WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн - Реферат

Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн - Реферат

(1959 р.), Польщі (1964 р.), Чехословаччині (1964р.). Всі вони сьогодні діють із значними змінами та доповненнями. У Румунії діє ще старий цивільний кодекс 1885 р., але сферу його застосування звужено новими нормативними актами. Структурам цих кодексів властиві риси, запозичені з "класичної" кодифікації, а також багато нововведень. Для порівняння можна взяти цивільні кодекси Польщі та Чехословаччини. Польський кодекс побудовано за класичною пандектною системою. Книга Перша - "Загальна частина" (норми про правосуб'єктність, угоди, строки та позовну давність); Книга Друга - "Власність та інші права на речі" (норми про власність, сервітути, заклад, володіння тощо); Книга Третя - "Зобов'язання" (загальні норми для всіх видів зобов'язань; договірних зобов'язань; зобов'язань, що виникають з безпідставного збагачення та деліктів; норми для окремих видів договірних зобов'язань); Книга Четверта - "Спадкоємство". Система цивільного кодексу Чехословаччини відрізняється від традиційної. Він складається з преамбули та восьми частин: 1."Загальні постанови" (глави про цивільні правовідносини, їхні суб'єкти, про угоди, позовну давність тощо); 2. "Соціалістична суспільна власність"; 3. "Особисте користування квартирами, іншими приміщеннями та земельними ділянками"; 4. "Послуги" (правовідносини між громадянами та організаціями); 5. "Права та обов'язки по інших юридичних діях" (правовідносини лише між громадянами); 6. "Відповідальність за шкоду та за безпідставне майнове збагачення"; 7. "Спадкоємство майна, що перебуває в особистій власності"; 8. "Заключні постанови" (так звані нетипові правовідносини - приватна власність, застава тощо). Відсутність у цивільних кодексах розглянутих країн розділів про авторське та винахідницьке правокомпенсується спеціальними законами у цій галузі.
У країнах некодифікованого цивільного права вони є стрижнем законодавства. Велику кількість джерел цивільного права складають підзаконні акти: уряду, міністерств, відомств, інших органів державного управління. У деяких країнах встановлено суворий контроль (у тому числі судовий) за відомчою нормотворчістю. Між тим спостерігається тенденція зростання делегованого законодавства, тобто нормативних актів, що видаються урядом. Урядові постанови розглядаються як продовження закону (делеговане законодавство) або як автономні правові акти, що допускаються конституціями. Підзаконні нормативні акти дуже часто відміняють або замінюють закони. Судова практика займає важливе місце у системі джерел права Англії, США та інших країн. Тому їхні правові системи відзначаються великою своєрідністю. Основний зміст судової практики, або прецедентного права (case law), полягає у тому, що рішення, винесене судом у справі, є обов'язковим для вирішення аналогічної справи судом рівної чи нижчої інстанції. Прецедентне право Англії складається з двох частин: загального права (соmmon law) і права справедливості (law of equity). Єдине загальне право для всієї Англії було створене королівськими судами у ХПІ-ХІV ст. Друга гілка прецедентного права (права справедливості) склалася на основі судових прецедентів спеціального суду лорда-канцлера, до якого зверталися особи у випадках, коли не мали змоги звернутися до суду загального права, або коли справу у цьому суці було вирішено, з їхнього погляду, несправедливо. У XIX ст. суди загального права і права справедливості були поєднані в єдиній судовій системі. Тепер вони мали керуватися прецедентами як загального права, так і права справедливості.
Прецедентне право Англії було перенесено і до США, де у процесі застосування та тлумачення перетворилось на власне право США, багато у чому відійшовши від англійського. Однак правові інститути та категорії цих країн є дуже близькими. Тому прийнято говорити про єдину англо-американську правову систему. Судовий прецедент у США зберігає сьогодні велике значення у цивільному і торговому праві. Загальне право США - це право окремого штату. Тому воно відзначається роздрібненістю та строкатістю. У правозастосовній діяльності США велику роль відіграють приватні кодифікації прецедентного права основних інститутів цивільного і торгового права (Restatements of the Law of the USA). Роль судової практики підвищується і у країнах континентальної Європи, хоча формально вона не визнається джерелом права. Неясність і недостатність норм писаного права дають простір для судового розсуду та правотворчості. Отже, спостерігається процес зближення континентальної і англосаксонської правової систем по лінії джерел права: у країнах континентальної Європи все більшого значення набуває судова практика, а у країнах англо-американської правової системи зростає роль закону. У східноєвропейських країнах нормативний характер актів вищих судових та арбітражних органів є дискусійним у доктрині й практиці. Звичай у системі джерел відіграє другорядну роль. Він, як правило, доповнює закон при відсутності або недостатності відповідної норми. Звичаї застосовуються головним чином до банківських, страхових та інших відносин у сфері торгового права.
В Англії звичаї, які застосовуються судами, перетворюються на норми прецедентного права. Тому під звичаями тут розуміють лише норми права, які діють у певній місцевості. У торговому обігу західних країн великого значення сьогодні набувають типові контракти, що розробляються фірмами і пропонуються контрагентами для підпису (формуляри). Офіційно вони не є джерелами права, але на практиці іноді з успіхом замінюють чинне законодавство. З допомогою формулярів "слабшій" стороні контракту нав'язуються вигідні для фірми умови договору, що зводить нанівець принцип свободи договору.
Сьогодні спостерігається тенденція до зближення та уніфікації норм цивільного і торгового права. Найпоширенішим її засобом є укладення міжнародних угод, з допомогою яких створюються загальні норми як для міжнародних цивільних торгових відносин, так і для відносин всередині країни. Уніфікація правових норм досягається також з допомогою розробки заінтересованими державами проектів типових законів. Пізніше вони приймаються відповідними країнами як закони. Відповідно до Римської угоди 1957 р. органи ЄЕС видають регламенти та директиви, які безпосередньо діють на території кожної держави - члена союзу. Отже, регламенти та директиви - ще один вид джерел цивільного та торгового права. У доктринах деяких країн (наприклад, Болгарія) джерелом цивільного права називають його принципи (узагальнені положення, що формулюються у законі або з них виводяться) та норми моралі, якщо закон на них посилається.
Loading...

 
 

Цікаве