WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Здійснення суб'єктивних цивільних прав - Реферат

Здійснення суб'єктивних цивільних прав - Реферат

України (ст.4), передбачаючи підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, не замикає кола цих підстав. Вони можуть виникати також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
На підставі цієї загальної норми суб'єкти цивільного права одержують можливість проявити у своїх взаємовідносинах ініціативу, активність, вступати у різного роду суспільні відносини, за якими визнається юридичне значення, хоч вони і не передбачені законом. Такі дії суб'єктіввпливають на формування правової дійсності. Принцип "дозволяється все, що не заборонено законом" знайшов широке втілення у законах "Про підприємства", "Про кооперацію", "Про індивідуальну трудову діяльність" у нормативних актах про аренду та підрядні форми праці, самофінансування тощо.
Межі здійсненний цивільних прав
Наділяючи суб'єктів цивільних прав широким діапазоном можливої поведінки, свободою вибору у здійсненні права, закон пред'являє до них певні вимоги. Вони закріплені у законодавстві і кваліфікуються як межі здійснення прав. Встановлення таких вимог зумовлено суттю суб'єктивного права. Будь-яке суб'єктивне право - міра можливої поведінки, а тому саме суб'єктивне право має свої межі (міру), без яких перетворюється у свавілля. Не може бути і абсолютної свободи - вона завжди нормована відповідними соціальними нормами і знаходить вираження у правах та обов'язках. Оскільки саме суб'єктивне право має межі) то його здійснення також не може бути безмежним. Носій права у процесі його здійснення має бути підвладним вимогам закону, що встановлює межі, в яких суб'єктивне право тільки й може бути здійсненим. Межі здійснення суб'єктивних цивільних прав передбачені у ч.2 ст.5 ЦК України, відповідно до якої цивільні права охороняються законом) за винятком випадків, коли вони здійснюються у суперечності з призначенням цих прав. У силу даної норми здійснення суб'єктивних прав не повинно передусім виходити за межі їх призначення (мети, цілі, з приводу якої права надаються учасникам цивільних правовідносин). Призначення цивільних суб'єктивних прав визначає цивільне законодавство.
Однак, це не означає, що суб'єкт права, здійснюючи своє право, не визначає його мети своєю волею, він не може лише виходити за межі закону. Так) Закон про власність передбачає, що власність громадян є їхнім особистим надбанням і використовується ними на свій розсуд для задоволення різноманітних матеріальних і духовних потреб або самостійного ведення господарської діяльності. Призначенням особистого право власності є: а) здійснення різноманітних матеріальних і духовних потреб; 6) ведення господарської діяльності. У цих межах власник здійснює своє право своєю владою і у своїх інтересах. Наділяючи державні підприємства майном на праві повного господарського відання, Закон про власність передбачає, що здійснюючи це право, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном і на свій розсуд вчиняє щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємств.
Відповідно до даних повноважень Закон наділяє підприємство правом передавати Іншим підприємствам і організаціям, обмінювати, здавати в оренду, надавати безплатно у тимчасове користування і володіння будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби. Інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо вони зношені або морально застаріли. Підприємство також вправі передавати матеріальні і грошові ресурси (у тому числі за згодою трудового колективу, кошти фондів економічного стимулювання) іншим підприємствам і організаціям, які виконують роботи або послуги для підприємства. Вчинення будь-якої дії із перерахованих вважається правомірним, оскільки здійснюється відповідно до призначення. В окремих випадках спеціальне призначення права не визначено у законі, але його зміст є очевидним.
Так, призначення житлових прав у тексті Житлового кодексу України безпосередньо не визначено, але із змісту закону можна зробити висновок, що жиле приміщення надається громадянину для проживання в ньому. Це означає, що використання житла не для проживання або тривале непроживання у квартирі (за винятком випадків, коли останнє викликано поважними причинами) суперечить призначенню житлових прав. Ситуація не зміниться, якщо інші умови найму жилого приміщення виконуються. Жилий будинок, який належить громадянину на праві власності, відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України призначений для особистого проживання громадянина і членів його сім'ї. Якщо у нормі, що передбачає змісті суб'єктивного права, визначено його призначення, як у наведених вище прикладах, то кваліфікація поведінки уповноваженої особи здійснюється на підставі даної норми.
У законодавстві можуть зустрічатися норми, які визначають зміст суб'єктивного права, не вмазуючи на його призначення.
У таких випадках необхідно керуватися ч. І ст.5 ЦК України, яка визначає загальне правило здійснення прав. Відповідно до цього припису уповноважений зобов'язаний використовувати своє право для мети, яка 6 забезпечувала його інтереси, але останні мають співпадати з інтересами громадян, їхніх колективів та суспільства в цілому. Межі права можуть визначатися шляхом заборони певних дій носієм права. При визначенні меж здійснення права, вказівкою на призначення права або шляхом заборони вчиняти відповідні дії, закон покладає на уповноваженого юридичний обов'язок, порушення якого визнається протиправною поведінкою. ІІК України (ч.2 ??.5) зобов'язує громадян і організації при здійсненні прав і виконанні обов'язків дотримуватись закону і поважати моральні принципи. Із тексту вказаної норми можна зробити висновок, що правовій оцінці підлягає не лише мета, якої намагаються досягти суб'єкти правовідносин, а й способи, що використовуються для її досягнення.
Протиправним вважається невиконання не тільки юридичного обов'язку, а й моральних принципів, конкретних моральних вимог. Здійснення права без порушення вимог закону, але з порушенням вимог моралі означає, що право здійснюється у суперечності із його призначенням. Серед основних напрямків розвитку нашої правової реформи є подальша демократизація та гуманізація законодавства. Це забезпечується багатьма факторами, .однак головним є постійне поєднання права і моралі в усіх
Loading...

 
 

Цікаве