WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Насильницькі статеві злочини - Реферат

Насильницькі статеві злочини - Реферат

залежать матеріально, за наявності до цього підстав треба кваліфікувати за ч, 1 ст. 154.
Причинами фізичної безпорадності потерпілої особи виступають зокрема, її фізичні вади (наприклад, відсутність кінцівок або їх параліч, сліпота), малолітній або, навпаки, похилий вік, тяжке захворювання, яке не є психічним, сильне сп'яніння. Психічна безпорадність, за наявності якої воля потерпілої особи на вступ у статеві зносини взагалі відсутня або є неповноцінною, недійсною, може бути викликана, наприклад, психічним захворюванням, малолітнім віком, непритомним станом,застосуванням сильнодіючих або інших речовин.
Для інкримінування ст. 152 потрібно, щоб винний, вступаючи у статеві зносини з потерпілою особою, усвідомлював, що вона перебуває у безпорадному стані, або міг і повинен був усвідомлювати, що потерпіла особа перебуває саме у такому стані .
Стан сп'яніння може бути визнаний безпорадним станом лише у тому разі, коли внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або токсичних речовин особа не усвідомлювала навколишню обстановку або була позбавлена фізичної можливості протидіяти ґвалтівникові. Слід мати на увазі, що згода на спільне вживання алкоголю чи інших речовин, знаходження в інтимній обстановці, яка сприяє фізичному зближенню, ще не є згодою на статеві зносини.
Юридична оцінка природного статевого акту з малолітньою особою за умови її згоди на це залежить від того, усвідомлювала вона чи ні характер і значення вчинюваних з нею дій. Взятий сам по собі малолітній вік особи, тобто недосягнення нею 14-річного віку, не завжди свідчить про наявність безпорадного стану як ознаки зґвалтування. Питання про наявність або відсутність цього стану та кваліфікацію дій винного за ст. 152 або ст. 155 необхідно вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням інди-відуальних особливостей розвитку і виховання малолітньої особи. В сучасних умовах вирішальну роль при цьому, очевидно, повинен відігравати не стільки певний вік як своєрідна презумпція наявності безпорадного стану, скільки ступінь обізнаності та інформованості конкретної малолітньої особи у питаннях статевого життя.
З урахуванням ст. 17 добровільна відмова від доведення зґвалтування до кінця виключає кримінальну відповідальність за замах на цей злочин. Для визнання відмови від зґвалтування добровільною потрібно встановити, що особа, маючи реальну можливість довести злочин до кінця, відмовилась від цього і з власної волі припинила злочинні дії. Мотиви добровільної відмови від доведення зґвалтування до кінця можуть бути різними. Така відмова може бути обумовлена, наприклад, заявою (байдуже - правдивою чи ні) потерпілої особи про те, що вона хвора на СПІД або венеричне захворювання, обіцянкою жертви вступити з винним у добровільний статевий зв'язок у більш сприятливій обстановці або погрозою потерпілої особи вчинити після зґвалтування самогубство.
Суб'єктом розглядуваного злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи. При так званому посередньому вчиненні злочину стать ґвалтівника може збігатися зі статтю потерпілої особи. Співвиконавцем злочину - учасником групового зґвалтування може бути особа, яка фізіологічне неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однакової статі з потерпілим.
Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є вчинення його повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 153-155 (ч. 2 ст. 152), групою осіб або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього (ч. З ст. 152), а особливо кваліфікуючими ознаками - спричинення особливо тяжких наслідків та зґвалтування малолітньої чи малолітнього (ч. 4 ст. 152).
Зґвалтування, вчинене повторно, має місце у тому разі, коли його скоїла особа, яка раніше вже вчинила злочин, передбачений ст. 152, або один із злочинів, передбачених статтями 153, 154, 155. На кваліфікацію за цією ознакою не впливає те, була особа засуджена за раніше вчинений злочин або ні, була вона виконавцем чи іншим співучасником злочину, скоїла вона раніше закінчений злочин або замах на нього.
Вчинення двох або більше природних статевих актів з однією й тією ж потерпілою, коли винний діє без значної перерви у часі з єдиним злочинним наміром, є одиничним злочином і не утворює повторності зґвалтування'.
При вчиненні двох або більше зґвалтувань, відповідальність за які передбачена різними частинами ст. 152, а також при вчиненні в одному випадку замаху на зґвалтування або співучасті у цьому злочині, а в іншому - закінченого зґвалтування, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю вказаних злочинів. Якщо перше і друге зґвалтування, вчинені винним, не містять кваліфікуючих ознак, то остаточна кваліфікація дій особи здійснюється лише за ч. 2 ст. 152 за ознакою повторності.
Неповнолітніми потерпілими від зґвалтування слід вважати осіб віком від 14 до 18 років, з. малолітніми - осіб, яким на момент вчинення злочину не виповнилось 14 років.
Ці кваліфікуючі ознаки інкримінуються в судовій практиці винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою чи малолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен це передбачити. Неповнолітній або малолітній вік потерпілої особи не може обтяжувати кримінальну відповідальність за зґвалтування, якщо буде доведено, що винний сумлінно помилявся щодо її фактичного віку'.
Зґвалтування, вчинене групою осіб, має місце тоді, коли група з двох або більше осіб - співвиконавців діє узгоджено з метою вчинення насильницького статевого акту з однією або декількома потерпілими особами. Група осіб відсутня, якщо декілька суб'єктів ґвалтують одну потерпілу особу, однак не узгоджують при цьому свої дії і не сприяють один одному. Кожен з винних несе у такій ситуації самостійну відповідальність за тією чи іншою частиною ст.152.
Для інкримінування розглядуваної кваліфікуючої ознаки не вимагається попередньої домовленості між учасниками злочину. Узгодженість дій співвиконавців може виникнути вже безпосередньо в процесі зґвалтування. На кваліфікацію зґвалтування групою осіб як закінченого злочину для всіх співвиконавців не впливає те, вдалося чи ні кожному із ґвалтівників вчинити природний статевий акт з потерпілою особою. Злочин, передбачений ч. З ст.
Loading...

 
 

Цікаве