WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Нові правові Інститути аграрного права України; проблеми їх розвитку; роль юридичної науки в їх обґрунтуванні - Реферат

Нові правові Інститути аграрного права України; проблеми їх розвитку; роль юридичної науки в їх обґрунтуванні - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Нові правові Інститути аграрного права України; проблеми їх розвитку; роль юридичної науки в їх обґрунтуванні
Сучасний етап розвитку аграрного законодавства України, покликаний забезпечити реалізацію аграрної реформи, зумовив виникнення нових правових інститутів аграрного права України. Оскільки йдеться про формування якісно нових спільностей правових норм, що регулюють специфічні за своєю суттю та змістом суспільні відносини, важливою е проблема їх наукового дослідження, з'ясування їх суті, виявлення основних тенденцій та перспектив розвитку.
Нині в системі аграрного права України можна вирізнити такі нові правові інститути: інститут земельної та аграрної реформ; інститут захисту прав селянина; інститут права приватної власності на землі сільське господарського призначення; інститут паювання земель сільськогосподарського призначення; інститут оренди земель сільськогосподарського призначення; інститут сільськогосподарської майнової оренди; інститут сільськогосподарської кооперації; інститут фермерського господарства; інститут правового забезпечення соціального розвитку села; інститут приватизації та паювання майна в агропромисловому комплексі. Дістають вияв тенденції до формування й інших правових інститутів: правового становища приватних аграрних підприємств, аграрних акціонерних товариств, особистих селянських господарств, права власності аграрних юридичних осіб.
Одним із нових напрямів наукових розробок, що здійснюються вченими-юристами України, є з'ясування соціальної ролі селянства та проблеми гарантування його прав. Науковий доробок у цьому плані мають Н. І. Титова, Ц. В. Бичкова, В. І. Андрейцев, В. В. Носікта ін.
Важливу загально-соціальну роль селянства в суспільстві обґрунтувала Н. І. Титова. Вчена зробила висновок щодо необхідності від повідного відображення такої ролі селянства у державній політиці, а також його правового статусу. На основі аналізу чинних нормативно-правових актів аграрного законодавства, які приймаються за суб'єктним принципом, послідовно доведено потребу чіткого законодавчого закріплення спеціалізованих прав членів аграрних структур та їх державних гарантій'. На Заході існує спеціальна наука - "селянствознавство", що заснована британським ученим Теодором Шаніним і є міждисциплінарною галуззю знань. Хрестоматія з "селянствознавства", яка вперше була видана англійським видавництвом 1971 р., нині вже перекладена російською мовою. На жаль, в Україні ще й досі ця галузь знань не одержала належного визнання та розвитку.
Науково-правові засади інституту приватної власності на землі сільськогосподарського призначення - предмет досліджений багатьох юристів-аграрників. Серед них слід назвати, насамперед. В, І. Андрсйцсва, Н. І. Титову, Ю. С. Шемшученка. М. В. Шульгу, В. З. Япчука. П. Ф, Кулинича. Заслуговують на увагу також праці В. В. Носіка, В. К. Гуревського. О. М. Вовк, А. Берлача, О. А. Вівчарепка.
Представниками науки аграрного права України провадиться історико-правовий аналіз існування права приватної власності на землю. З цього приводу цікаві дослідження М. В. Шульги, В. К. Гуревського та ін.
Поняття й зміст права приватної власності на землю з'ясовують у своїх працях В. 1. Апдрсйцев, В. К. Гуревський, П. Ф, Кулипич, О. М. Вовк та інші вчені.
У системі наукових досліджень інституту приватної власності на землю сільськогосподарського призначення важливим є теоретичний аналіз об'єктів і суб'єктів права приватної власності на землю. Велике значення має наукове з'ясування поняття земель взагалі та земель сільськогосподарського призначення як особливого об'єкта правової регламентації, що ґрунтовно досліджено у працях Н. І. Титової та В. І. Андрсйцева. Поняття земельної ділянки як об'єкта права приватної власності на землю та її визначення пропонує В. К. Гуревський.
