WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права - Реферат

Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права
Особлива частина кримінального права характеризується трьома основними ознаками.
Перша полягає в тому, що Особлива частина являє собою сукупність кримінально-правових норм, які визначають види злочинів і встановлюють види та розміри покарань, що застосовуються судом до осіб, винних у їх скоєнні.
Друга ознака виражається в тому, що кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, розташовані в ній у певному (визначеному) порядку суворої послідовності.
Третьою ознакою є те, що кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, видаються тільки Верховною Радою України.
Із сказаного випливає, що Особлива частина кримінального права України - це сукупність виданих Верховною Радою України і розташованих у суворій послідовності норм, які визначають види злочинів та покарання, що застосовуються судом до осіб, винних у їх скоєнні.
Особлива частина кримінального права органічно і нерозривно пов'язана із Загальною частиною.
У Загальній частині зосереджені найбільш принципові (базові) Для кримінальної відповідальності положення: підстава кримінальної відповідальності, чинність закону про кримінальну відповідальність в часі і просторі, поняття злочину, його види і стадії вчинення умисного злочину, ознаки суб'єкта злочину, вина та її форми, співучасть у злочині, множина злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, поняття покарання та його види, загальні засади призначення покарання та підстави звільнення від нього тощо.
В Особливій частині формулюються ознаки окремих злочинів, визначаються види покарань та межі, в яких вони можуть бути призначені. Іншими словами. Особлива частина - це система норм, що встановлюють, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Образно кажучи. Загальна частина кримінального права без Особливої частини являє собою систему хоч і важливих, але невитребуваних у зв'язку з неможливістю самостійного застосування положень, а Особлива частина без Загальної - набір потенційно ефективних юридичних інструментів, до якого не додано інструкцію щодо їх застосування, і внаслідок цього невідомо, яким чином ці інструменти можуть бути як належить використані.
Справа в тому, що норми Особливої частини кримінального права можуть бути застосовані тільки на підставі і з урахуванням положень Загальної частини. З іншого боку - кримінально-правові норми Загальної частини кримінального права можуть бути реалізовані (знайти життя) тільки за допомогою нормативних приписів Особливої частини. Наприклад, при притягненні до кримінальної відповідальності та засудженні за умисне знищення чи пошкодження державного або колективного майна (ст. 194) треба встановити, що особа, яка вчинила це суспільно небезпечне діяння, є:
осудною (ч. 1 ст. 19); досягла віку, з якого настає відповідальність за цей злочин (ст. 22); діяла умисно (ст. 24); а також, що при скоєнні цього діяння вона не перебувала в стані крайньої необхідності (ст. 39), а саме діяння не є малозначним і становить суспільну небезпеку (ч. 2 ст. 11). При призначенні покарання за цей злочин суд зобов'язаний керуватися: ст. 50, в якій визначені поняття покарання та його мета; ст. 65, що визначає загальні засади призначення покарання; статтями 66 і 67, які передбачають обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При призначенні покарання за цей злочин (ст. 194) у виді штрафу суд повинен звернутися до ст. 53 для визначення мінімальної межі цього виду покарання, а у разі неможливості його сплати - визначити, яким покаранням і в яких межах можна його замінити. Призначаючи покарання у виді виправних робіт, суд для визначення нижньої межі цього виду покарання, суми відрахувань із заробітку засудженого в дохід держави, а також для того, щоб пересвідчитись, чи можна до даного засудженого застосувати вказаний вид покарання, повинен звернутися до положень ст. 57. Призначення покарання у виді позбавлення волі потребує врахування положень ст. 63, яка, зокрема, визначає нижню межу цього виду покарання.
Про органічний зв'язок норм Загальної та Особливої частин кримінального права свідчить і те, що на практиці неможливо самостійно застосувати ту чи іншу норму Загальної частини (без одночасного застосування відповідної норми Особливої частини). Наприклад, застосування ст. 14 про готування до злочину або ст. 15 про замах на злочин неможливе без вказівки на статтю Особливої частини, що передбачає відповідальність за конкретний злочин, до якого готувався злочинець чи вчинив замах на нього. Виключається притягнення до кримінальної відповідальності за підбурювання до злочину взагалі, а не до конкретного злочину (за підбурювання до вбивства, підбурювання до вчинення крадіжки тощо). Тому ст. 27 може застосовуватися лише разом з відповідною статтею Особливої частини. Крім того, неможливо звільнити особу від кримінальної відповідальності за підставами, вказаними у статтях 44-49, якщо не буде доказана її вина у вчиненні конкретного злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК.
Єдність норм Загальної і Особливої частин кримінального права проявляється і в спільності їх основних завдань, які полягають в охороні прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпеченні миру і безпеки людства, а також запобіганні злочинам (ст. 1 КК).
Поряд з визначенням видів злочинних діянь та покарання за них, Особлива частина кримінального права містить і так звані заохочувальні норми, які визначають підстави й умови звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення окремих злочинів (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. З ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 4 ст. 331, ч. З ст. 369, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396), а також роз'яснювальні норми, в яких розкривається зміст окремих понять, термінів, що вживаються в КК. Так, ст. 401 дає визначення військового злочину, називає осіб, які можуть нести кримінальну відповідальність за військові злочини. У примітках до низки статей Особливої частини КК роз'яснюється зміст окремих ознак злочинів (зокрема, у примітці до ст. 176 - великого і особливо великого розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням авторського права і суміжних прав та порушенням прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію; у примітці до ст. 185 - повторності злочинів, передбачених статтями 185, 186 та 189-191 КК, значної
Loading...

 
 

Цікаве