WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочини проти здоров'я - Реферат

Злочини проти здоров'я - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Злочини проти здоров'я
Фізичне й психічне здоров'я є одним з найважливіших людських благ. Саме нормальне здоров'я забезпечує особі високий рівень соціальної активності, сприяє розвитку її талантів і здібностей. Завдання шкоди здоров'ю заподіює особі в багатьох випадках велику фізичну, моральну й матеріальну шкоду (останнє пов'язане з витратами на відновлення здоров'я, лікування й реабілітацію).
Завдання шкоди здоров'ю людини є негативним чинником і для суспільства в цілому, яке також потерпає від втрати або зниження соціальної активності кожного з його членів.
Закон захищає здоров'я будь-якої людини. Тобто здоров'я як об'єкт кримінально-правового захисту охоплює поняття будь-якої функціонуючої людської системи, незалежно від її фізичних чи психічних дефектів.
Злочинами проти здоров'я є протиправні умисні або необережні діяння, які безпосередньо спрямовані на завдання фізичної або психічної шкоди здоров'ю інших осіб.
Об'єктом таких злочинів є здоров'я іншої людини. Додатковими об'єктами можуть виступати честь і гідність особи.
Об'єктивна сторона злочинів проти здоров'я може виражатися як у дії, так і в бездіяльності. Бездіяльність можлива, коли особа, яка повинна була і могла своїми діями запобігти шкідливим і| наслідкам, не робить цього.
Абсолютна більшість складів злочинів проти здоров'я є матеріальними (формальним є лише погроза вбивством). Тому обов'язковою ознакою їх є причиновий зв'язок між відповідними діяннями та наслідками.
Згода особи на завдання шкоди її здоров'ю не виключає кримінальної відповідальності особи, яка таку шкоду їй заподіяла. Слід зазначити, що у певних випадках кримінальне караним визнається також заподіяння особою шкоди власному здоров'ю. Так, злочином є завдання особою шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335), або ухилення від військової служби військовослужбовця шляхом самокалічення (ст. 409). Суб'єкт більшості злочинів проти здоров'я загальний. Суб'єктом злочинів, передбачених статтями 121 та 122, може бути фізична І осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 14 років.
Суб'єктивна сторона розглядуваних злочинів характеризується умисною (статті 121-127, 129) або необережною (ст. 128) виною. Злочини, передбачені статтями 130, 133, можуть бути вчине-1 ні як умисно, так і через необережність.
Тілесні ушкодження
Тілесне ушкодження - це протиправне завдання шкоди здоров'ю потерпілої особи, яке полягає у порушенні анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій внаслідок застосування одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих чинників - фізичних, хімічних, біологічних, психічних.
Згідно з КК України, тілесні ушкодження поділяються на три ступеня тяжкості: тяжкі тілесні ушкодження, середньої тяжкості тілесні ушкодження, легкі тілесні ушкодження (їх ознаки передбачені відповідно у статтях 121, 122, 125).
Детальне визначення кожного із зазначених видів тілесних ушкоджень дане в Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України 17 січня 1995 р. (далі - Правила).
Встановлення ступеня тяжкості тілесного ушкодження здійснюється судово-медичною експертизою, призначення якої у випадках заподіяння тілесних ушкоджень є обов'язковим.
Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121). Частина 1 ст. 121 містить перелік ушкоджень, які віднесено до тяжких: а) небезпечне для життя в момент заподіяння, а також таке, що спричинило б) втрату будь-якого органу або його функцій; в) психічну хворобу; г) інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину; ґ) переривання вагітності; д) непоправне знівечення обличчя.
Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу (через різні проміжки часу), спричиняють загрозливі для життя явища (їх перелік даний у Правилах), і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клі-нічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причиново-наслідковому зв'язку.
До ушкоджень, небезпечних для життя, належать ті, що проникають у черепну порожнину, в т. ч. й без ушкодження мозку, відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа, забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку, забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки, переломо-вивихів та переломів тіл чи обох дуг шийних хребців, проникаючі поранення грудної клітки та ушкодження живота, котрі проникли в черевну порожнину, ушкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної, підключичної артерії чи вен, що їх супроводять, тощо.
Детально про зміст кожної із зазначених ознак див.: Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Наслідками - це втрата будь-якого органа чи втрата органом його функцій - втрата зору, слуху, язика, руки, ноги і репродуктивної здатності.
Під втратою зору розуміється повна стійка сліпота на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче).
Втрата слуху - це повна стійка глухота на обидва вуха, або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані три-п'ять сантиметрів від вушної раковини.
Під втратою язика (мовлення) треба розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих.
Під втратою руки або ноги розуміється відокремлення їх від тулуба (повністю або ампутація на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів) чи втрата ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність).
Втрата репродуктивної здатності полягає у втраті здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття та дітородіння (розродження).
Ушкодження, що спричинило психічну хворобу, кваліфікується як тяжке тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості й ступеня виліковності. До психічних захворювань не можна відносити пов'язані з ушкодженнями реактивні стани (психози, неврози тощо).
Ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину (не менше 33%). Під розладом здоров'я належить розуміти безпосередньо пов'язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнівстановлюються після наслідку ушкодження, що визначився на підставі об'єктивних даних з урахуванням документів, якими керується у своїй роботі медико-соціальна експертна комісія (МСЕК).
Під стійкою
Loading...

 
 

Цікаве