WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття джерела права - Реферат

Поняття джерела права - Реферат

виконує другорядну роль як джерело права внаслідок того, що історично багато які із звичаїв вже закріплені в законі. Правовий звичай може бути лише доповненням до закону. Мабутьі тільки в Італії він зберіг характер самостійного джерела права.
Правова доктрина
Правова доктрина у свій час (до XX ст.) відіграла позитивна роль. Виступаючи як одне із джерел права, вона сприяла сприйняттю римського права. Правова доктрина створювалася в університетах і впливала на формування системи права і структуру правових норм.
З затвердженням буржуазних відносин у другій половині ХІХ ст. концептуальною основою правотворчості, тлумачення і застосування права стала доктрина юридичного позитивізму (П Лабанд, К. Бергбом - у Німеччині). Відповідно до цієї доктрини творцем права вважалася держава, а право і закон ототожнювалися, тому юридичний позитивізм ще одержав назву ета-тичного (державницького) позитивізму. Як головний елемент правової системи розглядалося законодавство (система нормативно-правових актів). Основна вада юридичного позитивізму полягала у звуженні сфери правового регулювання до законотворчості. Його позитивною рисою були акцентування уваги на цінності і важливості правопорядку для суспільства, орієнтація на додержання законності, законослухняну поведінку.
Судовий прецедент у системі джерела права Англії
Серед юридичних джерелі англійського права (судовий прецедент, статут /закон/, конституційний звичай /конституційна угода/, доктрина, міжнародний договір) найзначущім є судовий прецедент. Право Англії було і залишається прецедентним. Так, судовий прецедент обгрунтував невідповідальність монарха ("король не може бути неправий"), санкціонував інститут контрасигнату-ри ("король не може діяти один"). Визнання судового прецеденту джерелом права означає, що судові органи здійснюють не тільки юрисдикційну функцію (вирішення конфліктів на основі права), а й правотворчу.
Обов'язкові прецеденти створюються лише так званими вищими судовими інстанціями: Палатою лордів , Судовим комітетом Таємної Ради (у справах держав - членів Співдружності), Апеляційним судом і Високим судом.
Нижчі суди прецедентів не створюють. Англійське правило прецеденту носить імперативний характер такого змісту: вирішувати так, як було вирішено раніше (правило "stare decisis"). Відповідно до цього правила, кожна судова інстанція зобов'язана додержуватися прецедентів, вироблених вищим судом, а також створених нею самою (якщо це вища судова інстанція). За англійськими даними, кількість прецедентів досягла 500 тисяч. У США вони обчислюються мільйонами.
Правовий звичай в Англії
Одним із давніх джерел англійського права є правовий звичай. У сфері конституційного права сформувався звичай, який відіграє більшу роль, ніж судовий прецедент. Це так звані конституційні угоди, що регулюють важливі питання державного життя. Вони є своєрідним джерелом конституційного права. Наприклад, відповідно до звичаю монарх зобов'язаний підписати акт, ухвалений обома палатами парламенту. В традиційний спосіб відбувається формування уряду лідером партії, яка перемогла на парламентських виборах. Конституційні угоди становлять собою письмово не зафіксовані правила конституційної практики. Їх слід відрізняти від звичаїв, які є частиною загального права.
Останнім часом використання доктрини як джерела права помітно зросло. Нерідко обгрунтування тієї чи іншої позиції при винесенні судового рішення відбувається з урахуванням наукових посібників, а іноді й наукових статей. Удаються до них не для використання як первинного джерела, а для переконливості рішення.
Висновок
Своєрідність джерел права позначається на формах зовнішнього вираження права. У них наочно виявляються історичні особливості тих чи інших суспільних систем, розмаїтість форм державного втручання в громадське життя.
Кожна система права (правова система) - германо-романська чи англо-саксонська - мають свої особливості, властивим джерелам права, у тому числі які проявляються в ієрархії, пріоритеті джерел права.
Як основні види джерел права необхідно назвати нормативно-правові акти, судові й адміністративні прецеденти, правові звичаї. У деяких країнах як джерела права розглядаються міжнародні договори і доктрина.
Право займає важливе місце в системі нормативного регулювання суспільних відносин. Особливості права більш рельєфно виявляються в процесі нормативного впливу на суспільні відносини разом з мораллю іншими соціальними нормами.
У будь-якій сучасній державі джерела права і, насамперед закони, упорядковані, але разом з тим вони навряд чи складають строгу систему, особливо акти підзаконної нормотворчості, правові звичаї і прецеденти. Швидше за все, це сукупність нормативних і інших юридичних актів, що установлюють визначений правовий режим.
Навчання про права людини визнається однієї з фундаментальних концепцій сучасної людської цивілізації. Законодавче закріплення і забезпечення прав людини - принципова вимога правової держави.
Право формується в результаті і в міру суспільного розвитку, насамперед суспільного виробництва і розподілу, суспільних благ.
Воно уособлює справедливість у силу призначення бути найбільш значимим, загальносоціальним, універсальним, обов'язковим для усіх без винятку регулятором. У праві необхідне втілення загальновизнаної справедливості, а така справедливість можлива тільки політична, тобто, що виходить від держави.
Правова держава не мислима без чіткого дотримання законів, що діють на її території, за суворим дотриманням законності в державі мають слідкувати силові структури. Відняти в народу закон, а, отже, і відповідальність за його порушення, виходить, втягнути державу на шлях саморуйнування. У сучасному світі практично не залишилося держави, країни, окремого народу, у якого б не існував закон, по якому живуть вони і жили їхні предки.
При підготовці курсової роботи використовувалася наукова і навчальна література по джерелах права.
Список використаної літератури
1. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права. - Львів, 1997. - 206 с.
2. Білоус А. О. Політико правові системи : світ і Україна . - К." 1997. - 200 с.
3. Загальна теорія держави і права / За ред. КопейчиковаМ. Н. -К,1997.-320с.
4. "Источники права", С.Л. Зивс. М. "Наука", 1981
5. "Основы права", В.А. Витушко. Мн, 2002
6. "Основы права Республики Беларусь", Круглов В.А., Мн, 2002
7. "Общая теория государства и права", А.Ф. Вишневский. Мн, 2002
8. "Общая теория государства и права", А.Ф. Вишневский. Мн, 1999
9. "Общая теория государства и права": Курс лекций/А.Ф. Вишневский, Н.А. Горбаток, В.А. Кучинский; Под общ. ред. А.Ф. Вишневского. - Мн.: Тесей, 1998
10. Общая теория права и государства: Учебник/ Под редакцией В.В. Лазарева, 1996
11. Теория государства и права: учебное пособие для вузов под ред. проф. В.М. Корельского. М, 2000
12. "Теория закона" /АН СССР; Институт государства и права; отв. ред. В.П. Казимирчук. - М.: Наука, 1982
Loading...

 
 

Цікаве