WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право власності. Загальні положення - Реферат

Право власності. Загальні положення - Реферат

виникнення цього права у набувача мають місце, як правило, одночасно на основі одного і того ж юридичного факту: наприклад, договору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики тощо.
Отже, при переході права власності виникає правонаступництво. Деякі автори, використовуючи правонаступництво як універсальний критерій для розмежування первісних і похідних способів набуття права власності, до похідних відносять і такі підстави виникнення права власності, як націоналізація, конфіскація, реквізиція, але більшість авторів схиляється до того, що похідними слід визнавати підстави, які залежать від волі попереднього власника. Похідними способами набуття права власності визнаються договори: купівлі-продажу, поставки, дарування, міни, позики. Внаслідок укладення відповідного договору набувач речі стає її власником.
Крім договорів похідним визнається і такий спосіб набуття права власності, як спадкування) незалежно від того, чи є підставою спадкування заповіт або закон. Зауважимо, що при похідних способах набуття права власності на нового власника переходять усі обов'язки, які мав попередній власник майна. Наприклад, якщо за договором купівлі-продажу, дарування або внаслідок спадкування майна, з приводу якого раніше було укладено договір найму, майно переходить до іншої особи, то у силу ст.268 ЦК України при переході права власності на здане у найм майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.
Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, являють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права власності на річ однієї особи у більшості випадків означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності одночасно розглядається і як підстави для припинення його. Разом з тим не завжди припинення права власності пов'язане з правонаступництвом і стикається з новим правом власності. Це має місце, наприклад, коли власник повністю вживає належне йому майно (продукти харчування). Аналогічна картина виникає і у разі виробничого вжитку матеріалів. Але якщо при особистому вжитку право власності на річ взагалі припиняється, у разі виробничого вжитку у зв'язку з припиненням права власності на дану річ виникає право власності на нову.
Припинення права власності може мати місце і тоді, коли власник відмовляється від належної йому речі у зв'язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли має місце загибель речі внаслідок випадкової події стихійного характеру чи протиправних дій інших осіб. Практика знає випадки, коли право власності припиняється у результаті прийняття відповідного акту органами державного управління, наприклад, у разі вилучення худоби при епізоотіях.
Таким чином, підстави припинення права власності поділяють на такі, що залежать, і такі, цю не залежать від волі власника. А. Залежать від волі власника: а) угоди по відчуженню майна або витрати грошових коштів; б) користування майном, внаслідок якого це майно повністю споживається; в) знищення або викидання майна власником. Б. Не залежать від волі власника: а) примусовий продаж або примусове вилучення майна у випадках, передбачених законом; б) загибель майна внаслідок стихійної події або протиправних дій інших осіб; в) набуття майна проти волі власника добросовісним набувачем.
Момент виникнення права власності у набувача. Ризик випадкової загибелі речі.
Переміщення матеріальних благ у суспільстві супроводжується переходом права власності від одних осіб до інших. Тому практичного значення набуває питання про момент виникнення права власності у набувача. З цим пов'язані важливі правові наслідки, насамперед про долю плодів і доходів, ризик випадкової загибелі речі, можливе звернення стягнень за рішенням суду чи арбітражу на конкретне майно та ін. Відповідно до ст. 128 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. У силу диспозитивного характеру наведеної норми і спеціальний закон, і самі учасники майнових відносин можуть розв'язати це питання інакше.
Наприклад, пов'язати перехід права власності з іншими обставинами: укладенням договору або повної оплати речі. Щодо позиції законодавства, то можна навести ст.227 ЦК України, якою встановлено обов'язковий порядок укладення договору купівлі-продажу жилого будинку з нотаріальним посвідченням і наступною реєстрацією у виконкомі місцевої ради депутатів. За таких умов можливості сторін у використанні диспозитивного характеру СТ.128 ЦК України дещо обмежені, оскільки вони (сторони) не можуть визначити момент переходу права власності обставиною чи фактом, який передує нотаріальному посвідченню договору або його реєстрації - така угода сторін буде недійсною, оскільки суперечить закону. А от, наприклад, у ЦК Росії (ст. 135) це питання розв'язано більш конкретно: якщо договір про відчуження речі підлягає реєстрації, право власності виникає у момент реєстрації. Передачею речі відповідно до ст. 128 ЦК Українивизнається вручення речі набувачеві, а також інші способи, наприклад, здача майна транспортній організації для відправки набувачеві, здача на пошту для пересилки йому при умові відчуження речей без зобов'язання доставки. Нарівні з наведеними способами передачею речі визнається і передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на річ.
Характеризуючи вручення речі набувачеві як один з найпоширеніших способів передачі, зауважимо, що не завжди вручення відповідає буквальному фактичному переданню "з рук в руки". Поняття "вручення" має ширший зміст і охоплює всі випадки переходу майна безпосередньо від попереднього власника до набувача. Якщо договір не містить зобов'язання доставити річ набувачеві, то попередній власник може передати річ іншим способом - шляхом укладення договору з органами залізничного, водного, автомобільного або повітряного чи морського транспорту, або з органами зв'язку на доставку відповідних речей набувачеві, який з моменту передачі майна транспортними організаціями або органам зв'язку і стане новим власником.
Випадкова загибель речі - це знищення її при відсутності вини з боку будь-яких осіб щодо обставин, які сприяли загибелі речі. Правові наслідки випадкової загибелі полягають у тому, що всі збитки від цього покладаються на власника речі. Саме так вирішується це питання у законі: ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлено законом чи договором (ст. 130 ЦК України). І це правило також носить диспозитивний характер, тобто надає сторонам право інакше вирішити це питання. Відповідно до ч.2 ст. 130 ЦК України, якщо має місце прострочення з боку відчужувача або набувача у передачі або прийнятті речі, то ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування несе сторона, що прострочила передачу. Отже, пов'язуючи момент виникнення права власності саме з передачею речі набувачеві, чинне цивільне законодавство має на меті забезпечити охорону матеріальних цінностей суспільства. Під загрозою ризику випадкової загибелі або зіпсування речі до її передачі набувачеві відчужувач зацікавлений у забезпеченні умов, за яких виключається випадкова загибель або пошкодження відчужуваного майна.
Loading...

 
 

Цікаве