WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочини проти добросовісної конкуренції - Реферат

Злочини проти добросовісної конкуренції - Реферат

особи.
Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст.231 КК). Об'єктом злочину є засади добросовісної конкуренції в частині встановленого порядку обігу інформації, яка є комерційною таємницею, та її захисту, а також права і законні інтереси суб'єктів господарської діяльності. Предмет - відомості, що становлять комерційну таємницю. Комерційною таємницею можуть визнаватися відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання згідно із законом (ст. 36 ГК). За своїм змістом комерційна таємниця лише охоплювала інформацію як виробничого, технічного характеру (технології, секрети виробництва тощо), так і дані економічного спрямування (наприклад, стосовно ринків збуту, власної безпеки суб'єкта господарювання).
З об'єктивної сторони вчинення злочину можливе у двох формах: 1) дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю (комерційне шпигунство); 2) незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єктові господарської діяльності.
Під комерційним шпигунством розуміється пошук і добування будь-яким, у т. ч. протиправним (злочинним), способом відомостей, які становлять комерційну таємницю (наприклад, викрадення відповідних документів або предметів, їх купівля, виготовлення копій документів, прослуховування телефонних розмов, перлюстрація поштової кореспонденції).
Не повинні розглядатись як комерційне шпигунство випадки, коли особа випадково знайшла або іншим чином дізналась про комерційну таємницю (наприклад, відповідну інформацію їй добровільно повідомив працівник господарюючого суб'єкта).
Злочин у формі комерційного шпигунства побудований як усічений склад і визнається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Під незаконним використанням відомостей, що становлять комерційну таємницю, розуміється впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю (ст. 19 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції" і ст. 36 ГК). Крім того, використанням комерційної таємниці треба вважати її розголошення (у тій частині, в якій воно не охоплюється диспозицією ст. 232) та інші дії, які особа вчиняє за допомогою відповідної інформації або користуючись фактом наявності у неї такої інформації (скажімо, її продаж, обмін на іншу інформацію або матеріальні цінності).
Злочин у формі незаконного використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, визнається закінченим з моменту спричинення істотної шкоди суб'єктові господарської діяльності. Питання про наявність або відсутність істотної шкоди (оціночне поняття) вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням розміру завданих збитків, фінансового становища суб'єкта господарювання, сприйняття ним заподіяної шкоди тощо. Істотна шкода може бути як матеріальною, так і нематеріальною, охоплювати як пряму дійсну шкоду, так і неодержені суб'єктом господар-ської діяльності доходи (наприклад, збитки від зниження обсягів реалізації товарів, вимушеного зниження цін (тарифів) на товари (послуги), фінансування витрат, пов'язаних із відверненням шкідливих наслідків використання комерційної таємниці конкурентами, перепрофілюванням виробництва, забезпеченням безпеки господарюючого суб'єкта).
Суб'єкт злочину - загальний.
Суб'єктивна сторона комерційного шпигунства характеризується прямим умислом і спеціальною метою - бажанням розголосити або іншим чином використати відомості, що становлять комерційну таємницю. При незаконному використанні комерційної таємниці не виключається непрямий умисел.
Розголошення комерційної таємниці (ст. 232 КК). Об'єктивна сторона складу злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діянням у вигляді розголошення відповідною особою комерційної таємниці без згоди її власника; 2) наслідками - істотною шкодою суб'єктові господарської діяльності; 3) причиновим зв'язком між діянням і суспільне небезпечними наслідками.
Розголошення комерційної таємниці - це ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків (ст. 17 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції", с-г. 36 ГК). Способи розголошення комерційної таємниці можуть бути різними і на кваліфікацію дій винного за ст. 232 не впливають: усно, письмово, із застосуванням засобів зв'язку, пові-домленням у засобах масової інформації, наукових статтях, шляхом умисного створення умов для ознайомлення з відповідними документами або предметами тощо.
Злочин визнається закінченим з моменту фактичного заподіяння суб'єктові господарської діяльності істотної шкоди.
Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є особа, якій комерційна таємниця стала відомою у зв'язку з професійною або службовою діяльністю. Крім працівників суб'єктів господарювання, суб'єктом цього злочину можуть визнаватися працівники банківських установ, нотаріуси, особи, які виконують на даному підприємстві чи в його інтересах свої професійні обов'язки (наприклад, аудитор, адвокат, представник органів із сертифікації продукції), працівники податкових і правоохоронних органів, які мають доступ до комерційної таємниці в силу виконуваних службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується прямим умислом та корисливим чи іншим особистим мотивом. Психічне ставлення винного до істотної шкоди суб'єктові господарської діяльності може характеризуватися непрямим умислом.
Література.
1. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.- 208с.
2. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 432 с.
3. Коржанський М. Й.Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 544 с.
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.
5. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 656 с.
6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - Київ-Харків: Юрінком Ін-тер-Право, 2001. - 416 с.
Loading...

 
 

Цікаве