WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, види та підстави кримінально-правової кваліфікації - Реферат

Поняття, види та підстави кримінально-правової кваліфікації - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Поняття, види та підстави кримінально-правової кваліфікації
Застосування кримінального закону зводиться до двох головних дій -визначення того, якими статтями (статтею, частиною статті) передбачене вчинене діяння, та визначення його правових наслідків. Першу з названих дій прийнято називати кваліфікацією. Друга стосується призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності тощо.
Слово кваліфікація походить від двох латинських слів - (якість, який за якістю) (роблю). У буквальному перекладі кваліфікація означає визначення якості, оцінка. Як правове поняття - означає оцінку скоєного з точки зору існуючих правових норм.
Зміст кримінально-правової кваліфікації полягає в тому, що:
1. Вона становить собою частину процесу застосування кримінального закону. А, отже:
а) це офіційна діяльність, яка здійснюється уповноваженими на те органами держави - дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;
б) проводиться у відповідній процесуальній формі, її результати закріплюються в актах вказаних вище органів;
в) тягне за собою правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для самих державних органів.
2. У її ході оцінці підлягає суспільна небезпечна поведінка, якою:
а) заподіяна або створена загроза заподіяння істотної шкоди і
б) яка є кримінальне протиправною. 3. Визначається кримінально-правова норма, яка передбачає відповідальність за скоєне діяння, включаючи:
а) оцінку фактичних обставин, виділення з них тих, які мають кримінально-правове значення;
б) "вибір" статті (статей, їх частин або пунктів) КК, яка містить відповідну кримінально-правову норму;
в) обґрунтування необхідності застосування саме цієї статті (статей, їх частин або пунктів) КК шляхом доведення того, що фактичні ознаки діяння, яке кваліфікується, повністю відповідають ознакам злочину, передбаченого КК;
г) процесуальне закріплення висновку про те, що вчинене діяння передбачене певною статтею КК, та про те, що воно є чи не є злочином, чи іншим незлочинним діянням, передбаченим КК.
На підставі викладеного можна сформулювати гранично стислу дефініцію кримінально-правової кваліфікації:
Кримінально-правова кваліфікація - це визначення статті (статей, їх частини або пунктів) КК, яка передбачає відповідальність за скоєне діяння.
Провівши найпростіший і найбільш точний поділ - дихотомічний - поняття кримінально-правової кваліфікації, отримаємо два її види:
1) кваліфікація злочинів (закінчених і перерваних на попередніх стадіях, вчинених у співучасті, одиничних і сукупності тощо);
2) кваліфікація суспільна небезпечних діянь, які не є злочинами (кваліфікація суспільне небезпечних діянь неосудних; кваліфікація суспільне небезпечних діянь осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність; кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність, тощо).
З названих видів кримінально-правової кваліфікації центральне місце займає кваліфікація злочинів. Головною метою будь-якої процесуальної діяльності в цій сфері є визначення того, чи становить собою вчинене злочин і якщо так, то який саме і якою нормою він передбачений. Не випадково, до останнього часу в теорії та на практиці поняття кримінально-правової кваліфікації, по суті, підмінялося поняттям кваліфікації злочину. Разом із тим, ототожнювати поняття "кримінально-правова кваліфікація" та "кваліфі-кація злочинів" принаймні неправильно хоча б тому, що "кваліфікація злочинів" - це видове поняття, яке входить в родове "кримінально-правова кваліфікація" і становить лише його частину; про те, що має місце кваліфікація злочину, можна стверджувати лише тоді, коли закінчився весь процес кримінально-правової кваліфікації. На початку й у ході кримінально-правової кваліфікації не можна стверджувати, що відбувається кваліфікація злочину. Адже вона може привести до різноманітних результатів (висновків):
а) має місце злочин;
б) діяння передбачене кримінальним законом, але вчинене за обставин, що виключають злочинність діяння;
в) наявна добровільна відмова від доведення злочину до кінця;
г) діяння через малозначність не становить суспільної небезпеки;
д) у скоєному немає ознак будь-якого злочину, передбаченого КК.
Таким чином, кваліфікація злочину є одним із можливих результатів кримінально-правової кваліфікації.
Враховуючи все вищевикладене, можна запропонувати дефініцію поняття кваліфікації злочинів, побудовану шляхом конкретизації ознак відповідного родового поняття:
Кваліфікація злочинів - це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначена стаття (і) КК, яка (і) передбачає (ють) відповідальність за скоєне, встановлена відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, та процесуальна закріплений висновок про наявність такої відповідності.
Для того, щоб кваліфікувати (оцінити) скоєне, потрібні дві умови: 1) знати фактичні обставини справи, мати доказову інформацію про ті події, які мали місце в дійсності, та 2) мати кримінально-правову норму, яка передбачає скоєне в якості злочину. Встановлення відповідності між тим, що було в житті, й тим, що передбачене законом, здійснюється за допомогою використання специфічної юридичної конструкції - складу злочину, тобто су-купності ознак, які характеризують об'єктивні та суб'єктивні ознаки вчиненого посягання. Отже, можна виділити такі підстави кримінально-правової кваліфікації:
1) фактичну - обставини справи, які мали місце в реальній дійсності, стали відомими правоохоронним органам та були процесуальне закріпленими,- де, коли, ким, в якій обстановці, з використанням яких знарядь (засобів), яким способом вчинено злочинне діяння, які шкідливі наслідки воно потягло, ким вчинено, в чому знайшло вираз суб'єктивне ставлення особи до скоєного тощо;
2) нормативну - норми КК, в яких закріплені ознаки злочинів. З урахуванням прийомів законодавчої техніки, які використовуються при формулюванні кримінально-правових норм, можна
сказати, що вони викладені:
- у статтях Особливої частини КК;
- у статтях Загальної частини КК;
- у нормативних актах інших галузей права (якщо статті Особливої частини КК є бланкетними чи містять окремі бланкетні ознаки).
До початку кваліфікації, поза її межами, має бути проведена перевірка достовірності тексту юридичного джерела (джерел), що містить потрібну норму, й встановлена його чинність. Для цього необхідно використати офіційні видання - Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник України.
Передумовою кваліфікації є також визначення меж дії обраної кримінально-правової норми в часі, просторі та щодо кола осіб.
При кваліфікації конкретного діяння використовуються, як правило, не всі ознаки злочину, вказані у кримінально-правовій нормі. Статті Особливої частини ККу ряді випадків містять альтернативні ознаки й при кваліфікації береться до уваги лише одна з таких ознак.
Зміна кримінального закону звичайно не тягне за собою зміни кваліфікації, оскільки, за загальним правилом, скоєне кваліфікується за законом, який діяв на час вчинення діяння (ч. 2 ст. 4). Однак, коли новий закон скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, то він має зворотну дію у часі (ч. 1 ст. 5). У такому випадку скоєне підлягає перекваліфікації на більш "м'яку" статтю або ж справа взагалі має бути закрита. Зміна кваліфікації при зміні кримінального закону не свідчить про те, що раніше було допущено помилку.
Література.
1. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.- 208с.
2. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 432 с.
3. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 544 с.
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.
5. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 656 с.
6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - Київ-Харків: Юрінком Ін-тер-Право, 2001. - 416 с.
Loading...

 
 

Цікаве