WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підстави виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин. Угоди - Реферат

Підстави виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин. Угоди - Реферат

повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому), звертається у доход держави. При неможливості передати майно у доход державі в натурі - стягується його вартість (ч.2 ст.57 ЦК України).Отже, при недійсності угод потерпіла сторона вправі вимагати поновлення у попередньому стані.
Друга сторона такого права не має, оскільки вчинила протиправні, винні дії. Застосовуючи насильство, погрозу тощо, вона тим самим порушила інтереси і права свого контрагента за угодою і притягується за це до цивільної відповідальності. До неї застосовуються майнові санкції і все передане нею контрагенту за угодою або належне їй від контрагента звертається у доход деражави. Крім того, друга сторона відшкодовує потерпілому понесені ним витрати, втрату або пошкодження його майна, тобто збитки, зв'язані з укладенням недійсної угоди. Іноді особи, укладаючи угоду, не мають справжнього уявлення щодо всіх її умов, а тому їхня воля формується під впливом неправильних уявлень, тобто, якби сторонам було відомо про справжній стан речей, вони не уклали б таку угоду. Вона є дефектною. Відсутність справжнього уявлення про те чи інше явище життя або природи прийнято називати помилкою.
У даному випадку під помилкою слід розуміти неправильне сприйняття стороною суб'єкта угоди, предмета або інших істотних умов угоди, що вплинуло на їхнє волевиявлення, і є підстава вважати, що в іншому разі угоду не було б укладено. Враховуючи це, законодавець передбачив, що угода, укладена внаслідок помилки, яка має істотне значення, може бути визнана недійсною (ст. 56 ЦК України). Тут мається на увазі не будь-яка помилка, а лише та, яка має істотне значення. Встановлювати істотність помилки має право суд. Під помилкою, що має істотне значення, як зазначалося вище, слід розуміти помилку щодо істотних умов угоди (ст. 153 ЦК України). Судова практика виходить з того, що помилка, яка стосується мотивів укладання угоди, не веде до визнання її недійсною. Право вимагати визнання угоди недійсною належить стороні, яка діяла під впливом помилки. Проте під впливом помилки можуть перебувати обидва учасники угоди.
Наприклад, громадянин продає музею картину, яка на його думку, написана художником В.М.Васнецовим. Працівники музею, придбавши картину, також впевнені у цьому згодом встановлюється, що це копія. Тут припускаються помилки обидві сторони і, отже, кожна з них вправі пред'явити позов про визнання угоди недійсною.
Якщо угоду визнано недійсною, то сторони поновлюються у попередньому стані (двостороння реституція), а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Для застосуванні двосторонньої реституції не має значення, хто винуватий у виникненні помилки: позивач, відповідач чи треті особи. Інше положення при розв'язанні питання про відшкодування збитків, заподіяних сторонам у зв'язку з укладанням угоди. Діюче законодавство (ч.3 ст.56 ЦК України) виходить з того, що сторона, за позовом якої угоду визнано недійсною, вправі вимагати від іншої сторони відшкодування витрат, втрати або пошкодження свого майна, якщо доведе, що помилка виникла з вини іншої сторони. Якщо це не було доведено, особа, за позовом якої угоду визнано недійсною, зобов'язана відшкодувати другій стороні понесені витрати, втрату або пошкодження її майна.
Отже, відшкодування збитків (у вигляді позитивної шкоди у майні) тій чи другій стороні ставиться у залежність від того, хто винуватий у виникненні помилки. Якщо є вина відповідача, позивачеві відшкодовуються витрати, втрата або пошкодження його майна, якщо ж вину відповідача не доведено, відповідальність покладається на особу, винну у виникненні помилки. Тоді вона має відшкодувати своєму контрагенту понесені ним витрати, втрату або пошкодження його майна.
Слід звернути увагу на те, що ч.3 ст.56 ЦК України не дає відповіді на всі питання, які можуть виникнути на практиці з приводу відшкодування збитків у зв'язку з укладанням угоди внаслідок помилки. Зокрема, виникає питання: чи може мати місце відшкодування збитків і за чий рахунок, якщо помилка виникла внаслідок вини третіх осіб, що не брали участі в укладенні угоди. Відповідно до ч.3 ст.56 ЦК України, у цьому випадку жодна із СТОРІН не вправі претендувати на відшкодування збитків за рахунок іншої.
Мнимі і удавані угоди
Особи, які укладають угоду, намагаються досягти певного правового результату: набуття, припинення або зміни цивільних прав. Практиці відомі випадки, коли сторони не бажають укладати угоду і не переслідують виникнення певних юридичних наслідків, хоча зовні виражають таку волю. Це так звані мнимі УГОДИ (ч.1 ст.58 ЦК України), коли є волевиявлення, в основі якого немає справжньої волі укласти угоду. Оскільки різні форми волевиявлення є лише засобами виразу об'єктивно існуючої волі, то, очевидно, що при відсутності справжньої волі на укладені угоди таке волевиявлення є неповноцінним і не має юридичного значення. У зв'язку з цим ч.1 ст.58 ЦК України відносить мнимі угоди до недійсних. Мнимі угоди мають різні цілі, у тому числі і протизаконні (наприклад, один громадянин укладає з іншим угоду, щоб приховати своє майно від описування).
Бувають випадки, коли мнима угода укладається у зв'язку з обставинами, далекими від порушення законів (наприклад, громадянин укладає мниму угоду продажу свого майна, щоб створити у своїх родичів враження про відсутність у нього майна). Проте слід пам'ятати, що всі мнимі угоди є недійсними незалежно від мети укладання. Якщо сторони не вчиняють ніяких дій по здійсненню мнимої угоди, суди поставляють рішення тільки про визнання таких угод недійсними без застосування будь-яких наслідків. Мнимі угоди слід відрізняти від удаваних, тобто вчинених з метою приховання іншої угоди. Учасники удаваної угоди намагаються досягти певного правового результату, замаскувавши справжні наміри, зовні виражаючи волю, що не відповідає юридичним наслідкам, настання яких вони насправді бажають.
Слід розрізняти угоду, яка приховує іншу, і угоду, яку приховують. У першій є волевиявлення без відповідної внутрішньої волі. Оскільки головним елементом угоди є воля, то волевиявлення без справжньої внутрішньої волі не набуває правового значення. Як зазначалося вище, така угода є недійсною. Ось чому необхідно застосовувати правила, що регулюють саме угоду, яку сторони справді мали на увазі (ч.2 ст.56 ЦК України). Найчастіше удавана угода укладається з метою приховання протизаконної. У цьому випадку суд постановляє рішення про визнання угоди недійсною із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угоди, яку сторони справді мали на увазі. Проте трапляються випадки, коли удавана угода приховує правомірну. Наприклад, громадянин бажає подарувати Іншому майно, але з якихось міркувань не хоче, щоб про це було відомо близьким. Тому він укладає удавану угоду купівлі-продажу, хоча покупна ціна йому не сплачується. Майно
Loading...

 
 

Цікаве