WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття про пороеджеоскопію. Ознаки будови папілярних ліній - Реферат

Поняття про пороеджеоскопію. Ознаки будови папілярних ліній - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Поняття про пороеджеоскопію. Ознаки будови папілярних ліній
Якщо уважно розглядати шкірний покрив людини за допомогою збільшувального скла (лупи), то можна помітити на папілярних лініях невеликі поглиблення - пори, на дні яких відкриваються отвори потових залоз. Діаметр таких поглиблень - 0,08 - 0,25 мм. Хоча загальна кількість потових залоз на шкірі людини досягає 2,5 млн., однак розміщені вони край нерівномірно: пор значно більше в місцях тертя - на внутрішній поверхні пальців і долонь рук, на підошвах ніг, в підпахових впадинах і т. д., і значно менше на стегнах, спині та інших частинах тіла. У достатньо чітких слідах папілярних узорів пори відображаються у вигляді білих (вільних від речовини сліду) мікроскопічних крапок на гребенях папілярних ліній.
Першим звернув увагу на пори, які відображаються в слідах рук, відомий криміналіст Едмон Локар. Нерідко сліди рук, знайдені на місці пригоди, були непридатними для ідентифікації особи на основі вивчення лише елементарних ознак будови папілярних узорів. Пори привернули увагу вченого під час вивчення додаткових ознак в будові узорів, які б дозволили провести ідентифікацію при недостатній кількості деталей - ознак. Деякі положення про дослідження пор Локар виклав у своїй книжці "Руководство по криминалистике", де виділив окремі загальні та особисті ознаки пор: їх розміри, форму, кількість на одиницю площі, розміщення.
Пізніше проведені дослідження вчених-криміналістів підтвердили можливість ідентифікації особи за особливостями будови пор.
Крім пор, у слідах відображаються також виступи та впадини - не-великі нерівності на бокових краях папілярних ліній. Першим можливість їх використання для ідентифікації особи обґрунтував український вчений Г. Л. Грановський у 1952 р. Через 10 років ці деталі описав індійський криміналіст Чаттерджі, якому належить прийнята в наш час у всіх країнах назва розглянутих мікродеталей - еджеоскопічні ознаки - та самого методу їх дослідження - еджеоскопія (від англійського слова edge - край). Виступи та впадини розрізняються за розмірами (заданими Вірменської НДЛСЕ, їх висота складає 50-400 мкм), та формою (овальні, кутасті). Відстань між ними коливається від 50 мкм до кількох міліметрів. Ці ознаки багаточисельні. Навіть на невеликих ділянках слідів папілярних ліній їх можна виявити дуже багато.
У більшості підручників з криміналістики пороскопія розглядається як допоміжний метод дактилоскопічного дослідження. Між тим пороскопія не є допоміжною до дактилоскопії, тим більше її різновидом, бо вона вивчає свій самостійний об'єкт, має свої специфічні закономірності, тому і становить собою, на наш погляд, самостійний вид експертизи.
Властивості мікроознак. Особливістю пороеджеоскопічного до-слідження слідів папілярних узорів є те, що деталі будови папілярних узорів у слідах наявні в обмеженій кількості і мають іншу якість: вони є загальними ознаками, а особистими ознаками, які індивідуалізують слід, будуть особливості пор та будови країв папілярних ліній; іншими словами, деталі папілярних узорів при пороеджеоскопічному дослідженні є орієнтирами, відправними точками для подальшого ідентифікаційного дослідження за мікроознаками.
Особливості відображення мікродеталей у процесі взаємодії вивчені менше, ніж відображення ознак макродеталей та загальної будови узорів. За даними Вірменської НДЛСЕ, в залежності від речовини сліду (кров, фарба тощо), форма виступів та впадин змінюється (згладжуються нерівності та зменшуються розміри пор). У багатьох випадках пори та інші мікродеталі не відображаються зовсім. Наприклад, якщо розміри частинок речовини сліду (або порошку, який використовувався для його виявлення) перевищує 100 мкм, то мікродеталі не відображаються або згладжується їх форма (нерівності) і зменшується розмір.
Водночас мікроскопічні деталі також стійкі, як і макродеталі узору, і відновлюються після поверхневих пошкоджень шкіри (наприклад, після опіків І та II ступенів).
Передусім в пороеджеоскопічному дослідженні для ідентифікації особи як особисті ознаки будови папілярних ліній використовують не самі пори, а особливості будови пор та особливості їх розміщення на гребенях папілярних лініях, на дні яких є отвори потових залоз. Такі поглиблення в слідах мають вигляд білих (вільних від речовини сліду) мікроскопічних крапок (якщо папілярні лінії в сліді забарвлені в темний колір). У чітких слідах відображається велика кількість пор (9-18 на 1 см папілярної лінії). Пори розрізняються за розміром (80-250 мкм), формою (круглі, овальні, трикутні, чотирикутні, зіркоподібні), розміщенням відносно середини (осі) папілярної лінії, розміщенням одна відносно іншої.
Дослідження, проведені у Вірменській НДЛСЕ показали, що розміри та форма пор залежать від температури повітря та його впливу на тіло людини. У холодний період року (при охолодженні рук) розміри пор зменшуються і збільшується кутастість форми, в спеку ж діаметр пор збільшується, а їх краї згладжуються.
Найчастіше пори бувають круглими, іноді овальними або еліпсо-подібними, іноді трикутними, прямокутними, п'ятикутними або невизначеної форми. Вказані особливості будови пор найменш стійкі, і залежать від багатьох чинників. Особливості розміщення пор на папілярній лінії є більш стійкою ознакою і тому найчастіше використовуються в ідентифікаційних дослідженнях. До таких ознак відносяться: розширення лінії в місці розміщення пори
Loading...

 
 

Цікаве