WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Економічні, соціальні та культурні права людини та громадян в Україні та їх гарантії - Курсова робота

Економічні, соціальні та культурні права людини та громадян в Україні та їх гарантії - Курсова робота

повинне бути встановлена задовільна система стипендій і повинні постійно поліпшуватися матеріальні умови викладацького персоналу.
Держави - учасниці, зобов'язуються поважати свободу батьків і у відповідних випадках законних опікунів обирати для своїх дітей не тільки запроваджені державними властями школи, а й інші школи, що відповідають тому мінімуму вимог щодо освіти, який може бути встановлено чи затверджено державою, і забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей відповідно до власних переконань.
Стаття 15 визначає право кожної людини на: участь у культурному житті; користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування;
користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є.
Заходи, яких повинні вживати держави-учасниці цього Пакту; для повного здійснення цього права, включають ті, які є необхідними для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та культури.
Крім названих актів, які мають найбільш загальне, універсальне значення, в останні десятиріччя було прийнято багато міжнародних актів, присвячених більш детальному визначенню змісту, обсягу і гарантій окремих прав і свобод людини.
Офіційний вступ України до Організації Об'єднаних Націй зобов'язало її приєднатись до тих стандартів, які затверджені міжнародною спільнотою.
Тобто виникла проблема імплементації міжнародних норм з прав людини у внутрішнє законодавство України.
Не заперечуючи важливості дії норм міжнародного права, у тому числі й міжнародних стандартів з прав людини, на території держави, слід відмітити, що їх імплементація не можлива без допомоги відповідного національного законодавства. Вона регулюється Декларацією про державний суверенітет України, Законом України "Про дію міжнародних договорів на території України" та Законом України "Про міжнародні договори України". Згідно зі статті 17 ЗУ "Про міжнародні договори України": " 1 Укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національно законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм міжнародного законодавства. 2. Якщо міжнародні договори України, укладення, якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України."
За час, що минув після проголошення Декларації про державний суверенітет України, в якій Україна проголосила певну перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизначених норм міжнародного права перед нормами внутрідержавного права, Україна ратифікувала багато міжнародних угод з прав людини як от Міжнародний пакт про економічні, соціальні, культурні права людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, згідно з якими наша держава визнала компетенцію комітету ООН з прав людини приймати і розглядати повідомлення підпадаючих під його юрисдикцію осіб, які твердять, що вони є жертвами порушень державою якогось із прав, викладених в даних пактах. Для України цей протокол набув чинності 25 жовтня 1995 року.
Отже, ставши повноправним учасником Гельсінського процесу, котрий передбачає створення єдиного правового європейського простору, Україна взяла на себе численні зобов'язання із забезпечення відносин, що становлять предмет міжнародного права, які випливають з Підсумкового документа Віденської зустрічі представників держава-учасниць ОБСЄ. Як і інші учасники наради, Україна повинна розглянути можливості приєднання до відповідних багатосторонніх документів, а також укладання, якщо це необхідно, додаткових чи інших двохсторонніх угод із забезпечення ефективної юридичної допомоги громадянам інших держав-учасниць.
РОЗДІЛ II КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ В ЕКОНОМІЧНІЙ, СОЦІАЛЬНІЙ ТА КУЛЬТУРНІЙ СФЕРАХ
2.1. Економічні права громадян
Економічні права та свободи - це можливості людини і громадянина у сфері виробництва, розподілу, обміну і використання матеріальних благ. Вони мають надзвичайне значення в житті людини. Адже саме вони повинні гарантувати економічну свободу людини, її розвиток як вільної, забезпеченої у своїх життєвих потребах особистості. Водночас саме здійснення цих прав дає змогу характеризувати державу як соціальну, тобто таку, яка забезпечує достатньо високий рівень життя для своїх громадян. До системи економічних прав Конституція України відносить: право на підприємницьку діяльність(ст 42); право на працю(ст. 43); право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів(ст.44);право на відпочинок (ст.45).
Право на підприємницьку діяльність
Одним із важливих конституційних прав громадян є право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). У Концепції переходу України до ринкової економіки та Законі України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. проголошено свободу підприємництва, яка базується на: а) наданні правових гарантій вільного підприємництва, включаючи гарантії права на майно, вироблену продукцію, вільний вибір партнерів за прямими зв'язками, здійснення експортно-імпортних операцій, самостійне використання прибутку (доходу); б) створенні рівних можливостей для розвитку всіх видів підприємницької діяльності, основаних на різних формах власності.
Поняття і риси підприємництва розкриваються у ст. 1 Закону України "Про підприємництво": підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Отже, основними ознаками підприємницької діяльності є:
1) ініціативність і самостійність; 2) систематичність; 3) діяльність на власний ризик підприємця; 4) мета - одержання прибутку.
Н. О. Саніахметова до ознак підприємництва відносить також: а) творчий та інноваційний характер цієї діяльності; б) самостійну юридичну відповідальність; в) соціальне відповідальний характер.[21; с 350 - 353]
Самостійна ініціатива - це вияв особою на власний розсуд винахідливості, кмітливості, прийняття власних рішень у господарській діяльності. Систематичність означає постійний, регулярний (а не разовий) характер діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг або заняття торгівлею. Ризиковий характер підприємництва пов'язаний як з можливістю одержання позитивних результатів (прибутку), так і настання несприятливих наслідків (збитків) від такої діяльності, які не завжди можна пе-редбачити і запобігти їм. Одержання прибутку (доходу) - мета діяльності з виробництва продукції, виконанняробіт, надання послуг чи заняття торгівлею, бо результати діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на сплатних засадах, а в ціну товару (послуги) включається і можливий прибуток (доход). Творчий та інноваційний характер підприємництва виявляється у пошуку нових можливостей, запровадженні нововведень в організації та веденні власної справи. Свобода підприємницької діяльності
Loading...

 
 

Цікаве