WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридичне закріплення результатів кримінально-правової кваліфікації. Принципи кримінально-правової кваліфікації - Реферат

Юридичне закріплення результатів кримінально-правової кваліфікації. Принципи кримінально-правової кваліфікації - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Юридичне закріплення результатів кримінально-правової кваліфікації. Принципи кримінально-правової кваліфікації
Кримінально-правова кваліфікація становить собою юридичну діяльність, яка отримує свій зовнішній вираз у відповідній формі, закріплюється у процесуальних документах і включає в себе: виклад фактичних обставин справи; складання формули кваліфікації;
викладення формулювання звинувачення.
Виклад фактичних обставин справи полягає у формулюванні фактичного складу діяння. Тобто, з усіх наявних у кримінальній справі матеріалів відбираються ті, які орган дізнання, слідчий, прокурор, суд вважають встановленими (процесуальне доведеними) та такими, що мають кримінально-правове значення.
Формула кваліфікації - це вказівка на статті Особливої, а в певних випадках - і Загальної частини КК, якими передбачене вчинене діяння, шляхом використання скорочених, умовних позначень.
Формула кваліфікації - це сукупність цифрових та буквених позначень, які вказують на статті (а також їх частини та пункти) Загальної та Особливої частин закону про кримінальну відповідальність, за якими кваліфікується діяння.
Значення формули кваліфікації полягає в тому, що з її допомогою можна здійснити стисле й точне посилання на закон про кримінальну відповідальність, скоротити обсяг процесуальних документів. Загальні вимоги до формули кваліфікації такі:
1) в ній має бути названа стаття (і) закону про кримінальну відповідальність (КК), за якою (йми) кваліфікується діяння;
2) якщо стаття поділена законодавцем на кілька частин або пунктів, слід вказати відповідну структурну частину цієї статті;
3) за необхідності потрібно зробити посилання на статті Загальної частини КК:
- якщо має місце готування до злочину, то при кваліфікації потрібно послатися на ч. 1 ст. 14 та на статтю Особливої частини КК, яка передбачає відповідний закінчений злочин (наприклад, ч. 1 ст. 14, ч. З ст. 185 КК України - готування до крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище);
- якщо має місце замах на злочин, то залежно від його виду (закінчений чи незакінчений) потрібно послатися на ч. 2 або ч. З ст. 15 КК України та на відповідну статтю Особливої частини КК (наприклад, ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 185 КК України - замах на вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище);
- якщо злочин вчинений у співучасті (і це не "співучасть особливого роду", яка прямо передбачена статтею Особливої частини КК), то при кваліфікації слід вказати частину ст. 27 КК, яка передбачає діяльність співучасника того виду, діяння якого кваліфікуються (наприклад, ч. 5 ст. 27, ч. З ст.185 КК України - пособництво у вчиненні крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або крадіжки, що завдала значної шкоди потерпілому);
4) у формулі кваліфікації належить правильно розставити розділові знаки, записати її так, щоб уникнути неясності чи двозначності.
Формулювання звинувачення становить собою словесне посилання на ті кримінально-правові норми, які відображені у формулі кваліфікації; юридичні формулювання, що відображають норми закону, якими встановлена відповідальність за вчинене посягання. У цьому формулюванні словами відображається сутність звинувачення, пред'явленого особі, - тобто вказується, у вчиненні якого злочину (яких злочинів) обвинувачується особа.
Формулювання звинувачення дозволяє усунути певну неконкретність, яка може мати місце у формулі кваліфікації. Адже у формулюванні звинувачення формула кваліфікації не лише розшифровується (тобто в ній називаються норми, які формулою кваліфікації лише позначені), а й конкретизується, оскільки в ній вказуються лише ті ознаки діяння, які мають місце в даному випадку, а також вказуються кваліфікуючі ознаки, передбачені "попередніми" частинами цієї ж статті.
