WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Строки здійснення і захисту цивільних прав - Реферат

Строки здійснення і захисту цивільних прав - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Строки здійснення і захисту цивільних прав
Поняття і значення строків у цивільному праві.
1. Стратегічна лінія на нормалізацію соціально-економічного положення в Україні визначає необхідність повніше враховувати фактор часу у господарській діяльності і при вирішенні соціальних проблем. Фактор часу набуває важливого значення і як міра оцінки соціальних процесів та явищ, і як засіб цілеспрямованого регулювання людської діяльності. Час відіграє істотну роль у цивільних правовідносинах.
Суб'єктивні права і юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються і припиняються у певний час. Дія самих законів також обмежена у часі. Строки, які встановлюються у цивільних правовідносинах як прояв соціального часу (у формі існування соціальної матерії, суспільного буття), є важливим правовим засобом цілеспрямованого регулювання діяльності громадян та організацій. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах і обов'язках суб'єктів. Загальні часові параметри функціонування правовідносин визначаються передусім правовою нормою. Поняття "строк", "давність", "своєчасно", "негайно" та інші, які відображають часові зв'язки, часто включаються до змісту правових норм (ст.ст.67, 71, 72, 156 та інші ЦК України).
У чинному ЦК містяться лише норми, що регулюють дію позовної давності, але відсутні загальні положення про строки, які б стосувалися усіх інститутів цивільного права. Питання про роль і місце строків у цивільних правовідносинах може розглядатися у різних аспектах: а) як момент виникнення (початку) або припинення правовідносин; б) як одна з умов, що визначає їх зміст; в) як критерій правомірності поведінки суб'єктів з погляду його своєчасності тощо. 2. Строки звичайно розглядаються за їх місцем у системі юридичних фактів цивільного права. Найчастіше їх відносять до подій, маючи на увазі закінчення часу (строку).
Строк обмежує дію суб'єктивних прав і обов'язків у часі. Оскільки права і обов'язки найчастіше виникають з волі їхніх носіїв, то вольовий характер мають і строки, які обмежують їхню дію у часі. Конкретні строки здійснення і особливо захисту цивільних прав передбачаються нормою закону, але закон також має вольовий характер як юридичний вираз державної волі. Строки встановлені законом, стають обов'язковими для суб'єктів правовідношення або внаслідок того, що закон забороняє їхню зміну за угодою сторін (наприклад, строки позовної давності), або тому що сторони не використали надану їм можливість визначати строк на свій розсуд (наприклад, збільшити гарантійний строк). Не викликає сумнівів вольовий характер строків, встановлюваних самими учасниками правовідносин або за рішенням суду, арбітражного суду чи іншого юрисдикційного органу. Як результат вольових і усвідомлених юридичних дій суб'єктів права строки мають на собі відбиток суб'єктивного, але, будучи встановленими, вони існують об'єктивно.
У сфері цивільно-правових відносин юридичне значення має не закінчення часу взагалі, а закінчення певного строку, настання певного моменту. Перебіг і обчислення строків у цивільному праві відбуваються за правилами, встановленими з волі законодавця. Серед обставин, які впливають на перебіг строків позовної давності (зупинення, перерва), закон передбачає і вольові дії учасників правовідносин або державних органів: переведення на військовий стан Збройних Сил держави, у складі яких перебувають позивач або відповідач (ст.78 ЦК); пред'явлення позову у встановленому порядку або здійснення зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу (ст.79 ЦК) тощо. Суд, арбітражний чи третейський суд при наявності поважних причин пропуску строку позовної давності можуть відновити цей строк і захистити порушене право (ст.80 ЦК).
Учасники відносин можуть змінювати встановлені ними строки, наближати або віддаляти момент здійснення певних дій у часі. Отже, і перебіг строку піддається впливу людей, залежить від їхньої волі і свідомості. Цивільно-правові строки є часовою (темпоральною) формою руху цивільних правовідносин,, формою існування і розвитку суб'єктивних прав і обов'язків, що складають їх зміст.
Суб'єктивне право і обов'язок, відповідно, являють собою можливість або необхідність здійснення їх носіями будь-яких дій або утримання від їх здійснення. Зміст строку складають або дія, або подія. Поза цими фактами встановлення та існування строків не мають сенсу. Тому настання або закінчення строку набуває значення не само по собі, а в сукупності з подіями або діями, для вчинення або утримання від вчинення яких цей строк встановлено. Отже, строки не належать ні до дій, ні до подій і не займають самостійного місця у загальній системі юридичних фактів. Як форма час (строк) властивий і першим, і другим. Строки як часова форма, в якій відбуваються події або здійснюють дії (бездіяльність), породжують юридичні наслідки лише зв'язку з діями і подіями. Наприклад, пропуск строку позовної давності тягне відмову у позові не просто у зв'язку із закінченням такого строку, а тому, і що позивач у встановлені строк не пред'явив позову до відповідача про захист порушеного права. З урахуванням всього сказаного правовий строк можна визначити як період або момент у часі, з настанням або закінченням якого пов'язано певну дію або подію, бездіяльність, які мають юридичне значення.
Визнанням строків часовою формою протікання подій або й здійснення дій (бездіяльності) роль строків у цивільному праві зовсім не применшується. Як правова форма строки можупні спрямовувати волю і поведінку учасників суспільних відносин на досягнення цілей, поставлених ними.
Види цивільно-правових строків.
Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, викликає необхідність їхньої класифікації. Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:
1. За підставами (джерелами) встановлення можна виділити на строки, які визначаються: а) законом (наприклад, авторське право діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, рахуючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора); б) адміністративним актом (наприклад, місячним планом перевезення вантажів визначається строк дії зобов'язання залізниці по наданню перевізних засобів, а вантажовідправника - по пред'явленню вантажів до перевезення протягом календарного місяця), в) угодою (договором) (наприклад, за договором позики сторони визначили строк повернення грошей до 1 жовтня певного року); г) рішенням суду, арбітражного або третейського суду (наприклад, за рішенням суду дається відстрочка виселення наймача з жилої площі на три місяці);
2. За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин у
Loading...

 
 

Цікаве