адвоката України, він має нести дисциплінарну відповідальність, передбачену ст. 16 Закону "Про адвокатуру". За розголошення визначеної в Правилах адвокатської етики конфіденційної інформації адвокат також підлягає дисциплінарній відповідальності (ст. 77). Це передбачено і Законом "Про адвокатуру", де йдеться про обов'язок адвоката дотримуватися Правил адвокатської етики (ст. 15) і встановлюється дисциплінарна відповідальність за порушення Присяги адвоката України (ст. 16). Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури покладає на цю комісію обов'язок здіснення контролю за додержанням адвокатами зобов'язань, що випливають з Присяги та Правил адвокатської етики (ст. ІЗ1 ), а крім того. Комісія має право проводити перевірки скарг та інших документів щодо порушень, допущених адвокатом, у тому числі й недотримання Правил адвокатської етики. На підставі проведеної перевірки голова КДКА може вносити подання до дисциплінарної палати комісії про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (п. 181).
Правила адвокатської етики встановлюють обов'язок адвоката (адвокатського об'єднання) забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками та технічним персоналом, створити умови зберігання документів, що містять конфіденційну інформацію, які виключають доступ до них сторонніх осіб (ч. 7, 8 ст. 9). Він не повинен приймати доручення, виконання якого може потягти за собою розголошення відомостей, конфіденційність яких охороняється Правилами, крім випадків письмової згоди на це особи, зацікавленої у збереженні конфіденційності, за умови, що її інтересам не буде завдано шкоди (ч. 1 ст. 25). В адвокатському об'єднанні жоден з адвокатів не може прийняти доручення клієнта, якщо будь-якому адвокату цього об'єднання це забороняється згідно з правилами, передбаченими ст. 23, 25 Правил (ст. 26). Правилами встановлено обов'язок адвоката у разі суперечності інтересів клієнтів або неможливості дотримання принципу конфіденційності розірвати угоду з клієнтом про надання правової допомоги, якщо від нього (або осіб, зацікавлених у збереженні конфіденційної інформації) не буде отримано письмової згоди на розголошення конфіденційної інформації (ч. 1 ст. 43).
Слід уточнити редакцію ст. 43 Правил адвокатської етики стосовно розірвання у зазначених випадках договору про подання правової допомоги. В цій статті (як випливає з її назви) мова йде про надання правової допомоги, тобто будь-яких її видів. Однак обов'язок адвоката розірвати цю угоду, "якщо не буде отримано згоди на .... розголос конфіденційної інформації", проголошений ч. 1 ст. 43 Правил, суперечить встановленій щодо адвоката забороні відмовлятись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (ч. 1 ст. 7 Закону "Про адвокатуру"). Відсутня така підстава і в КПК, де передбачено право захисни-ка-адвоката відмовитись від виконання своїх обов'язків після допуску до участі у справі лише у випадках, коли є обставини, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі, у тому числі у разі, якщо інтереси захисту одного з підзахисних суперечать інтересам захисту іншого (ч. З ст. 61 КПК) та коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.
У Кримінально-процесуальному кодексі міститься норма про те, що захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків (ч. 5 ст. 48). Встановлено також, що документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків при участі у справі, не підлягають розголошенню навіть дізнавачем, слідчим, прокурором, судом без його згоди (ч. 8 ст. 48).
Суттєвими є питання, з якого моменту виникає обов'язок адвоката щодо нерозголошення довіреної йому інформації або тієї, що стала відомою у зв'язку з поданням правової допомоги, строк дії конфіденційності цієї інформації.
3 моменту звернення клієнта у адвоката виникає необхідність знайомитися з ним, його справою, збирати певну інформацію, ознайомлюватися з документами, проводити опитування громадян, виконувати інші дії, необхідні для подання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва. Саме з першої хвилини спілкування клієнта і адвоката виникає обов'язок останнього щодо збереження конфіденційності інформації, що надходить у і зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків.
Час зберігання конфіденційності такої інформації не обмежений лише виконанням доручення. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі. Разом з тим сам клієнт (або його спадкоємці) може зупинити перебіг строку збереження конфіденційності інформації, давши згоду на її розголошення і зробивши це у письмовій або іншій зафіксованій формі. У разі відмови від прийняття доручення адвокат зобов'язаний зберігати конфіденційність ін-формації, повідомленої йому клієнтом у ході переговорів про прийняття доручення або такої, що стала йому відомою у зв'язку з цим. З цієї норми, сформульованої у ч. 2 ст.25 Правил адвокатської етики, випливає, що виникнення обов'язку збереження конфіденційності інформації виникає вже на етапі, що передує прийняттю доручення, і зберігається протягом невизначеного строку. Адвокат не може при здійсненні професійної діяльності в суді будь-яким чином порушувати конфіденційність інформації, яка належить до предмета адвокатської таємниці або є конфіденційною згідно з Правилами адвокатської етики (ст. 57). Остання норма вступає у протиріччя з ч. 4 ст. 9 Правил, де зазначено, що адвокат не відповідає за порушення принципу конфіденційності у випадках допиту його як свідка щодо обставин, які охоплюються предметом конфіденційності інформації, передбаченим Правилами адвокатської етики. Отже адвокат, який несе обов'язок перед клієнтом і особою, котрих конфіденційна інформація стосується, щодо збереження конфіденційності, і наділений правом її збере-ження у відносинах з усіма суб'єктами, які можуть вимагати її розголошення, не може розкривати навіть при допиті таку інформацію, а у разі її розголошення повинен нести відповідальність за порушення свого обов'язку. Слід також враховувати, що адвокат не може бути допитаний як свідок з приводу того, що йому довірено або стало відомо при здісненні професійної діяльності, якщо він не звільнений від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, яка довірила йому ці відомості (п. 1 ч. 1 ст. 69 КПК). Це ж стосується обставин, що стали відомими захиснику при поданні правової допомоги підзахисним або довірителям (п. 2 ч. 1 ст. 69).
Література:
1. Закон України "Про адвокатуру" // Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №9, ст.62; 2002 р., №16, ст.114; 2002 р.,№29, ст.194.
2. Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
3. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури від 5 травня 1993 р.
4. Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань.
5. Проект Закону України "Про адвокатуру" (на заміну раніше поданих № 3061 від 23.04.2004 р., № 3061-1 від 30.10.2003 р., № 5187 від 27.02.2004 р.)
6. Цивільно-процесуальний Кодекс України. - К., 2000.
7. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. - К. - Юрінком інтер. - 1997. - 307 с.
8. Адвокат. - 2001. - № 5-6. - С.20-22.
9. Ефіменко О.В., К.В. Манжул. Основи галузевого законодавства. - Кіровоград. - 1998. - 305 с.
10. Ермакова С.В. Практические советы юристам. - Симфирополь, 1997. - 190 с.
11. Історія адвокатури України / За ред. Т.В.Варфоломеєвої, О.Д.Святоцького. К., 1992. - 145 с.
12. Михеєнко MM., Шибіко В.П., Дубинский А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. К., 1997. - 340 с.
13. Святоцкий А.Д. Адвокатура и защита прав граждан. Львов, 1992. - 160 с.
14. Святоцъкий О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. К., 1997. - 170 с.
Loading...

 
 

Цікаве