Однією з проблем правової регламентації права приватної власності на землю сьогодні є відсутність у земельному законодавстві України (зокрема в ЗК) чіткого визначення поняття земель, земель сільськогосподарського призначення, земельної ділянки тощо. З огляду на це в аграрно-правовій науці висунуто конкретні рекомендації щодо визначення згаданих понять у новому кодифікованому акті земельного законодавства України (Н. І. Титова, В. І. Андрей-цев, В. К. Гуреиський та ін.).
Науково обґрунтовують юридичний механізм набуття та реалізації права приватної власності на землю у своїх працях В. І. Андрейцев, П. Ф. Кулипич, М. В. Шульга та інші вчені.
Особливо відзначимо в цьому аспекті науковий доробок В. І. Андрейцсва, який сформулював основні ознаки приватизації земель, виділив головні етапи процедури приватизації тощо. Він також послідовно обґрунтував необхідність врегулювання на законодавчому рівні процедури приватизації земель. Аналогічні пропозиції висловили й інші представники аграрно-правової науки, зокрема Ю. С. Шемшученко, П. Ф. Кулипич, 3. А. Павлович.
Наука аграрного права України досліджуює також законодавче скріплені обмеження права приватної власності на землю. Аналізують їх у своїх працях В. І. Андрейцсв, П. Ф. Кулинич, В, К. Гуревський та інші вчені.
Важливий аспект наукового дослідження аграрного права України - проблема розмежування сфери дії Цивільного кодексу (ЦК) та майбутнього Екологічного кодексу України щодо правової регламентації інституту приватної власності на землю. Згадана проблема є предметом дослідження В. І. Андрейцева, Н. І. Титової, М. В. Шульги. Ц. В. Бичкової та ін. На думку Н. І. Титової, відносини власності па землі сільськогосподарського призначення через особливий характер та значення таких земель повинні регулюватися ЗК та іншим земельним законодавством'. Аналогічної точки зору дот римуються Ц. В. Бичкова, М. В. Шульга та інші вчені.
Нерозривно пов'язаний з Інститутом земельної та аграрної ре форм, інститутом права приватної форми власності на землі сільськогосподарського призначення повий інститут аграрного права України - інститут правового забезпечення паювання земель сільськогосподарського призначення.
Питання юридичної природи права па земельну частку (пай) досліджуються В. І. Андрейцевим, Н. І. Титовою, М. В. Шульгою, В. 1. Федоровичем, В. В. Носіком, П. Ф. Кулипичем, Т. О. Коваленко та ін.
Учені-юристи України з'ясували поняття паювання земель та юридичну природу права на земельну частку (пай). Так, М. В. Шульги розкриває суть права па земельну частку (пай) з погляду його співвідношення з правом приватної власності на землю. Він розглядає право на земельну частку (пай) як правову категорію, що є вторинною щодо права колективної власності на землю. Обґрунтовану характеристику правової категорії права на земельну частку (пай) як права зобов'язального характеру дає у своїх працях П. Ф. Кулипич. Аналогічно розглядають суб'єктивне право на земельну частку (пай) і В. В. Носік і Т. О. Коваленко.
Поняття та суттєві ознаки земельної частки (паю) як не визначеної в натурі земельної ділянки з'ясували В. В. Носік та Т. О.Коваленко. Аграрно-правова наука досліджує також коло суб'єктів права на земельну частку (пай) (В. В. Носік, Т. О- Коваленко). Вони вперше проаналізували підстави виникнення та припинення права на земельну частку (пай).
Обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань паювання землі висловили у своїх працях В. І. Андрейцев, Н, І. Титова, М. В. Шульга, П. Ф. Кулинич, А. Бейкун та інші вчені.
Прийняття нового ЗК, яким передбачено приватизацію та паювання земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств (ст. ст. 25, 118), зумовлює потребу подальших досліджень аграрно-правовою наукою теоретичних і практичних проблем паювання земель сільськогосподарського призначення.
Розвиток аграрного законодавства зумовив виокремлення ще одного нового правового інституту аграрного права - інституту оренди земель сільськогосподарського призначення.
Серед представників науки аграрного права України, які дослід жують правові засади оренди земель сільськогосподарського призначення, слід відзначити О. О, Погрібного, М. В. Шульгу, Н. І. Титову, П. Ф. Кулинича, І. Будзиловича, А. Юрченка, В. А. Сонюка, Н. В. Ільницьку, І. А. Войтюк, А.
Loading...

 
 

Цікаве