WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право власності. Загальні положення - Реферат

Право власності. Загальні положення - Реферат

його майна. Громадяни можуть створювати сімейні об'єднання (трудові господарства), приватні підприємства і використовувати господарські будови, машини, установи, устаткування, сировину й матеріали, вести самостійне господарство, виготовляти продукцію як для особистих потреб, так і для реалізації її іншим особам. Значно зростає роль селянського господарства у питаннях забезпечення населення сільськогосподарською продукцією, взагалі продуктами харчування. Разом з колгоспами, радгоспами, орендними господарствами, сільськогосподарськими кооперативами селянські господарства виробляють сільськогосподарську продукцію і користуються нею на свій розсуд.
Як і володіння, користування буває законним і незаконним. Законним користувачем може бути не лише власник, а й інші особи, яким це право належить на правових підставах.
Користувачем є і державне підприємство, що здійснює право користування як елемент права повного господарського відання, і державна установа у силу оперативного права управління, орендний колектив на підставі договору оренди тощо. У наведених випадках право користування названих осіб є вторинним похідним від права користування, яке належить власнику. Відповідно до п.2 ст.6 Закону про власність (ст.1ЗЗ ЦК України) власнику належить право на результати господарського використання майна (продукцію, плоди, доходи), якщо інше не передбачене законом або договором. Закон України про власність (ст.22) визначає, що продукція орендаря, вироблена ним з використанням орендованого майна, і також одержані ним доходи, стають його власністю. Більше того, у власності орендаря залишаються зроблені ним удосконалення, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Таке правило застосовується на підставі ст.27 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", якщо інше не передбачено у самому договорі оренди. Якщо йдеться про удосконалення, які не можуть бути відокремлені від майна, орендар має право на компенсацію за витрати лише за умови, що він зробив їх за свій рахунок і при згоді власника майна. Право користування майном належить наймачеві при укладенні договору побутового прокату, але при цьому воно повинно здійснюватись лише відповідно до призначення цього майна.
Отже, право користування, як і право володіння, може належати не лише власнику, а й іншим особам за різних правових підстав, зокрема численних цивільних договорів. Зауважимо, що власник у здійсненні права користування належним йому майном обмежений лише загальними межами закону, а правомочності інших користувачів по користуванню майном мають ще й спеціальні обмеження - або встановлені власником, або такі) що випливають з призначення майна чи статутних завдань користувача.
Право розпорядження в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна). Право розпорядження у суб'єктивному розумінні -це закріплена у нормах права можливість визначити юридичну чи фактичну долю майна. Якщо викладені вище правомочності володіння і користування можуть належати не лише власнику, а й іншим особам, то право розпорядження належить) як правило, лише власнику. Винятки з цього становлять випадки примусового вилучення майна у власника (націоналізація, конфіскація, реквізиція, примусовий продаж тощо).
Право розпорядження власник реалізує через можливість припинити або обмежити належне йому право власності. Наприклад, укладаючи договір оренди, власник на встановлений строк передає право володіння і користування своїм майном його окремою частиною чи певною річчю іншій особі - орендарю. Тим самим власник на цей час обмежує своє право власності, немов би розподіляючи правомочність по володінню, користуванню і розпорядженню майном між різними особами. Інший приклад. Власник майна може припинити своє право власності шляхом укладення певних цивільних договорів: купівлі-продажу, поставки, міни, дарування) позики. Тим самим припиняється одне правовідношення власності і встановлюється інше, де новим власником стає його контрагент за договором: покупець при договорі купівлі-продажу, поставці, міні, обдарований - при даруванні) позичальник - при позиці.
Наведені приклади свідчать про засоби визначення юридичної долі речі, коли власник з допомогою угод впливає на юридичний стан належного йому майна. У літературі справедливо зазначається, що акт розпорядження майном, який здійснюється власником щодо належної йому речі, завжди є юридичним актом. Навіть знищення або викидання майна власником є розпорядженням юридичного характеру, оскільки це односторонній правочин, відповідно до якого власник навмисно припиняє своє право власності на певну річ. При навмисному знищенні речі або її викиданні власник здійснює односторонню угоду у формі конклюдентних дій - саме з цими діями пов'язане припинення права власності. У деяких випадках розпорядження майном обмежене законом. Наприклад, відповідно до ст. 136 ЦК України у громадянина, який не забезпечує схоронності належного йому майна, яке є пам'яткою історії і культури, це майно може бути викуплене державою. Якщо цей громадянин не дає згоди на викуп, то за позовом відповідних органів суд може вилучити його у власника.
Отже, право вільного розпорядження майном може бути у випадках, встановлених законом, обмежене в інтересах суспільства. Як і право володіння та користування, право розпорядження може належати не лише власнику, а й передаватися за договором іншій особі. Наприклад, на підставі договору комісії комісіонер набуває права володіння і розпорядження майном переданим йому власником з метою здійснення з ним однієї чи кількох угод. Таким чином, сама конструкція цього договору передбачає, що можливість розпорядження переданим; майном повинна перейти до комісіонера. Але у цьому випадку всі три правомочності у комісіонера не виникають: він може лише володіти і розпоряджатися майном відповідно до умов договору з власником майна (комінтентом), але використовуй вати майно комісіонер права не має. Правомочності по володінню, користуванню, розпорядженню тісно пов'язані одна з одною, але разом вони виникають тільки у власника майна і в узагальненому виглядівизначають всі численні Дії, які може здійснити з належним йому майном власник. Тобто "тріада" правомочностей по володінню, користуванню і розпорядженню у сукупності є універсальною юридичною формою, яка охоплює всі можливі дії, дозволені законом, щодо майна і у повному обсязі розкриває зміст права власності.
Форми власності.
У прийнятому 7 лютого 1991 р. Верховною Радою України Законі про власність відсутня категорія, що характеризує тип власності. У ньому, зокрема, зазначається, що власність в Україні виступає у формі приватної власності громадян, колективної і державної власності.
Законодавство, таким чином, не визначає правову природу названих форм власності, разом з тим радикальна господарська реформа нашої економічної системи поставила цілий ряд нових проблем, насамперед, про допустимість приватної власності у системі ринкового господарювання.
Оскільки поняттям приватної власності охоплюється не тільки велика капіталістична власність, але й трудова власність дрібного ремісника або селянина, більшість авторів вважали не тільки можливим, а й доцільним її функціонування і в межах народногосподарського комплексу. Була й інша думка.
Loading...

 
 

Цікаве