WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання невідкладної медичної допомоги - Дипломна робота

Правове регулювання невідкладної медичної допомоги - Дипломна робота

яка статтею 3 своєї Конституції закріпила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, даний вид злочинів мав би стояти на першому місці).
Отже, в Кримінальному Кодексі (надалі - КК) є два подібні за своїм складом і відмінні за суб'єктом склади злочину. Це стаття 136 - "Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані" та стаття 139 - "Ненадання допомоги хворомумедичним працівником".
Ст.136 КК передбачає відповідальність за ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам та особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження. Частини друга та третя цієї статті передбачають покарання за ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам та особам та за діяння, передбачені двома першими частинами, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Ст.139 КК передбачає відповідальність за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може має тяжкі наслідки для хворого. Частина друга цієї статті передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі насліди. Отже, тут присутній спеціальний суб'єкт - медичний працівник.
Вищеназвані нормативні акти тим чи іншим чином регулюють відносини з приводу надання невідкладної медичної допомоги. Жоден з них не присвячений цьому виду медичної допомоги повністю, але це ті нормативні акти, які регулюють його найповніше. Крім таких актів є ще й акти, в яких невідкладна медична допомога лише згадується, але і їх можна віднести до таких, що визначають правове регулювання надання невідкладної медичної допомоги. Прикладами таких актів можуть бути:
1. Наказ Міністерства статистики України та МОЗ України від 31.07.00 р. Про затвердження форм державної статистичної звітності з питань охорони здоров'я та інструкцій щодо їх заповнення, яким затверджується форма державної статистичної звітності № 22 "Звіт станції (відділення, об'єднання) швидкої медичної допомоги" (річна).
2. Перелік лікарських засобів, які повинні бути у медичних аптечках першої медичної допомоги для пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів понад 9 осіб (автомобільна аптечка - 2), затверджений Наказом МОЗ України від 07.07.98 р.
3. Примірний статут територіального центру екстреної медичної допомоги, затверджений Наказом МОЗ України від 26.10.01 р. та ін.
Невідкладна медична допомога регулюється не тільки нормативно-правовими актами, а і міжнародно-правовими. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Як вже було сказано раніше, Угода про надання медичної допомоги громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 27.03.97, що ратифікована із застереженнями Законом від 01.06.00 р. містить визначення невідкладної та швидкої медичної допомоги. Оскільки жоден нормативний акт національного законодавства такого визначення не містить, то це визначення сміливо можна використовувати як законодавче. Цей акт також містить конкретизований порядок надання медичної і невідкладної допомоги.
Тут вказано, що швидка та невідкладна медична допомога при раптових гострих станах і захворюваннях, що загрожують життю хворого чи здоров'ю оточуючих, нещасних випадках, отруєннях, травмах, родах та невідкладних станах в період вагітності надається громадянам безперешкодно, безоплатно і в повному обсязі на території держави тимчасового перебування лікувально-профілактичними установами незалежно від організаційно-правових форм, відомчої приналежності і форм їх власності. З моменту, коли усунута загроза життю хворого чи здоров'ю оточуючих і можливе його транспортування, подальше надання медичної допомоги здійснюється на платній основі.
Відшкодування витрат лікувально-профілактичним установам за надання медичної допомоги за екстреними показниками громадянам держав Співдружності у цих випадках здійснюється за рахунок бюджету держави тимчасового перебування у відповідності з діючою в ній системою фінансування охорони здоров'я.
Норма подібна цій міститься і в іншій угоді держав-учасниць СНД - Угоді про співробітництво в галузі охорони здоров'я населення. В статті 3 даної угоди вказано, що Сторони, що домовляються, керуючись принципами гуманізму, зобов'язуються надавати екстрену та невідкладну медичну допомогу громадянам держав-учасниць Співдружності без взаємних компенсацій витрат.
Міжнародний Кодекс медичної етики, прийнятий третьою Генеральною Асамблеєю Медичної Асоціації в Лондоні в жовтні 1949 року з наступними доповненнями передбачає обов'язок лікаря завжди надавати невідкладну допомогу будь-кому, хто її потребує, за винятком лише тих випадків, коли він пересвідчився в бажанні та можливості інших осіб зробити все необхідне.
Регулювання невідкладної медичної допомоги також здійснюється і на локальному рівні, тобто на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць.
Так, в Запорізькій області діє Комплексна програма Реформування надання медичної допомоги жителям області, яка визначає пріоритети в існуючій системі охорони здоров'я області та передбачає заходи її реформування, які, в свою чергу, діляться на групи за важливістю.
Подібний акт, який називається Програма "Харківщина - 2010" існує і в Харківській області. В розділі 3.3, який називається "Розвиток охорони здоров'я, фізичної культури і спорту" передбачається, що першочерговими заходами на найближчу перспективу, серед іншого, визначені організація повноцінного забезпечення екстреної допомоги населенню та надання гарантованої швидкої та невідкладної медичної допомоги.
Більш конкретними актами є, наприклад, Наказ Управління охорони здоров'я (надалі - УОЗ) Запорізької обласної Державної адміністрації Про вдосконалення організації надання швидкої і невідкладної медичної допомоги населенню області 1999 року та Додаток до Наказу УОЗ Запорізької обласної Державної адміністрації № 129 2000 року - Примірний набір медикаментів для валізи лікаря пункту (відділення) медичної допомоги на дому дорослому населенню.
Щодо довгострокових планів, закріплених на законодавчому рівні, то, наприклад, Концепція розвитку охорони здоров'я населення України, затверджена Указом Президента України від 07.12.00 р. передбачає проведення реструктуризацію галузі з метою ліквідації диспропорцій у розвитку різних видів медичної допомоги. Цей захід є особливо важливим, оскільки зараз існує ситуація, за якої одні види медичної допомоги розвиваються більше ніж інші, а деякі не
Loading...

 
 

Цікаве