WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочини проти здоров'я - Реферат

Злочини проти здоров'я - Реферат

показання).
Кваліфікуючими ознаками цього злочину (ч. 2 ст. 127) є вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб.
Погроза вбивством (ст. 129). Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, має за мету вплинути на психічне здоров'я людини - зробити її життя дискомфортним, занепокоєним, таким, що піддається реальній небезпеці.
Об'єктивна сторона злочину характеризується погрозою (усною, письмовою, переданою через інших осіб, демонструванням зброї тощо) вбити конкретну людину (або конкретних людей) за наявності підстав вважати, що така погроза може бути реально здійснена.
Реальність таких підстав оцінюється із врахуванням всієї сукупності об'єктивних і суб'єктивних чинників. Наприклад, може братися до уваги наявність судимостей у винного за насильницькі злочини, його схильність до вживання алкоголю, наявність фактів знущань над потерпілою особою, неодноразовість погроз із демонстрацією зброї або предметів, які можуть бути використані як знаряддя вбивства (сокира, вила тощо), причини негативних стосунків між винним і потерпілим.
Злочин вважається закінченим з моменту доведення зазначеної погрози до відома потерпілого.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Наявність чи відсутність у винної особи наміру реалізувати свою погрозу значення для кваліфікації злочину за статтею 129 не має.
Кваліфікуючою ознакою погрози (ч. 2 ст. 129) є вчинення її членом організованої групи (тобто особою, яка входить у групу, що має ознаки, передбачені ч. З ст. 28).
Якщо погроза вбивством є ознакою об'єктивної сторони більш тяжкого злочину, вона не потребує окремої кваліфікації за ст. 129. Це може мати місце, зокрема, при: зґвалтуванні (ст. 152), розбійному нападі (ст. 187), погрозі або насильстві щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345).
Зараження соціальними хворобами
Зараження соціальними хворобами (статті 130 і 133) є особливим видом завдання шкоди здоров'ю потерпілого.
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130). Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) викликає захворювання, яке зветься ВІЛ-інфекція. Кінцевою стадією цього захворювання є СНІД (синдром набутого імунодефіциту людини). Ця хвороба на сьогодні є невиліковною.
При виявленні ВІЛ-інфекції людина письмово попереджається медзакладом про необхідність дотримання профілактичних заходів і про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення в небезпеку зараження та зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини2.
Об'єктивна сторона цього злочину виражається у формі:
1) свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ч. 1 ст. 130); 2) зараження іншої особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу (ч. 2 ст. 130).
Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, може полягати, зокрема, у здійсненні статевих контактів без застосування запобіжних засобів, недотримання інших профілактичних рекомендацій (наприклад, використання не стерилізованих шприців).
Зараження іншої особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби передбачає фактичне потрапляння в її організм вірусів зазначених хвороб.
Злочин вважається закінченим з моменту: а) вчинення дій, які створили реальну небезпеку зараження іншої особи вірусом хоча б однієї із зазначених хвороб (ч. 1 ст. 130); б) фактичного попадання вірусу таких хвороб в організм потерпілого (частини 2 і 4 ст. 130).
Суб'єктом злочину є осудна або обмежено осудна особа, яка досягла 16 років, і є носієм ВІЛ або іншої інфекційної невиліковної хвороби та знає про це.
Суб'єктивна сторона характеризується: при вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 130,- непрямим умислом або злочинною самовпевненістю; при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 130,- злочинною самовпевненістю; при вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 130,- прямим або непрямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками фактичного зараження зазначеними вище вірусами (ч. 2 ст. 130) є зараження: а) двох чи більше осіб; б) неповнолітнього (ч. З ст. 130). Особливо кваліфікуючою ознакою - умисне зараження іншої особи зазначеними вище хворобами (ч. 4 ст. 130).
Зараження венеричною хворобою (ст. 133). Хвороби, що складають групу венеричних, різні за своєю етіологією (причиною виникнення), але поєднані в одну групу як такі, що передаються переважно в результаті статевих контактів. Не виключається їх передача і так званим побутовим шляхом (через нестералізований шприц, недодержання хворим правил гігієни тощо).
Найбільш поширеними венеричними хворобами є сифіліс, гонорея, м'який шанкр.
Особи, у яких виявлена венерична хвороба, письмово попереджаються медзакладом про дотримання певних правил поведінки в побуті і при статевих контактах на період захворювання і контрольного нагляду після вилікування, а також про кримінальну відповідальність за зараження іншої особи такою хворобою.
Об'єктивна сторона злочину полягає у зараженні іншої особи венеричною хворобою. Способи такого зараження можуть бути різними і значною мірою - залежати від виду хвороби.
Злочин вважається закінченим з моменту фактичного захворювання на венеричну хворобу.
Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку, хворіє на венеричну хворобу і знає про наявність у неї цієї хвороби.
Суб'єктивна сторона характеризується прямим чи непрямим умислом або злочинною самовпевненістю.
Кваліфікуючими ознаками злочину є: а) вчинення його особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою; б) зараження двох чи більше осіб або в) неповнолітнього (ч. 2 ст. 133), а особливо кваліфікуючою ознакою - спричинення цим злочином тяжких наслідків (ч. З ст. 133). Ними можуть бути самогубство потерпілої особи, її психічна хвороба, розпад шлюбу, в якому вона перебувала, тощо.
?
Література.
1. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.- 208с.
2. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 432 с.
3. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курслекцій. - К.: Атіка, 2001. - 544 с.
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.
5. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 656 с.
6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - Київ-Харків: Юрінком Ін-тер-Право, 2001. - 416 с.
Loading...

 
 

Цікаве