WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Строки здійснення і захисту цивільних прав - Реферат

Строки здійснення і захисту цивільних прав - Реферат

відновлення пропущеного строку позовної давності як загального, так і скороченого (ч.2 ст.80) ст.81 ЦК).
Перебіг строків позовної давності зупиняється у випадках: а) коли пред'явленню позову перешкоджає надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); б) встановленої законодавчими актами відстрочки виконання зобов'язання (мораторію); в) коли позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил, переведених на військовий стан. Перебіг строку позовної давності зупиняється, якщо ці обставини виникли або продовжували існувати в останні 6 місяців строку давності, а якщо вказаний строк менший 6 місяців, - протягом строку давності. Від дня припинення дії обставин, що викликали зупинення строку давності, його перебіг продовжується. При цьому частина строку, яка залишається, продовжується до 6 місяців або до повного строку позовної давності, якщо він менший 6 місяців.
Крім зупинення, перебіг строку позовної давності може бути перерваний. Переривання позовної давності допускається лише у двох випадках: а) при пред'явленні позову у встановленому порядку. Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строків позовної давності (ч.4ст.79 ЦК). Зокрема, суд залишає заяву без розгляду, якщо зацікавлена особа, яка звернулася до суду, не додержала встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і можливість застосування цього порядку не втрачена, або заяву подано недієздатною особою, або заява від імені зацікавленої особи подана особою, яка не уповноважена на ведення справи, та у деяких інших випадках (ст.ст.229, 239 ЦПК). Після усунення умов, які послужили підставою для., залишення заяви без розгляду, зацікавлена особа може знову звернутися до суду з позовом у встановленому порядку, що приведе до переривання строку позовної давності, якщо до цього моменту він ще не скінчився; 6) в спорах, в яких однією або двома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається здійсненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Такими діями можуть бути відправлення боржником кредитору листа з проханням відстрочити стягнення боргу, часткове виконання зобов'язання тощо.
Це положення не поширюється на спори між організаціями. Суть переривання строку позовної давності полягає у тому, що при настанні однієї із двох зазначених обставин перебіг давності починається спочатку, а час, який пройшов до перерви, до нового строку не зараховується. Жодні інші обставини, утому числі зміна осіб у зобов'язанні, не впливають на перебіг строків позовної давності.
5. Позовна давність - інститут матеріального, а не процесуального цивільного права. Обмежене строком давності право на позов означає лише можливість одержати примусовий захист порушеного суб'єктивного права від юрисдикційного органу. Оскільки зацікавлена особа може у будь-який час звернутися до суду, арбітражного, третейського суду або іншого органу за захистом порушених чи оспорюваних прав та інтересів, які охороняються законом( ст.74 ЦК передбачає), що вимоги щодо захисту порушеного права приймаються цими органами незалежно від закінчення строку позовної давності.
Але якщо при розгляді спору буде встановлено, що позовна давність закінчилася до пред'явлення позову) то це є підставою для відмови в його задоволенні. Закінчення строку позовної давності щодо головної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, поручительства тощо). Проте, якщо суд, арбітражний або третейський суд визнають поважною причиною пропуск строку позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст.80 ЦК). При цьому необхідно вказати, які саме обставини послужили підставою для поновлення строку. Не даючи хоча б примірного переліку поважних причин, при наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, закон покладає вирішення цього питання на юрисдикційний орган. І це цілком слушно, бо тільки на підставі глибокого і уважного аналізу всіх обставин конкретної справи можна зробити висновок про поважність (чи неповажність) причин пропущення позовної давності.
У судовій практиці такими визнаються тривала хвороба, перебування за кордоном тощо. Якщо позивач взагалі не довів позовної вимоги, суд відмовляє у позові саме з цих підстав, а не у зв'язку з пропущенням строку позовної давності. Своєрідний спосіб захисту порушеного права після закінчення строку позовної давності закріплено у ч. І ст.82 ЦК: у разі виконання зобов'язання боржником після закінчення строку позовної давності він не може вимагати повернення виконаного, навіть якщо у момент виконання він не знав про закінчення строку давності. Це правило не поширюється на відносини між державними організаціями та їхні відносини з кооперативними (крім колгоспів) та іншими громадськими організаціями (ч.2 ст.80 ЦК). Відповідно до абз.І п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р., дебіторська заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансово-господарської діяльності, а установи - на зменшення фінансування.
6. Якщо початок перебігу строку позовної давності визначений ст.76 ЦК, то порядок обчислення строків позовної давності та інших цивільно-правових строків регулюється ст.ст.86, 87 ЦК. Якщо строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того, з якого починається строк. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, починається наступного дня після її настання. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяці і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то відповідного числа останнього місяця строку.
Наприклад, якщо право на позов виникло 15 червня 1990 р., то 3-річний строк позовної давності обчислюється з 16 червня 1990 р. і закінчується 15 червня 1993 р., тобто через 3 роки. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. Іноді особі доводиться вчиняти дію в останній день певного строку. За загальним правилом, цей день триває до 24 годин. У разі вчинення дії щодо організації, де робочий день закінчується раніше, строк закінчується у момент припинення робочого дня.
Проте строк не вважається пропущеним, якщо письмові документи або грошові суми зданона пошту чи телеграф до 24 години останнього строку. У випадках, коли кінець строку припадає на неробочий день, останнім днем строку вважається перший після нього робочий день.
Loading...

 
 

Цікаве