WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Стратегічний потенціал правової культури - Реферат

Стратегічний потенціал правової культури - Реферат

багатоаспектне, і кожна точка зору залежить від факту наукового аналізу правової культури, контексту і проблеми її дослідження. Але загалом усі автори вважають, що правова культура містить: правосвідомість, адекватну правовій системі; юридичні знання та уявлення; традиції, потреби, навички діяльності у відповідності до закону; реальну діяльність громадян у режимі законності, відповідно до правовихустановок і переконань; правову активність громадян, посадових осіб, урядовців і законодавців; правоохоронну діяльність органів внутрішніх справ.
Найзмістовнішим є визначення правової культури та її сутності, сформульоване Є.В. Назаренко, яка розглядає її під кутом зору реалізації принципів гуманізму та справедливості - сукупності досягнень суспільства, його соціальних груп у галузі регулювання суспільних відносин, - що забезпечує верховенство права в суспільному житті. Тобто панування в суспільному житті правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, його честі і гідності, реальне забезпечення місця людини як вищої соціальної цінності. З огляду на це правову культуру вона вбачає у :
1) встановленні в суспільстві природного права, що лежить в основі створення цивілізованого законодавства і забезпечує в законодавстві та інших нормативах - актах держави принципів справедливості та гуманізму, невідчужуваних прав і свобод людини, її честі та гідності, а також гарантії їх забезпечення; забезпеченість правопорядку тобто, реалізації демократичного процесу законодавства і правотворчості загалом;
2) верховенстві Конституції України і законності в системі нормативних актів держави, забезпеченні правової законності у процесі правовідносин та застосуванні права державними органами, наявності демократичного, професійного правосуддя та професійної системи правоохоронних органів, здатних у процесі своєї діяльності реально забезпечити охорону правопорядку;
3) наявності розвиненої правосвідомості суспільства, соціальних груп, професійної юридичної правосвідомості, орієнтованої на розуміння, визнання і захист загальнолюдських цінностей у галузі правового регулювання.
Тут перелічені найбільш суттєві складові правової культури, окреслені основні положення, що становлять її зміст, важливі ознаки, які уможливлюють охоплення проблеми розвитку духовної культури людства загалом та демократизувати всі галузі суспільного життя. Ці провідні ознаки правової культури, що кореспондуються із вирішенням проблеми розбудови демократичної правової держави, відповідають сучасним потребам українського суспільства на даному етапі його розвитку.
Отже, враховуючи існуючі точки зору на правову культуру у даному контексті дослідження, її слід розглядати як наукову категорію філософії права, що характеризує правове знання, правову свідомість і правову поведінку людини з огляду на рівень і зміст правового виховання громадян, окремої людини.
Як соціальний феномен, правова культура складається з права, правового порядку, а також суспільної та індивідуальної правосвідомості громадян, масової професійної і наукової правосвідомості. Вона поєднує в собі правові ідеали, моральні й правові цінності з практикою корисної діяльності по втіленню в життя юридичних вимог. Елементи правової культури виступають чинниками, що формують позитивну правову реальність і містять ті складові суспільної свідомості, які пов'язані із правовими інститутами, практикою їх функціонування та формування визначених варіантів правової поведінки людей в суспільстві. Таке розуміння правової культури громадян надає їм можливість свідомо оволодіти правами, політичними знаннями і створювати умови для забезпечення законності та правопорядку у складні періоди розвитку суспільства, забезпечує нову демократичну якість державі як правовій. Піднесення рівня правової культури громадян, службовців, законодавців, урядовців до певної міри свідчить про якісний стан розвитку нашої держави, тобто чи ми дійсно маємо справу з діяльністю, спрямованою на розбудову правової держави, чи лише з деклараціями про правову державу.
Сьогодні рівень правової культури громадян насамперед залежить від розвитку такої важливої складової, як правосвідомість, тобто від того, наскільки глибоко освоєні громадянами правові феномени: цінність права, верховенство правового закону, визначальна роль прав і свобод людини, цінність правової процедури при вирішенні спорів та пошуку компромісів, наскільки населення цікавиться юридичним життям держави та теоретичними розробками в галузі юридичних наук. В Україні вже створено наукову основу для розвитку правосвідомості. Ще на межі 90-х років було переосмислено вузько нормативне розуміння права, яке ототожнювало право і законодавство. У сучасній українській філософії права загальновизнано, що норми закону є правовими лише за умови, якщо вони виражають сутність права, а саме: принципи справедливості і гуманізму, визнають людину вищою цінністю, а також закріплюють гарантії прав їхніх свобод. Вона відмовилася від формально-догматичного розуміння правосвідомості, правопорядку і перейшла до визначення цих понять з огляду на нове правознавство.
За сучасних умов розвитку українського суспільства правосвідомість - це насамперед нове правове мислення, компонент нової правової і загальної культури людини і суспільства, що охоплює майже всю систему уявлень, знань, ідей, оцінок, почуттів людини та окремих соціальних груп про нове право, законодавчі акти, про практику реалізації правових норм, правомірність або протиправність тих чи інших вчинків, рішень тощо. Тобто, правосвідомість - це засіб, за допомогою якого здійснюється взаємодія людини із законом, правом, а через них - з економікою, політикою, умовами життя, побутом тощо. Правосвідомість охоплює також і ставлення громадян до органів внутрішніх справ, діяльності міліції, судів, юридичних процедур, дотримання громадянами юридичних приписів.
Інший важливий рівень правової культури може бути зафіксований в реальній правовій діяльності, правовій чи не правовій поведінці населення. Саме вона фіксує рівень розвитку правової культури, що складається із правової діяльності юристів, учених, освітян, слухачів юридичних закладів і практичної правотворчої та правоохоронної діяльності.
При формуванні демократичного суспільства існує необхідність сформувати нову парадигму правосвідомості у всіх громадян, і особливо представників правоохоронних органів, їхніх переконань, та професійної підготовки. На формування правосвідомості особистості найбільш ефективно впливає правове виховання населення. За сучасних умов воно полягає у
Loading...

 
 

Цікаве