WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Строки здійснення і захисту цивільних прав - Реферат

Строки здійснення і захисту цивільних прав - Реферат

гарантійні строки у договорі, якщо вони не визначені в нормативному порядку, а також встановити гарантійні строки більш тривалі, ніж це передбачено нормативно-технічною документацією. . У ст.6 ЦК визначені способи захисту цивільних прав і органи, що здійснюють примусовий захист прав громадян та організацій. Цивільне законодавство передбачає випадки, коли порушене суб'єктивне право може захищатися особистими односторонніми діями управомоченої особи без звернення до компетентного юрисдикційного органу. Це має місце, зокрема, при застосуванні управомоченою особою до правопорушника заходів(санкцій) оперативного характеру. З терміном "оперативність" асоціюється швидке, негайне реагування особи на порушення її права. Але сам оперативний захист здійснюється у певному порядку і строки, встановлені законом або договором.
Так, покупець за договором поставки може відмовитися від прийняття простроченої продукції, повідомивши про це постачальника, якщо інше не передбачено договором. Продукцію, відвантажену постачальником до одержання повідомлення покупця, останній зобов'язаний прийняти і оплатити (ч.2 ст.246 ЦК). Таким чином, застосування такого оперативного засобу впливу, як відмова покупця від простроченої продукції, допустиме за умови завчасного (до відвантаження) повідомлення про це постачальника. Важливу роль у захисті прав та інтересів учасників цивільних правовідносин відіграють претензійні строки.
Суть претензійного порядку вирішення цивільно-правового спору полягає в тому, що особа, право якої порушене, звертається з претензією до зобов'язаної особи про добровільне задоволення вимог управомоченого: про визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення права, передачу речі, відшкодування збитків тощо. Претензійне врегулювання спорів між учасниками цивільно-правових зв'язків, засноване на добровільній і взаємній повазі інтересів сторін, - найдоцільніший спосіб усунення відхилень від нормального розвитку цивільного обороту.
ЦК містить кілька норм щодо порядку і строків пред'явлення претензій: а) у зв'язку з недоліками проданої речі (ст.ст.235, 23б); б) у зв'язку з недоліками у роботі, виконаної за договором побутового замовлення (ст.350); в) по перевезеннях (СТ.365); г) претензії кредиторів спадкодавця (ст.557). За загальним правилом, пред'явлення претензій не обов'язкове по спорах, обома учасниками яких (або хоча б одним) є громадяни (крім відносин по перевезеннях і наданню послуг зв'язку). І, навпаки, у спорах, що виникають з цивільних відносин між організаціями, до пред'явлення позову обов'язково слід пред'явити претензію. Винятки з цього правила встановлюються законодавством в кожному окремому випадку (наприклад, ч.4 ст.6 ЦК).
По деяких вимогах, зокрема тих, що виникають з перевезення, операцій по наданню послуг зв'язку, відносин по іноземному страхуванню тощо, діють певні строки і порядок пред'явлення та розгляду претензій. Обов'язкове пред'явлення претензії перевізникові перед тим, як подати до нього позов, передбачено, зокрема, у відносинах, що випливають із перевезень.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії про сплату штрафів і премій - протягом 45 днів. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про задоволення її відхилення протягом трьох місяців, а щодо претензій по перевозці, здійснюваній перевізниками різних видів транспорту по одному документу - протягом шести місяців і претензій про сплату штрафу або премії - протягом 45 днів (ст.365 ЦК). Якщо законодавством, яке регулює конкретний вид господарських правовідносин між юридичними особами, не встановлено окремого порядку і строків пред'явлення і розгляду претензій, то застосовуються загальні положення про доарбітражне врегулювання спорів, передбачених ст.5-11 Арбітражного процесуального кодексу України.
Спір може бути переданий на вирішення арбітражного суду за умови дотримання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх доарбітражного врегулювання. Разом з тим Арбітражний процесуальний кодекс не зазначає строку, протягом якого одна юридична особа може пред'явити претензію до іншої. Очевидно, це можна зробити в межах, установлених для певних вимог строків позовної давності. Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання відповідачем. Обґрунтовані вимоги заявника повинні бути задоволені, а коли претензії відхилено - у письмовій відповіді слід подати мотиви її відхилення.
Позовна давність.
1. Якщо відновлення порушеного суб'єктивного права не досягнуто в оперативному або претензійному порядку, управомочена особа може звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів до юрисдикційного органу.
Можливість захисту права у примусовому порядку обмежена встановленими законом строками позовної давності. Призначення останніх полягає не тільки в тому, щоб визнати існуючим, відновити суб'єктивне право або юридичний обов'язок або іншим способом захистити їх, а й забезпечити здійснення, реалізацію закладених у суб'єктивному праві можливостей і задовольнити інтерес управомоченого. У ст.71 ЦК позовна давність визначається як строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Словосполучення "позовна давність", з одного боку, відображає зв'язок з формою захисту порушених прав (позов), а з другого - з тривалістю захисту права у часі (давність).
Позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їхнього захисту суді, арбітражному і третейському суді. І хоча закон говорить про строки позовної давності, останні застосовуються до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляд позову, наприклад, по справах окремого провадження, при деяких інших формах захисту (товариським судом, профспілкою тощо). За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідношення, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави як суб'єкта цивільних прав. Але у законі є й винятки з цього правила (ст.83 ЦК). По-перше, позовна давність не поширюється на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених в ощадний банк. Характер майнових відносин, які склалися між вкладником і банком, визначає принципове положення про те, що вклади або частина його підлягає видачі в будь-який час на першу вимогу вкладника, зрозуміло, з урахуванням годин роботи установи банку. Але пред'явлення такої вимоги не означає, що суб'єктивне право вкладника порушене і вимагає захисту. Навпаки, це один із звичайних, нормальних способів розпорядження вкладом.
Проте, якщо з яких-небудь причин банк відмовив у видачі вкладу, застосування позовної давності і в цьому випадку суперечило б суті кредитних відносин, що
Loading...

 
 

Цікаве