WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи - Реферат

Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи - Реферат

злочинів, передбачених ст. 138 і ст. 190 (шахрайство).
Ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139). Медичний працівник зобов'язаний сприяти запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу та безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях'. До цього спонукають лікарів вимоги законів та відповідних відомчихнормативно-правових актів, а також "Клятва Гіппократа", що дається ними після закінчення навчального закладу.
Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, тягне кримінальну відповідальність за ст. 139.
Об'єктивна сторона злочину полягає у бездіяльності суб'єкта, який без поважних причин не надав допомоги хворому, якщо йому завідомо відомо, що без такої допомоги можуть настати тяжкі наслідки.
Неподання допомоги можливе як у лікувальному закладі (відмова у терміновій госпіталізації, у необхідних ліках, процедурах, терміновій операції, відмова прибути за терміновим викликом до пацієнта тощо), так і за іншим місцем знаходження хворого: в його помешканні, на вулиці, в транспорті тощо (відмова зробити штучне дихання, зупинити кровотечу, викликати швидку допомогу тощо).
Завідома можливість настання тяжких наслідків для хворого обумовлюється усвідомленням медичним працівником такого стану хворого, яких може призвести до настання тяжких наслідків. Таке усвідомлення базується на його спеціальних знаннях, показаннях спеціальної апаратури, результатах аналізів тощо.
Злочин вважається закінченим з моменту ненадання без поважних причин медичної допомоги при можливості її надати.
Під поважними причинами, які обумовлюють неможливість надання допомоги хворому медичним працівником і виключають його кримінальну відповідальність, слід розуміти, зокрема, непереборну силу, крайню необхідність, відсутність необхідних ліків чи відсутність у такого працівника необхідної спеціальної підготовки.
Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним можуть бути тільки медичні працівники - лікар, фельдшер, медсестра тощо (незалежно від профілю медичного закладу, де вони працюють і його форми власності), а також особи, які займаються індивідуальною медичною практикою і які зобов'язані, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що він без поважних причин не надає допомоги хворому, що може мати для останнього тяжкі наслідки, що цю допомогу він надати зобов'язаний, згідно з установленими правилами, і бажає дотримуватися такої лінії своєї поведінки.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 139) є спричинення ненаданням допомоги хворому його смерті або інших тяжких наслідків (ампутацію руки, ноги, втрату зору, настання інвалідності тощо). Смерть та інші тяжкі наслідки повинні перебувати у безпосередньому причиновому зв'язку з протиправною поведінкою суб'єкта. Психічне ставлення до них (смерті хворого та інших тяжких наслідків) характеризується необережною формою вини.
Якщо смерть або інші тяжкі наслідки настали б навіть за умови надання медичним працівником допомоги хворому, суб'єкт має нести відповідальність за ч. 1 ст. 139.
Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140). Об'єктивна сторона
злочину полягає у: а) невиконанні чи неналежному виконанні професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; б) настанні тяжких наслідків для хворого; в) причиновому зв'язку між зазначеними діянням і наслідком.
Невиконання професійних обов'язків означає, що винний не вчиняє щодо хворого ті дії, які він повинен вчинити згідно з відповідними нормативними приписами, методикою проведення лікування тощо, а також ситуацією, що склалася.
Неналежне виконання обов'язків полягає у неповному, несвоєчасному або некомпетентному (такому, що не відповідає вимогам медичної і фармакологічної науки і практики) наданні медичної допомоги хворому.
Недбале або несумлінне ставлення до професійних обов'язків означає неуважне, з порушенням нормативних приписів і без врахування ситуації, що склалася, їх виконання.
Наявність протиправної поведінки винного визначається на підставі відповідних нормативних документів, які регулюють професійні обов'язки медичних і фармацевтичних працівників стосовно профілактики, діагностики й лікування хвороб, а також виготовлення й застосування медикаментів.
Тяжкі наслідки для хворого можуть полягати у настанні його смерті, несприятливому розвитку хвороби або погіршенні післяопераційного стану потерпілого, що призвели до його інвалідності тощо.
Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого.
Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є медичний або фармацевтичний працівник (лікар, медсестра, фармацевт). Суб'єктом цього злочину визнаються також особи, які займається приватною медичною практикою.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю до діяння і необережністю до наслідків.
Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 140) є спричинення тяжких наслідків неповнолітньому.
Порушення прав пацієнта (ст. 141). Потерпілим від цього злочину є пацієнт, стосовно якого здійснюється лікування, у т. ч неповнолітній та недієздатний.
Об'єктивна сторона складу злочину полягає у: а) проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоді:
пацієнта або його законного представника, або стосовно неповно-літнього чи недієздатного; б) настанні смерті пацієнта або інших тяжких наслідків для нього; в) причиновому зв'язку між зазначеним діянням і наслідком.
Лікарські засоби - це речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.
Клінічні випробування лікарських засобів - це встановлення або підтвердження їх ефективності та нешкідливості для організму людини. Такі випробовування мають законний характер тільки тоді, коли вони проводяться на пацієнтах-добровольцях, які без примусу дали письмову згоду на це, або таку згоду дали їх законні представники.
Під іншими тяжкими наслідками у
Loading...

 
 

Цікаве