WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Приватна власність громадян - Реферат

Приватна власність громадян - Реферат

існування колективної форми власності.
Так чи інакше, але дискусії щодо форм власності сприяли відповідному формуванню громадсько-політичних поглядів на власність і мали певний вплив на хід законодавчих процесів в Україні. Зокрема, в проект нової Конституції України в редакції від 26 жовтня 1993 р. була запропонована інша концепція формвласності. Відповідно до ст.65 проекту Конституції власність в Україні є приватною і суспільною (приватна - власність громадян і їх об'єднань) суспільна - державна і комунальна). Не передбачено право колективної власності і в проекті нового Цивільного кодексу України, в ст. 144 якого записано, що "приватною власністю визнається власність громадян, власність корпорацій, об'єднань громадян, професійних спілок, релігійних та інших громадських організацій, які є юридичними особами".
Отже, простежується досить чітка тенденція до розширення кола суб'єктів права приватної власності. Важливе значення має встановлення в законодавстві про власність принципу рівності всіх суб'єктів права приватної власності. Це, однак, не виключає встановлення можливих обмежень в придбанні іноземними громадянами або особами без громадянства окремих видів майна або його використання (наприклад, стосовно земельних ділянок). Наступною ознакою, яка характеризує сутність права власності у будь-якому суспільстві, є ступінь свободи власника у здійсненні правомочностей щодо належного йому майна. В соціалістичному суспільстві, як вже нами відзначалося, власник здійснює правомочності володіння, користування і розпорядження майном у межах, установлених законом. При цьому особиста власність підпорядковується соціалістичній власності з наданням відповідних переваг останній, встановленням численних обмежень для першої. Звичайно, подібне надання "свободи" власнику неприйнятне для суспільства з ринковою економікою і приватною власністю. Тому в Законі України "Про власність" було закладено принципово нові визначальні підходи, відповідно з якими власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, використовувати його для господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності. Такі права мають усі власники) в тому числі й громадяни, що додатково підтверджено в ст.19 Закону України "Про власність", в якій прямо обумовлене право громадян використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності. Нове законодавство про власність встановило юридичну рівність приватної власності громадян з іншими існуючими в Україні формами власності.
Наведене свідчить, що воно надає власнику максимально можливий і економічно доцільних обсяг свободи щодо належного йому майна на відміну від соціалістичного устрою, в якому панував принцип обмежень і заборон. В кожній державі економічні відносини власності взагалі власності громадян зокрема набувають відповідного правового регулювання, яке здійснюється переважно нормами цивільного права. У такому разі слід говорити про право власності громадян. При цьому в цивільно-правовій науці прийнято розмежовувати право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні. Так, в об'єктивному значенні право приватної власності громадян - це сукупність правових норм, які встановлюють і охороняють приналежність громадянам майна споживчого і фінансово-виробничого призначення і забезпечують власникам-громадянам здійснення права володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном на свій розсуд, використовувати його для будь-яких цілей, якщо інше не передбачено законом.
Право приватної власності громадян в суб'єктивному значенні - це передбачене і гарантоване законом право власника-громадянина здійснювати володіння, користування і розпорядження належним йому майном на свій розсуд і з будь-якою метою, якщо інше не передбачено законом. Рідкісним явищем для законодавчої техніки є зміст п. 1 ст.2 Закону України "Про власність", в якому сформульоване загальне (фактично науково-теоретичне) визначення права власності, відповідно до якого "право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном". Подібного визначення поняття права власності не містили ні Цивільний кодекс УРСР 1922 р., ні Основи цивільного законодавства 1961 р. та Цивільний кодекс УРСР 1963 р., ні Основи цивільного законодавства 1991 р. Наведеному визначенню притаманні істотні недоліки. Насамперед, навряд чи коректно ототожнювати право власності з суспільними відносинами. Суспільні економічні відносини, дійсно, можуть бути врегульовані нормами права, але ця обставина аж ніяк не розкриває суть права власності як юридичної категорії. Досліджувана норма про поняття права власності не містить важливих ознак, які б указували на приналежність певних правомочностей конкретному носієві (власнику) або іншим чином визначали фактор привласнення матеріальних благ індивідом. Тому не випадково в проекті нового ЦК України запропоноване інше поняття права власності, яке визначається як "право володіння, користування і розпорядження майном на свій розсуд і самим абсолютним чином" (ст.139). Звичайно, порівняно з попереднім останнє визначення є юридичне більш виваженим, хоча також не позбавлене вад, оскільки не містить ознаки привласнення майна особою. Взагалі ж, нагальної необхідності в законодавчому визначенні права власності не існує. Це проблема юридичної науки. На наш погляд, з урахуванням усього сказаного право власності можна визначити як "визнане законом право, яке закріплює абсолютну приналежність майна особі (власнику) та визначає її права і обов'язки щодо цього майна".
Об'єкти права приватної власності громадян.
В ст. 145 Проекту нового ЦК України передбачений орієнтовний перелік об'єктів права приватної власності громадян, який співпадає з переліком, сформульованим в Законі "Про власність" з тією, однак, різницею, що в Проекті перелік об'єктів стосується одночасно і юридичних осіб та окрім всього передбачені земельні ділянки. Це означає, що за законом у власності громадян і юридичних осіб можуть бути, як правило, одні і ті ж об'єкти. Тобто, громадяни вправі мати у приватній власності будь-яке майно споживчого або виробничого призначення, склад і кількість якого можуть бути обмежені лише законом. Як випливає із змісту ст.9 Закону України "Про власність", не можуть бути у власності окремих громадян об'єкти права виключної власності народу України, до яких належать земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Кожна держава вправі визначити об'єкти, які з міркувань державної безпеки або інших підстав, не повинні знаходитися у власності тих чи інших суб'єктів правовідносин або мають набуватися з дотриманням
Loading...

 
 

Цікаве