WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Строки здійснення і захисту цивільних прав - Реферат

Строки здійснення і захисту цивільних прав - Реферат

встановленні строків їх поділяють на імперативні, що не підлягають зміні за згодою сторін (наприклад, строки позовної давності), і диспозитивні, що визначаються за угодою сторін (наприклад, строки в орендних відносинах).
3. За розподілом обсягу прав і обов'язків сторін по окремих періодахчасу розрізняють: загальні й окремі строки. Наприклад, річний строк дії договору - це загальний строк поставки продукції, окремі строки (місячні, квартальні тощо) визначають поставку окремих партій продукції до закінчення цих проміжків часу у межах загального строку. У навчальній літературі наводяться також інші підстави для класифікації строків (визначені і невизначені, загальні і спеціальні, початкові, проміжні та кінцеві, максимальні і мінімальні тощо). Загальне значення для всіх інститутів цивільного права має поділ строків за способами їх встановлення. Строк визначається календарною датою або закінченням періоду часу, що вираховується роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами. Строк може визначатися вказівкою на подію, яка обов'язково має настати, або моментом витребування кредитора (СТ.СТ.76 і 165 ЦК).
Отже, закон допускає кілька способів визначення строку, кожний з них може бути використаний самостійно або одночасно з іншими. Найбільша визначеність у взаємовідносинах сторін досягається при позначенні строків календарними датами. Останні можуть бути конкретизовані вказівкою на години і навіть хвилини, приурочені до певної дати. Наприклад, у договорах на використання обчислювальних робіт строки подання замовником підряднику вихідних документів визначаються не тільки календарними датами, а й годинами.
Досить поширеним способом визначення строку у законодавстві і на практиці є встановлення періодів часу, які вираховуються роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. При цьому початковий і кінцевий моменти періоду можуть приурочуватись до певної календарної дати або події, яка обов'язково повинна настати. Наприклад, договір поставки діє з І січня по ЗІ грудня такого-то року. Інколи строк визначається вказівкою на подію, яка обов'язково повинна настати. За часову категорію може бути взята подія, настання якої є неминучим, на відміну від події, що використовується при укладенні умовних угод (можливість настання події тут може бути ймовірною). Так, обов'язок щодо поповнення неподаних перевізних засобів на річковому і морському транспорті обмежена рамками навігаційного періоду, і хоча відкриття й закриття навігації у конкретному водному басейні здійснюється за розпорядженнями (наказами) органів управління відповідним транспортом, настання і закінчення навігаційного періоду до певної дати передбачити наперед неможливо, оскільки це залежить від погодних умов у даному році.
Нарешті, строк виконання зобов'язання може бути визначений моментом витребування кредитора. Відповідно до ст. 165 ЦК України боржник повинен виконати зобов'язання в 7- денний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із суті зобов'язання. У законі або договорі можуть бути передбачені інші строки і порядок виконання зобов'язання по витребуванню кредитора. Так, відповідно до ч.3 п.28 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення у договорі, укладеному покупцем з організацією матеріально-технічного постачання, можна передбачити поставку продукції на вимогу покупця. У цьому разі поставка здійснюється на основі замовлень, пред'явлених покупцем з виникненням потреби, а у договорі зазначаються порядок і строки подання і виконання таких замовлень.
У літературі правовідношення прийнято поділяти на регулятивні та охоронювольні. У регулятивних правовідносинах строки є строками здійснення суб'єктивних прав і виконання обов'язків, а в охоронювальних - строками захисту цивільних прав. До них належать строки: а) гарантійні; б) оперативного захисту; в) претензійні; г) позовної давності; д) процесуальні. В абсолютних цивільних правовідносинах діє принцип безстроковості суб'єктивних прав, що належать управомоченій особі. Наприклад, право власності не обмежене для власника будь-яким строком. Особисті немайнові права, не зв'язані з майновими (право на ім'я, таємницю особистого життя тощо) невіддільні від особи їх носія, безстрокові й довічні.
Більшість строків, що встановлюється у регулятивних цивільних правовідносинах, дозволяють управомоченІй особі здійснювати закладені у суб'єктивному праві можливості і задовольнити свої інтереси у межах відведеного на це часу. Так само виконання обов'язків у цих відносинах, що здійснюються зобов'язаною особою у встановлений строк, свідчить про звичайне, нормальне протікання суспільних процесів. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права і виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне автоматичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному, претензійному або позовному порядку.
Але для деяких правовідносин у законі передбачається, що здійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводять до припинення цього права або обов'язку. Такі строки називаються присікальними (преклюзивними). Їхня особливість полягає у тому, що вони, визначаючи рамки суб'єктивного права (обов'язку) у часі, входять до його змісту як внутрішньо властива межа існування. Закінчення присікального строку тягне припинення суб'єктивного права або обов'язку, але це не можна визнати достроковим припиненням. Про дострокове припинення права або виконання обов'язку можна говорити лише тоді, коли воно настало до закінчення строку. Припинення ж права або обов'язку, обмежених присікальним строком, відбувається після закінчення строку. Але присікальний характер того чи іншого строку має прямо випливати із змісту відповідної норми закону або умов укладеної угоди.
Суб'єктивне цивільне право підлягає захистові. Порушене право реалізується вже у межах охоронювальних правовідносин. До них належать гарантійні зобов'язання якості продукції, робіт та послуг. Вони дійсні протягом певних строків (гарантійні строки). Суть гарантійного строку полягає в тому, що при виявленні у продукції (роботах, послугах) відступів від умов договору про якість, покупець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготовлювача: а) заміни товару; б) відповідного зменшення винагороди; в) безоплатного усунення недоліків; г) розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків.
Конкретні гарантійні строки встановлюються у стандартах, технічних умовах, правилах про договори підряду на капітальне будівництво та інших підзаконних актах. Сторони можуть встановлювати
Loading...

 
 

Цікаве