WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право власності. Загальні положення - Реферат

Право власності. Загальні положення - Реферат

речовим правом абсолютного характеру, оскільки задоволення охоронюваних законом інтересів власника тут здійснюється шляхом взаємодії з належними йому речами при забезпеченні відповідно поведінки з боку третіх осіб. Слід звернути увагу на те, що не лише результати творчої діяльності громадян закріплені як об'єкти права інтелектуальної власності, а й сама ця діяльність. Отже, законодавець робить коло об'єктів права власності надзвичайно широким.
Практично визнаються об'єктами власності повітряний простір та інші природні об'єкти у натуральному стані (п. 1 ст.1 Закону України про власність). Своєрідне рішення питання про землю та природні ресурси. Відповідно до Закону України про власність - це невід'ємне надбання народу, який проживає на даній території. Вказані об'єкти мають спеціальний правовий режим, який буде докладно розглянуто далі.
Права й обов'язки власника та інших осіб у їхній взаємодії становлять зміст правовідношення власності. Отже, суб'єктивне право власності - це елемент абсолютного правовідношення, тобто власник як правомочний суб'єкт перебуває у правовідношенні з усіма третіми особами, має суб'єктивне право за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, здійснювати своєю владою управління ним і вчиняти щодо цього майна будь-які дії, що не суперечать закону. Щодо суб'єктивних обов'язків у цьому правовідношенні, то всі особи, які не є власниками даного майна, а тому розглядаються як зобов'язані суб'єкти, повинні забезпечувати з свого боку поведінку, яка б не перешкоджала власнику здійснювати його суб'єктивне право.
Зміст права власності.
Законом України про власність (ст.4) встановлено, що власник за своїм розсудом володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, здійснює своєю владою управління ним і вправі вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону. Таким чином, суб'єктивне право власності формується як сукупність трьох найголовніших правомочностей: права володіння, права користування, права розпорядження. Що ж до права власника управляти майном і вчиняти з ним дії, то, на нашу думку, це не нова, самостійна від названої тріади правомочність власника, а лише уточнення (роз'яснення) права користування і розпорядження майном.
Правомочності по користуванню, володінню і розпорядженню виникають у власника одночасно з виникненням права власності. Характерно, що разом, у сукупності "тріада" правомочностей, яка характеризує право власності у повному обсязі і розкриває його зміст, може належати лише власнику і нікому більше. Окремо право володіння, право користування, право розпорядження може належати також іншим особам - орендатору, наймачу, іншим, які здійснюють ці права лише при погодженні з власником. Правомочності власника щодо належного йому майна здійснюються ним незалежно від волі і бажання всіх інших осіб і обмежуються лише законом.
Проте й власник на може здійснювати своє суб'єктивне право на шкоду іншим особам. Володіння означає фактичне перебування речі у господарюванні власника, можливість впливати на річ. Право володіння у суб'єктивному розумінні є закріплена у відповідних нормах права можливість фактичного володіння річчю; фізичного або господарського, оскільки однаково володіє річчю той, хто утримує її фізично, наприклад має книгу у портфелі, а також той, хто має змогу впливати на цю річ, наприклад власник житлового будинку не може володіти ним у фізичному розумінні, але він здійснює правомочність володіння в силу того, що має змогу впливати на цю річ за своїм інтересом.
Цивільне законодавство передбачає володіння законне і незаконне. Якщо особа здійснює володіння на законних підставах, таке володіння визначається законним або титульним. Титульне володіння передусім належить самому власнику майна. Проте як елемент інших майнових прав воно може належати також іншим особам, наприклад наймачу, орендатору при наймі чи оренді майна, комісіонеру при здійсненні договору комісії або охоронцю на підставі договору схову. Таке право може надаватися не лише на підставі договірних відносин (найму, комісії, підряду, схову тощо), а й у силу адміністративного акту (наприклад, відповідно до розпорядження органів опіки і піклування), воно може виникнути і на підставі прямої вказівки закону (якщо, наприклад, йдеться про знахідку, безхазяйне майно, бездоглядну худобу). Разом з тим право володіння власника відрізняється від права володіння інших осіб - титульних володільців, оскільки власник здійснює цю правомочність, як правило, у сукупності з іншими - правом користування і розпорядження.
Крім того, власник робить це незалежно від інших осіб. Щодо титульних володільців, то вони мають узгоджувати свої дії з власником або здійснювати володіння на підставі договору, адміністративного акту, закону. У деяких випадках титульний володілець може мати не тільки право володіння, а й інші правомочності, наприклад, володіння і користування при наймі і оренді, володіння і розпорядження при комісії тощо. Вище зазначалося, що одночасно всі три правомочності можуть у певному обсязі належати лише власнику. Тому його титульне володіння є первинним, а будь-яке інше (придбане від власника на підставі договору або за інших правових підстав) - похідним.
Поряд з титульним, або законним, володінням існує володіння без будь-яких правових підстав, тобто незаконне.
Якщо особа, яка володіє майном без правових підстав, не знає і не повинна знати про його незаконність, таке володіння визначається добросовісним незаконним володінням.
Якщо володілець майна знає або повинен знати про незаконність свого володіння, воно називається недобросовісним незаконним володінням. Наприклад, якщо особа знайшла чужу річ і не передала її відповідним органам (міліції, адміністрації установи або підприємства, де річ знайдено, чи виконавчому комітету сільської або селищної ради депутатів), вона має бути визнана недобросовісним незаконним володільцем. Інша справа, коли громадянин придбав у комісійному магазині річ, яка була вкрадена у власника. Набувач такого майна є незаконним, але добросовісним володільцем.
Норми права, в яких закріплено можливість фактичного володіння майном, становлять право володіння в об'єктивному розумінні. Право користування в об'єктивному значенні - це правові норми, які встановлюють порядок вилучення корисних властивостей речей для задоволення потреб власника чи інших осіб.
Право користування у суб'єктивному значенні - це закріплена нормами права можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб. Правокористування нерозривно пов'язане з правом володіння. Без володіння, тобто без фактичного утримання речі, не можна видобути з неї корисні властивості і тим самим використати її для задоволення потреб. Проте власник може використати своє майно не лише для задоволення своїх особистих потреб. Закон про власність України (ст.4) закріплює за ним право використовувати належне йому майно для здійснення будь-якої діяльності, в тому числі господарської, за умови, що ця діяльність не суперечить закону. Це право реалізується колгоспами і кооперативами, іншими суб'єктами, коли вони, використовуючи належні їм споруди, устаткування, матеріали, організують виробництво продукції.
В умовах радикальної економічної реформи значно розширено можливості будь-якого власника щодо господарського використання
Loading...

 
 

Цікаве