WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Стратегічний потенціал правової культури - Реферат

Стратегічний потенціал правової культури - Реферат


Реферат на тему:
Стратегічний потенціал правової культури
За умови демократизації всіх галузей суспільного життя та інтенсивного законотворення, розбудови правової держави рівень вимог до правової компетентності громадян значно зростає.
Незважаючи на тенденцію посилення демократичних процесів у суспільному житті, важливим і не розв'язаним залишається питання низької культури не лише населення, а особливо посадових осіб, парламентарів, урядовців, що інколи призводить до загострення правової кризи в країні. Володіючи правовою культурою, громадянин держави не тільки має знання своїх прав та обов'язків, а й несе відповідальність перед суспільством за свою діяльність, оцінює її з огляду загальнолюдських цінностей.
Відсутність правової культури, або її низький рівень веде до політико-правової невизначеності громадян, правового нігілізму, навіть до юридичного радикалізму. Це особливо проявляється у появі нових псевдоправових чи неправових конструкцій свідомості юриста, що набуває різних форм: правовий інфантилізм; правовий негативізм - свідоме ігнорування вимог закону, та їх порушення; правовий нігілізм та популізм; правосвідомість, що набуває злочинної установки. Так, останнім часом спостерігається тенденція збільшення ролі адміністративного впливу на всі сторони суспільного життя, командних методів вирішення складних проблем державного будівництва, що "створює умови для відновлення старих політичних структур, і сприяє становленню авторитарно-демократичного, або навіть суто авторитарного режиму". Ця тенденція в цілому гальмує розвиток демократичних процесів, загрожує національній безпеці нашої держави, її суверенітетові та незалежності.
Виховання високої правової культури сьогодні можна вважати стратегічним завданням, гідним набути статусу національної ідеї, провідного державобудівничого принципу, та "посісти вакантне місце, що раніше належало ідеї "комунізму".
В умовах перехідного періоду, демократизації суспільного життя, саме правова культура може посісти провідну роль у розбудові правової держави. Саме правова культура, гуманістичне право тісно пов'язані із формуванням нового праворозуміння, усвідомленням складної природи діалектичного зв'язку права і закону, з визнанням пріоритетного місця та ролі людини та громадянина у цивільно-правових та державно-правових відносинах, новим баченням держави як демократичної, суверенної і незалежної. Це означає, що правова культура розглядається як один із чинників демократизації суспільства, що характеризує правосвідомість та поведінку людини з огляду рівня і змісту її правового виховання і тісно пов'язана з юридичною підготовкою та загальноосвітнім рівнем громадян.
У науковій юридичній літературі питання про визначення поняття правова культура є дискусійним і неоднозначним. Правову культуру не можна звести лише до правових знань, що виникають внаслідок догматичного вивчення статей Конституції України, законів, правових актів. Її також не можна розглядати лише як механічне відображення правової реальності, реального правового поля, що має місце в суспільстві. Правова культура - це не тільки високий рівень юридичного мислення, а й усієї юридичної діяльності незалежно від того, хто конкретно її здійснює - державний чи громадський орган, група громадян чи окрема людина. Правова культура характеризує собою "весь правовий космос, що охоплює всі компоненти правової форми суспільного життя людей. Вона полягає у здатності, вмінні жити за цією формою, якій протистоїть неоформлена (невизначена, хаотична) фактичність, тобто, докультурна і некультурна безпосередність (неупорядкована правовою формою ) простота".
Поняття правової культури має багато площин і відтінків: це - культура чинності самого права, відповідність правових норм загальновизнаним еталонам, стандартам, науково-теоретичним визначенням тощо; висока обізнаність суспільства з основними засадами, принципами, положеннями чинного законодавства і суворе їх дотримання; узгодженість правових норм з міжнародними угодами, із внутрішніми традиціями, звичаями і загальною культурою народу. Вона передбачає високий рівень внутрішніх переконань особистості, знань та вмінь, які реалізуються у правовій сфері і забезпечують ефективне втілення в життя загальнолюдських правових ідеалів. Тому визначення "правова культура суспільства - це складова частина загальної культури, система правових цінностей, що створюються і накопичуються людьми (суспільством) у процесі їхньої соціально-правової діяльності; сукупність чинників, що характеризують рівень правосвідомості, досконалості законодавства, стан законності та правопорядку" [5, с. 39] є, на нашу думку, неповним. Тут не враховані джерела правової культури, витоки природного права. Правова культура - це є творча діяльність, що, з одного боку, бере свій початок від природного права, прав людини, а з іншого - із потреб свободи людини, та потреб розбудови демократичного суспільства та правової держави.
Повнішим і конкретнішим, на нашу думку, є визначення правової культури як "зумовлений усім соціальним, духовним, політичним та економічним ладом стан правового життя суспільства, що виражається в досягнутому рівні розвитку правової діяльності, юридичних актів, правосвідомості і загалом у рівні правового розвитку суб'єкта (людини, різних груп, всього населення), а також мірі гарантованості державою та громадянським суспільством свобод і прав людини". Тут головна увага приділяється вивченню рівня розвитку правових феноменів у цілому, відображенню в суспільстві стану розвитку культури, а не просто пояснення та опис окремих правових цінностей, ідеалів, практичних досягнень в юридичній сфері. Правова культура характеризує суспільство як соціальну систему з огляду юридичної теорії та практики, відображає внутрішній духовний стан суспільства і своєю чергою суттєво впливає на характер його розвитку. Вона також характеризує міру пристосованості людини до законів природного права, визначає правове життя людини взагалі та правопорядок у суспільстві, скеровуючи застосування громадянами Конституції та іншого законодавства. Зв'язок тут взаємний: з одного боку, маємо певну правову реальність, рівень правової свідомості громадян, а з іншого - вимоги природного права. Правова культура є не лише знання, а й стан волі та свідомості громадян, який формується в демократичному суспільстві під впливом розвитку ринкових відносин і зорієнтований на обґрунтування верховенства права, поваги до природних прав людини.
Але розмаїття думок щодо поняття, змісту та сутності правової культури свідчить про те, що це поняття
Loading...

 
 

Цікаве