WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Здійснення суб'єктивних цивільних прав - Реферат

Здійснення суб'єктивних цивільних прав - Реферат

представляють), створює права і обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють.
Представництво є складним правовідношенням за своїм суб'єктним складом. В ньому беруть участь: представник, особа, яку представляють, і третя особа, з якою представник укладає угоди або чинить інші юридичні дії. Суть представництва полягає в тому, що угоди та інші юридичні дії представника викликають (породжують) юридичні наслідки (права і обов'язки) для особи, яку представляють. Отже, внаслідок угод та інших юридичних дій представника права і обов'язки виникають між особою, яку представляють, і третіми особами. Представник своїми діями неначе зв'язує особу, яку представляє з третьою особою. У представника ніяких прав і обов'язків з приводу угод, укладених ним, не виникає.
Сфера представництва досить широка. Вона має місце між громадянами, між організаціями і громадянами, а також між самими організаціями (наприклад, за договором експедиції). Розкриваючи суть представництва, важливо наголосити, що не всякі угоди можуть бути вчинені представником. Так, ??.62 ЦК України застерігає, що не допускається до укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених у законі. Зокрема, у ст-541 ЦК України зазначається, що заповіт має бути підписаний особисто заповідачем І нотаріально посвідчений. Представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.
Представниками можуть бути дієздатні громадяни (ст. 11 ЦК України), а як виняток, представниками можуть бути особи, які досягли трудового повноліття, тобто 16-річного віку. Представниками можуть бути і юридичні особи у випадках, прямо передбачених статутом чиположенням про дану юридичну особу, тобто юридична особа вправі бути представником у межах спеціальної правоздатності (ч. І ст.26, ч.2 ст.64 ЦК України; ст.20 Закону України "Про об'єднання громадян"). Як вже вказувалось, за угодою, що здійснена представником, суб'єктом прав і обов'язків визначається той, кого представляють. Але ці наслідки настають лише в тому випадку, коли представник укладає угоду на основі і в межах представництва, тобто коли представник діє в межах повноважень. В силу ст.62 ЦК України повноваження можуть визначатися довіреністю, законом або адміністративним актом, а також випливати з обстановки, в якій діє представник. Це, наприклад, стосується продавця магазину, касира, працівника пошити тощо.
Види представництва. У залежності від того, ким визначається представник і на чому ґрунтуються його повноваження, розрізняють обов'язкове і добровільне представництво. Характерними ознаками обов'язкового представництва, по-перше, є те, що представник і його повноваження встановлюються нормативними актами (цивільними, сімейними, адміністративними). Наприклад, батьки, усиновителі, опікуни виступають представниками недієздатних осіб, неповнолітніх дітей до 15 років, в силу прямої вказівки закону (ст.ст.14, 16 ЦК України, ст. 144 КпШС України). По-друге, особа, яку представляють, не приймає участі в призначенні представника, і вона не може особисто відмінити чи змінити повноваження представника, бо ці повноваження визначаються законом.
Різновидністю обов'язкового (законного) представництва є гак зване статутне представництво. За статутним представництвом представниками виступають уповноважені організації, яким їхнім статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів цих організацій. Добровільне, або, як його ще називають, договірне, представництво - це представництво, що ґрунтується на волі особи, яку представляють і яка особисто визначає повноваження представника, як правило, шляхом видачі довіреності або шляхом укладання договору доручення.
Поняття повноважень представника і їх особливості. Повноваження представника - це те коло прав і обов'язків, які покладаються на нього. Без повноважень немає представництва. Повноваження представника можуть визначатися самою особою, яку представляють, при добровільному представництві, а при обов'язковому представництві повноваження визначаються законом чи адміністративним актом.
Повноваження представника - це особливе право. Цьому праву не протистоїть конкретний обов'язок якої-небудь особи - ні особи, яку представляють, ні третіх осіб. Право представника має деяку подібність до правоздатності. Але суттєва відмінність цього права від правоздатності полягає в тому, що таке право у представника виникає переважно на підставі певних фактів: видачі довіреності, укладання договору доручення, призначення продавцем, касиром, юрисконсультом. Що стосується правоздатності, то вона завжди визначається законом. Характерною ознакою повноважень представника є те, що вони завжди звернені до третьої особи, а не до особи, яку представляють. Особа, яку представляють, не є зобов'язаною особою перед представником, тому що нерідко особа, яку представляють, є недієздатною, наприклад, при обов'язковім (законнім) представництві батьків, усиновителів, опікунів. Закон, адміністративний акт або договір лежать в основі виникнення внутрішніх відносин по представництву - між представником і особою, яку представляють. Зовнішній ефект представництва, тобто здійснення представником дій у відносинах з третіми особами, базується на повноваженнях представника, які повинні бути виражені в об'єктивній формі, доступній сприйняттю зацікавленою особою.
Представник зобов'язаний діяти в межах наданих йому повноважень. Існування такого обов'язку випливає із змісту ст.63 ЦК України, яка передбачає, що угода, укладена від імені іншої особи особою, не уповноваженою на укладання угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Отже, без подальшого схвалення таких угод у особи, яку представляють без належних повноважень) не виникає прав І обов'язків щодо представника і третіх осіб. Негативні наслідки цих угод покладатимуться на самих представників або на третіх осіб) які не перевірили повноважень представника.
Довіреність. Відповідно до ст.64 ЦК України довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність є
Loading...

 
 

Цікаве