WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання невідкладної медичної допомоги - Дипломна робота

Правове регулювання невідкладної медичної допомоги - Дипломна робота

допомоги на до госпітальному етапі значно скорочує строки перебування хворих в стаціонарі, зменшує смертність і інвалідність, що окупає великі матеріальні затрати, необхідні для організації цієї допомоги.
Надання первинної кваліфікованоїдопомоги забезпечують виїзні лікарські бригади швидкої медичної допомоги, які поділяють на загально профільні та спеціалізовані (кардіологічні, неврологічні, психіатричні, інтенсивної терапії та ін.).
4. Наступність в роботі станції швидкої медичної допомоги, амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних закладів. Принцип наступності передбачає чіткий розподіл завдань і відповідальності в зв'язку з наданням екстреної медичної допомоги і подальшим лікуванням хворих і постраждалих.
Цей принцип передбачає наступне:
" Передачу в амбулаторно-поліклінічну мережу даних про всіх хворих і постраждалих, яким була надана швидка медична допомога;
" Передачу в пункти невідкладної медичної допомоги чи реєстратуру поліклініки (в залежності від приводу звернення) необґрунтованих звернень;
" Складення і передачу в районі поліклініки списків тих хронічно хворих, які часто і необґрунтовано за швидкою медичною допомогою для проведення їх планового амбулаторного чи стаціонарного лікування;
" Проведення спільних конференцій і нарад лікарів поліклінік, стаціонарів і швидкої медичної допомоги з питань забезпечення планового лікування хронічно хворих, тактики і правильності вибору лікування, аналізу помилок діагностики, причин летальності як на до госпітальному етапі, так в стаціонарі (перша доба), повноти обстеження і надання швидкої медичної допомоги, причин відмови в невідкладній госпіталізації та ін.;
" Застосування єдиних тактичних підходів до надання екстреної медичної допомоги на до госпітальному та госпітальному етапах;
" Передачу медичним працівникам поліклінік і стаціонарів даних про результати діагностичних досліджень і проведене лікування на етапі надання швидкої медичної допомоги;
" Спільне впровадження нових методик діагностики, лікування та проведення наукових робіт.
5. Взаємодія в роботі станції швидкої медичної допомоги з міліцією, пожежними частинами, ДАІ, ремонтно-лікувальними та іншими оперативними службами. Принцип взаємодії передбачає узгодження спільних дій станції швидкої допомоги з оперативними службами протягом підготовчого періоду і під час ліквідації медико-санітарних наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, дорожньо-транспортних пригод та ін.
6. Наукова обґрунтованість, планування служби і профілактична направленість (попередження травматизму і невідкладних станів). Принцип науковості, планування і профілактичної направленості передбачає наукове удосконалення форм і методів планування концентрації сил і матеріальних ресурсів служби швидкої допомоги і проведення комплексу профілактичних заходів, направлених спрямованих на зниження потреби в цьому виді медичної допомоги.
Плани розвитку швидкої медичної допомоги ділять на поточні (строком до 1 р.) та довгострокові.
Основними показниками, що характеризують діяльність станції швидкої медичної допомоги, є уніфіковані критерії оцінки якості, адекватності, результативності та ефективності. Їх, однак, необхідно розглядати комплексно.
Всі показники класифікують наступним чином:
1. Показники стану системи швидкої медичної допомоги.
2. Показники об'єму діяльності і потреби в даному виді медичної допомоги.
3. Показники, що характеризують обслуговуваний контингент.
4. Показники, що характеризують раціональність існуючих організаційних форм обслуговуванні і використання ресурсів.
5. Показники якості обслуговування населення.
6. Показники ефективності роботи всієї служби швидкої медичної допомоги.
7. Безперешкодність екстреної госпіталізації хворих та постраждалих. Цей принцип передбачає своєчасну безвідмовну госпіталізацію в лікувально-профілактичні заклади хворих і постраждалих, що знаходяться в небезпечному для життя стані, незалежно від місця їх проживання, матеріального та іншого цензу.
3. Законодавче закріплення
права на невідкладну медичну допомогу
Основа будь-якого права, наданого громадянам України, закріплена в Конституції. Оскільки Конституція є Основним Законом, в якому передбачені лише найзагальніші права та обов'язки, то конкретизація цих права покладається на спеціальні закони, які приймаються у відповідності до неї. Вона є обмежена за своїм об'ємом і перелічення тут усіх прав та обов'язків є просто недоцільним.
Це саме стосується і права громадян на невідкладну медичну допомогу. Конституція не містить такого терміну. Але це право логічно випливає зі статті 49. в цій статті записано, що "кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування". Слід згадати, що конституція є актом прямої дії. А оскільки медична допомога як вид включає в себе невідкладну медичну допомогу, то можна сказати, що опосередковано право на невідкладну медичну допомогу є конституційно закріпленим.
Основи законодавства про охорону здоров'я передбачають не просто право громадян на невідкладну медичну допомогу, а й обов'язок громадян подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться у загрозливому для життя і здоров'я стані (п."в" ст. 10) та обов'язок медичних та фармацевтичних працівників безплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуацій (п."б" ч.1 ст.78).
Основи є основним законодавчим актом, який хоч і не докладно, але все ж регулює відносини з приводу невідкладної медичної допомоги.
Спеціалізованим актом, який закріплює право окремої категорії громадян на невідкладну медичну допомогу є Інструкція з організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію / СНІД, затверджена Наказом МОЗ України від 25.05.00 р. Тут вказується, що невідкладна медична допомога дорослим та дітям, хворим на ВІЛ-інфекцію / СНІД надається у всіх лікувально-профілактичних закладах України.
У невідкладних випадках, коли подання медичної допомоги через відсутність медичних працівників на місці неможливе,підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані надавати транспорт для перевезення хворого до лікувально-профілактичного закладу. В цих випадках першу невідкладну допомогу також повинні подавати співробітники міліції, пожежної охорони, аварійних служб, водії транспортних засобів та представники інших професій, на яких цей обов'язок покладено законодавством і службовими інструкціями.
Обов'язок надання невідкладної медичної допомоги покладається різноманітними законодавчими актами і на інших осіб.
Так, ст. 16 Закону України Про дорожній рух від 30 червні 1993 р. передбачає обов'язок водія надавати транспортний засіб працівникам міліції та охорони здоров'я для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги.
Цей закон також передбачає інші норми
Loading...

 
 

Цікаве