Формулювання звинувачення не замінює формулу кваліфікації, а використовується разом із нею в найбільш об'ємних і важливих процесуальних документах - постанові про пред'явлення обвинувачення, обвинувальному висновку, постанові про віддання до суду, вироку.
Принципи кримінально-правової кваліфікації
Кримінально-правова кваліфікація, як і будь-яка цілеспрямована свідома діяльність людини, базується на певних загальних положеннях - принципах.
Принципи кримінально-правової кваліфікації - це система науково обґрунтованих, стабільних, таких, що застосовуються свідомо, найбільш загальних положень, на підставі яких здійснюється вибір кримінально-правової норми, яка передбачає скоєне діяння, доводиться необхідність застосування саме цієї норми і процесуальне закріплюється висновок, що діяння охоплюється саме обраною нормою.
Принципи кримінально-правової кваліфікації не закріплені у законі, тому їх види, систему та зміст розкриває лише теорія кримінального права. Визначити, які положення є принципами кримінально-правової кваліфікації можна, базуючись на аналізі норм Конституції України, положень Загальної та Особливої частин КК, міжнародно-правових актів, схвалених нашою державою, виходячи з загальновизнаних теоретичних постулатів та позицій, яких дотримується правозастосовна практика. Видається, що кваліфікація повинна здійснюватися з дотриманням таких принципів, як: законність; офіційність; об'єктивність; точність; індивідуальність; повнота; вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються; недопустимість подвійного інкримінування; стабільність.
Враховуючи, що у загальному курсі Особливої частини кримінального права України вивчаються лише основи кримінально-правової кваліфікації, зупинимося на розкритті змісту лише окремих із вказаних принципів.
Принцип законності робить визначальний вплив на зміст усіх інших принципів кваліфікації, тому є головним серед них. Найбільш зримо його дія проявляється в таких положеннях:
- питання кваліфікації мають однаково вирішуватися на всій території держави;
- має забезпечуватися однакова правова оцінка діянь усіх однойменних суб'єктів, незалежно від їх соціальних, демографічних та інших ознак;
- законність кваліфікації має забезпечуватися в діяльності всіх правоохоронних та судових органів, незалежно від їх рівня;
- фактичною підставою кваліфікації можуть виступати лише дані, отримані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону;
- при кваліфікації має місце пріоритет диспозиції над санкцією кримінально-правової норми. Це означає, що кваліфікуючи посягання, слід виходити з ознак, закріплених у диспозиції статті Особливої частини КК, а не із санкції - можливого покарання;
- не допускається кваліфікація за аналогією, тобто за нормою, яка прямо не передбачає відповідальність за скоєне посягання.
Закріплення в законі про кримінальну відповідальність правил кваліфікації злочинів (аналогічно тому, як в КК регламентовані правила призначення покарання) сприяло б утвердженню принципу законності.
Принцип індивідуальності кваліфікації передбачає, щодіяння кожної особи кваліфікується окремо - індивідуально. З урахуванням цього навіть співучасники одного й того ж злочину можуть нести відповідальність за різними статтями КК. Так, при кваліфікації дій виконавців та співвиконавців злочину не потрібно посилатися в формулі кваліфікації на відповідну частину ст. 27 КК, дії ж організатора, підбурювача, пособника злочину кваліфікуються з посиланням на відповідну частину цієї статті. Якщо кримінальний закон встановлює відповідальність в окремій нормі з врахуванням обставин, які характеризують лише особу певного учасника злочину (повторність, рецидив), то за цією нормою кваліфікуються посягання лише суб'єкта, який наділений відповідними ознаками.
Принцип повноти кваліфікації означає, що вона має бути закінченою та вичерпною. Повнота кваліфікації має поєднуватися з іншими принципами кримінально-правової кваліфікації. Зокрема, прагнення повноти кваліфікації не повинно вести до того, що одні и ті ж
Loading...

 
 

Цікаве