WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Приватна власність громадян - Реферат

Приватна власність громадян - Реферат

проводиться державна реєстрація підприємництва, а для окремих видів діяльності підприємець має одержати також спеціальний дозвіл (ліцензію).
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність самостійно (особисто) або шляхом утворення (одноособове чи спільно з іншими громадянами) юридичної особи. В останньому випадку він формально не набуває статусу підприємця але водночас стає власником (співвласником) створеного підприємства і може при цьому виконувати необхідні управлінські функції, одержуючи за це відповідну плату.
Отже за чинним законодавством громадянин може вважатися підприємцем лише тоді, коли він одноособове займається підприємництвом. Очевидно, тут має місце певна недосконалість законодавчого визначення статусу підприємця, оскільки за подібного підходу доходи громадянина - власника навіть індивідуального приватного підприємства не повинні вважатися підприємницькими, а відтак стає невизначеним режим таких доходів. Не повинна визнаватися підприємницькою діяльність громадянина по виробництвупродукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею, яка не є систематичною (регулярною), якщо вона була вчинена з метою одержання прибутку.
Наприклад, громадянин, який створив ту чи іншу річ (скульптуру, прилад, інструмент тощо), вправі продати її за будь-яку ціну, а одержана сума поступає у його власність на законній підставі, тобто як доходи, одержані громадянином від "індивідуальної праці". Складним є питання про зміст самого поняття "систематичності" діяльності, оскільки в Законі "Про підприємництво" не можна знайти на нього чіткої відповіді. Між тим в Декреті Кабінету Міністрів від 17 березня 1993 р. "Про податок на промисел" в якому було зазначено, що платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють не систематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів.
Тобто, можна дійти висновку, що зазначений податок на промисел стягується за умови вчинення громадянином таких дій від двох до чотирьох разів. А відтак, до громадянина, який вчинив подібні дії більше чотирьох разів повинні застосовуватися відповідні положення законодавства про підприємництво, в тому числі і про відповідальність за їх порушення. Різновидом підприємництва є діяльність громадян по виробництву сільськогосподарської продукції, її переробці та реалізації з утворенням селянського (фермерського) господарства відповідно до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство". Водночас в ст. 1 зазначеного Закону передбачається, що його дія не поширюється на сільськогосподарську діяльність громадян, які ведуть особисте підсобне господарство, займаються індивідуальним і колективним садівництвом і городництвом, а відтак діяльність таких громадян не вважається підприємництвом.
Законодавством України для громадян, які ведуть особисте підсобне господарство, встановлені спеціальні податкові пільги. Зокрема, доходи громадян від продажу вирощеної в такому господарстві продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продуктів їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки. Такі доходи не декларуються і не оподатковуються, незалежно від кількості продаж виготовленої продукції. Це означає, що громадяни набувають право власності на зазначені доходи на загальних підставах. У всіх випадках не повинна вважатися підприємницькою діяльність громадянина по створенню майна для задоволення власних потреб або потреб його сім'ї. Правовою підставою виникнення у громадянина права власності на таке майно слугує факт створення його власною працею (якщо така діяльність прямо не заборонена законом).
Значно складнішим є процес виникнення у громадян права приватної власності на доходи, одержувані віл підприємницької діяльності створених ними підприємств з правами юридичної особи. Справа в тому, що громадянин виступивши засновником (співзасновником) підприємства тієї чи іншої організаційно-правової форми, за чинним законодавством не набуває статус підприємця. У такому разі суб'єктом підприємництва стає створена юридична особа, яка приймає на себе відповідні обов'язки перед своїми засновниками (засновником). Підприємство, зокрема, зобов'язане здійснювати діяльність у повній відповідності до установчих документів (установчого договору, статуту) юридичної особи, передавати засновнику (іншій уповноваженій особі) обумовлені в цих документах доходи, одержані від підприємницької діяльності.
Законодавчими актами та установчими документами визначається порядок формування і виплати цих доходів, правовий режим яких поставлений в залежність від організаційно-правової форми підприємства. Наприклад, за Законом України "Про підприємства в Україні" громадянин вправі створити приватне підприємство, засноване на його власності, з правом найняття робочої сили. Зрозуміло, що такий громадянин є єдиним власником всього цілісного майнового комплексу такого підприємства. Йому також належить право одноособове визначати порядок використання доходу від господарської чи іншої діяльності створеної ним юридичної особи (після здійснення усіх обов'язкових платежів і розрахунків).
Незважаючи на те, що засновник приватного підприємства є його єдиним власником, автоматичного виникнення у нього права власності на одержані підприємством доходи не відбувається. Лише після передачі громадянину-засновнику вони стають власністю останнього. Навіть тоді, коли громадянин-засновник є керівником власного підприємства, має бути певним чином зафіксована передача одержаних доходів у його власність.
Уданому випадку поняття "підприємство" вживається в значенні рівнозначному поняттю "юридична особа", яке символізує суб'єкта підприємницької діяльності. В законодавчих актах термін "підприємство" визначається як суб'єкт або як об'єкт правовідносин, що було характерним для соціалістичної правової системи СРСР. Тому в юридичній літературі йому також дається неоднозначне тлумачення. Відповідно до Закону "Про господарські товариства" громадяни, як і юридичні особи, можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств того чи іншого виду (акціонерного, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного або командитного товариства). Засновники і учасники передають товариству свої майнові вклади, які оцінюються у грошовому виразі і становлять частку кожного з них у статутному фонді. Розмір цього вкладу безпосередньо впливає на розподіл доходів засновників і учасників товариства, що визначається установчими документами.
В законі України "Про господарські товариства"
Loading...

 
 

Цікаве