WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, зміст і види цивільних правовідносин - Реферат

Поняття, зміст і види цивільних правовідносин - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Поняття, зміст і види цивільних правовідносин
Поняття і особливості цивільних правовідносин.
Норми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різноманітних організацій. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими. Отже, цивільно-правові відносини - це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті. Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин (у цілому), і галузевих цивільно-правових (зокрема). Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регулюючий вплив права на суспільні відносини. Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права й обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони обумовлені особливостями предмета і методу цивільного права. Виходячи із сказаного вище можна окреслити такі особливості цивільно-правових відносин: а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, урегульовані нормами цивільного права; б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю; в) суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правих відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.
Такими є загальні і галузеві ознаки цивільно-правових відносин. Таким чином, цивільно-правові відносини - це майнові та особисті немайнові відносини (урегульовані нормами сучасного цивільного право) між майнова відокремленими, юридична рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу. В запропонованому визначенні відображено загальні ознаки правових відносин (виникнення на підставі правових норм, приналежність учасникам відносин суб'єктивних прав і обов'язків, можливість і застосування засобів державного примусу). В ньому також показано особливості цивільно-правових відносин (групи суспільних відносин, які набувають виду цивільно-правових, майнова відокремленість і юридична рівність учасників, посилання на юридичні факти як підставу виникнення, зміни і припинення суб'єктивних цивільних прав і обов'язків).
Елементи цивільно-правових відносин.
Громадяни і організації вступають в різноманітні цивільно-правові відносини. З метою індивідуалізації окремого цивільно-правового відношення наука цивільного права окреслює його елементи: суб'єкти і об'єкти, суб'єктивне цивільне право і суб'єктивний цивільний обов'язок. Суб'єкти цивільно-правових відносин. У цивільно-правовому відношенні повинні брати участь принаймні дві особи, бо це відношення між людьми (відношення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правового відношення, називаються суб'єктами. Суб'єкт цивільно-правового відношення, якому належить право, називається активним суб'єктом або суб'єктом права. Суб'єкт цивільного відношення, на якого покладено обов'язок, називається пасивним суб'єктом, або суб'єктом обов'язку. Проте, таких цивільно-правових відносин, в яких є лише суб'єкт права і лише суб'єкт обов'язку, дуже мало.
Як правило, в цивільно-правовому відношенні кожен з учасників має суб'єктивні права і несе суб'єктивні обов'язки. Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу, підряду, перевозки, комісії, кожен із суб'єктів правовідношення має права і несе обов'язки. Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (державні підприємства і установи, кооперативи, громадські організації, акціонерні товариства, орендні підприємства), Українська держава, інші організації (наприклад, релігійні організації, сумісні підприємства за участю українських та іноземних юридичних осіб, іноземні підприємства й організації). Громадянам, юридичним особам як суб'єктам цивільно-правових відносин притаманні такі суспільно-юридичні якості: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність. Називаються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб і передбачені законом (ст.ст.9, 11 ЦК України).
Цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права й обов'язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах. Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки. На відміну від правоздатності, яка виникає у момент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Вона виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. За неповнолітніх (до 15 років) угоди укладають від їхнього імені батьки (усиновителі) або опікун (ст. 14 ЦК України). Останні є також учасниками правовідносин, що виникають з таких угод. Цивільні права й обв'язки, яких набувають батьки (усиновителі), опікуни у цивільних правовідносинах, належать неповнолітнім. Роль представників неповнолітніх полягає у тому, що вони виконують обов'язки і у відповідних випадках здійснюють права за неповнолітніх. В ряді випадків неповнолітні самі здатні здійснити належні їм права (наприклад, право користування жилим приміщенням). Неповнолітні віком від 15 до 18 років мають певний обсяг цивільної дієздатності. Вони можуть при цьому бути учасниками багатьох цивільних правовідносин, що виникають з угод (наприклад, з договору купівлі-продажу, майнового найму, дарування; страхування тощо), факту винаходу, раціоналізаторської пропозиції, створення творів науки, літератури, мистецтва (ст.1З ЦК України). Від імені громадянина, визнаного недієздатним (душевно хворого, недоумкуватого), угоди укладає його опікун, який стає при цьому учасником цивільно-правових відносин. Набуті опікуном цивільні права и обов'язки належать громадянину, визнаному недієздатним (ст. 16 ЦК України). Обмежено дієздатні громадяни можуть бути учасниками цивільно-правових відносин, що виникають з угод. Але вони
Loading...

 
 

Цікаве