WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Приватна власність громадян - Реферат

Приватна власність громадян - Реферат

законодавчих актів (законів СРСР "Про індивідуальну трудову діяльність", "Про кооперацію в СРСР", "Про оренду і орендні відносини в СРСР") фактично розпочав утворюватися новийсектор економіки. В зазначений період невдачами закінчувалися неодноразові спроби реформування економіки і створення так званого "соціалістичного ринку", що в свою чергу спричинило прискорення дезінтеграційних процесів в СРСР, а відтак і його розпаду. На основі Декларації про державний суверенітет України Верховна Рада України 3 серпня 1990 р. прийняла Закон "Про економічну самостійність Української РСР" в ст. 4 якого передбачалося три форми власності: державна, колективна, індивідуальна (особиста і приватна трудова).
Детальну правову регламентацію власність громадян одержала в Законі України "Про власність". При цьому індивідуальна; (особиста і приватна трудова) власність за своїм розташуванням стала передувати іншим формам власності. Індивідуальна власність громадян як одна з форм власності в Україні проіснувала досить недовго. 7 липня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України", яким взамін права індивідуальної власності була введена нова форма власності - "право приватної власності", що ознаменувало собою перемогу прихильників ринкових реформ. Введення приватної власності, однак, не призвело до істотних змін в переліку об'єктів права власності, визначеного Законом України "Про власність" (в первісній редакції) стосовно права індивідуальної власності, що засвідчило притаманність останній всіх ознак приватної власності.
Таким чином, в 1992 р. завершилося остаточно юридичне визнання приватної власності в Україні, що, однак, не зняло гостроту проблеми подальшого врегулювання відносин власності громадян, оскільки відповідні норми ЦК України 1963 р. не зазнавали змін) адекватних суспільно-економічним відносинам. Переважна частина норм цього Кодексу фактично вступила в суперечність з новим законодавством про власність, що породжувало небажаний правовий вакуум в регулюванні важливої сфери цивільних правовідносин. Лише 16 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла закон про внесення змін в Цивільний кодекс і деякі інші законодавчі акти." Зокрема, з ЦК України були виключені глави 7, 8, 9, статті 87, 871, 88, 100-104, 106, 108, 111, 117, 120-127. Ст. 86 була викладена в редакції ст. 2 Закону України "Про власність" з введенням до неї нової частини шостої, в якій зазначається, що відносини власності регулюються Законом України "Про власність". Цивільним кодексом, іншими законодавчими актами.
Цілком зрозуміло, що головним джерелом правового регулювання відносин власності громадян став Закон України "Про власність", а інші законодавчі акти набули значення субсідіарних. Їх аналіз дає певне уявлення про поняття права приватної власності в сучасний період. Найнеобхіднішими економіко-правовими ознаками для визначення сутності приватної власності, як і будь-якої іншої існуючої форми власності, насамперед можуть слугувати: її об'єктний склад; її суб'єктний склад; обсяг правомочностей власника; характер співіснування приватної власності з іншими формами власності. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про власність" об'єктами права приватної власності (в первісній редакції - індивідуальної власності) є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення (п.1). Окрім того об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної праці (п.2). З правової точки зору особливої необхідності в законодавчому закріпленні такого деталізованого орієнтовного переліку об'єктів права приватної власності громадян не існує. Введення його в Закон України "Про власність" все ж таки мало певну соціально-політичну роль в адаптації суб'єктів цивільних правовідносин до нових відносин власності. Оскільки ця мета фактично вже досягнута, в новому ЦК України перелік об'єктів права приватної власності громадян має бути сформульований за узагальнюючими критеріями, а саме: об'єкти особисто-споживчого призначення; об'єкти виробничо-підприємницького призначення; об'єкти інтелектуальної праці. В принципі таке майно може належати суб'єктам будь-якої іншої форми власності.
Важливою є норма п.3 ст. 13 Закону України "Про власність про те, що складає кількість і вартість майна, що може бути у власності громадян, не обмежується, крім випадків, передбачених законом. Тобто проголошується принцип: громадяни можуть мати у власності будь-яке майно, у будь-якій кількості чи цінності, якщо законом не встановлено безпосередніх обмежень.
Зрозуміло, що такі обмеження мають носити винятковий характер, обумовлений відповідними загальнодержавні ними інтересами, міжнародними угодами і принципами, умовами підприємницької діяльності. Формально подібний принцип певною мірою діяв і щодо особистої власності громадян, об'єктами якої, як вже зазначалося було переважно майно, особисто-споживчого призначення. Водночас вартість цього майна фактично обмежувалася існуючою в соціалістичній економіці жорсткою системою оплати праці і споживання. Безперечно, що і в умовах переходу до ринкової економіки мають діяти певні регулятори джерел достатку громадян з метою недопущення різкої диференціації населення, а відтак і поділу його лише на багатих і бідних. Такими регуляторами в сучасних умовах можуть бути, наприклад, норми фінансовоподаткового законодавства. Відповідно до Закону України "Про власність" суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік (в первісній редакції), іноземні громадяни та особи без громадянства. Громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов'язки щодо належного їм на території України майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами України (ст. 11). Таким чином) нове законодавство про власність визнало суб'єктами права приватної власності лише фізичних осіб, що відповідає загальній концепції Закону "Про власність".
Що ж до юридичних осіб то за чинним законодавством вони є суб'єктами права колективної власності. В юридичній літературі, однак, було піддано надзвичайно гострій критиці поняття "колективна власність". Багато українських вчених прямо висловилося проти подальшого збереження в законодавстві про власність конструкції колективної власності (О.А.Пушкін) Я.М.Шевченко) А.М.Бандурка та ін.), які аргументовано довели недоцільність подальшого
Loading...

 
 

Цікаве