WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір франчайзингу - Курсова робота

Договір франчайзингу - Курсова робота

території, яка за ним закріплена. Таким чином, це обмеження стосується лише випадків надання переваги (або дискримінації) якої-небудь категорії споживачів на цій території, що прямо заборонено антимонопольним законодавством.
Якщо такі обмеження включені в договір, то щодо них починаються наслідки недійсності нікчемної угоди. Ці обмеження прав сторін визнаються неіснуючими і тому не повинні виконуватись. Однак угоди, які укладені користувачем з його споживачами задля виконання нікчемних обмежень (наприклад, з вказаною правоволодільцем ціною), тільки за наведених обставин назвати недійсними неможливо.
Перелік нікчемних обмежень, на відміну від тих, що оспорюються, є закритим.
Розділ 3 Відповідальність сторін за договором франчайзингу (комерційної концесії)
Щодо відповідальності сторін за договором комерційної концесії, то вона настає незалежно від вини, а саме за правилами відповідальності за зобов'язання при здійсненні підприємницької діяльності.
Якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем, має бути не нижче, ніж у правоволодільця. Правоволоділець в свою чергу зобов'язаний контролювати якість товарів (робіт, послуг), якщо договором комерційної концесії не передбачено інше. За таких обставин логічним є встановлення особливої відповідальності правоволодільця перед третіми особами за неналежну якість товарів (робіт, послуг). Така відповідальність може бути як субсидіарною, так і солідарною.
Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем за договором комерційної концесії. За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.
Вимоги до якості товарів (робіт, послуг) встановлюються відповідно до договорів, які користувачі укладають з контрагентами. Умови відповідальності правоволодільця (включаючи правила про відповідальність без вини, про гарантійні строки і т. п.) такі самі, як і користувача. При цьому правоволоділець несе відповідальність і тоді, коли якість його товарів (робіт, послуг) нижча, ніж у користувача.
Правоволоділець несе відповідальність незалежно від того, продаються товари споживачам чи іншим учасникам цивільного обороту.
Відповідальність правоволодільця настає тільки при невідповідній якості (але не кількості, асортименту, комплектності, строків та інших умов договору користувача з його контрагентом).
Відмінність полягає в характері відповідальності правоволодільця - субсидіарної чи солідарної - пов'язаної з тим, що користувач є виробником продукції (товарів), більш залежний від інструкцій (вказівок) правоволодільця щодо якості. Адже при простому продажу користувач, як правило, має справу з товаром, який виготовлений самим правоволодільцем - професіоналом у свої сфері. Що стосується робіт (послуг), то відносно них інструкції правоволодільця мають менш важливе значення.
Договір комерційної концесії діє протягом строку, на який він укладений, а якщо договір укладений без зазначення строку - до припинення в установленому законом порядку. В період дії договір може бути змінений або достроково припинений.
Договір комерційної концесії припиняється у разі:
а) односторонньої відмови від договору, укладеного без зазначення строку. Кожна зі сторін має право у будь-який час відмовитися від такого договору, повідомивши про це другу сторону не менше ніж за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором;
б) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;
в) односторонньої відмови користувача від договору у разі зміни торговельной марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором концесії;
г) смерті правоволодільця, якщо спадкоємець протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності;
д) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом);
е) в інших випадках, передбачених цивільним законодавством.
Висновки
Таким чином, договір комерційної концесії (франчайзингу) є новим правовим інститутом, який знайшов своє відображення у новому Цивільному кодексі України. Незважаючи на те, що комерційна концесія (франчайзинг) у світі відомий з 70-х років, прийняття нового цивільного кодексу і включення до нього цього інституту є досить важливим кроком при переході України до нових ринкових відносин. Використання договору комерційної концесії дасть можливість суб'єктам підприємницької діяльності успішно вести свій бізнес, розширити сферу свого впливу, перейти на європейський рівень обслуговування.
В даний час договір комерційної концесії (франчайзингу) регулюється Цивільним кодексом України, який вступає в силу з 2004року, тому Верховній Раді України потрібно прийняти Закон України "Про франчайзинг". Цей закон впершу чергу повинен містити ті правові норми, які відсутні у ЦКУ, наприклад, гарантії прав користувача. Оскільки, користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих самих умовах. Це право не забезпечується якими-небудь гарантіями. Необхідність таких гарантій зумовлено бажанням обмежити монополістичні тенденції в діяльності правоволодільця і захистити інтереси користувачів. Користувач протягом дії договору просуває на ринок товари (роботи, послуги) правоволодільця і має право розраховувати на стабільність свого становища. Проте стабільність може бути досягнута тільки за умов довготривалого строку. З другого боку, правоволоділець надто часто зацікавлений у короткому терміні задля того, аби після його закінчення примусити користувача прийняти жорсткіші умови. Проте це не єдина проблема, існують і інші.
Список використаних джерел
1. Цивільний кодекс України. - Голос України. - 12 березня 2003р. №45-463045-3046
2. Великий економічний словник.-М.,2001
3. Закон України "Про угоди про розподіл продукції" від 14.09.1999р.Офіційний вісник України. - 1999.-№40.
4. Цивільне право України Підручник у 2-х книгах під ред. Д.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.-К. Юрінком Інтер.,2002.
5. Цивільне право України Частина перша. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. Під ред. Ч.П.Азімова.-Харків: Право, 2000
6. Юридична енциклопедія: в 6-ти томах., Ю.С.Шемшученко - К., 1998р.
Loading...

 
 

Цікаве