WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн - Реферат

Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн - Реферат

законодавства. Система цивільного права країн з дуалістичним характером приватного права включає такі правові інститути: становище фізичних і юридичних осіб; сімейне право; право на речі; зобов'язання договірні, квазідоговірні, із заподіяння шкоди та безпідставного збагачення; спадкоємництво.
Система торгового права складається з інститутів, норми яких регулюють правове становище та діяльність комерсантів, торговельні угоди і торгове представництво, кредитні цінні папери, морську торгівлю, несплатоспроможність і банкрутство. До торгового права тяжіють інститути авторського та патентного права.
Англо-американська система "загального" права не знає ні цивільного, ні торгового права. Відносини, які регулюються континентальним цивільним і торговим правом, охоплюються у цих країнах нормами окремих правових інститутів, зокрема сімейним правом, спадковим правом, правомнерухомої власності, правом рухомої власності, правом договорів, агентським договором, деліктним правом, правом компаній та товариств, страховим правом, банківським правом, патентним та авторським правом, морським правом, правом неспроможності та банкрутства, правом обігових документів тощо. Названі інститути часто носять комплексний характер з погляду поділу права на публічне і приватне. У східноєвропейських країнах можна виділити такі особливості системи цивільного права: а) тенденція відокремлення інститутів відповідальності та особистих немайнових прав; б) не всі системи мають Загальну частину у звичайному її розумінні; в) у цивільному праві з'являється новий інститут - послуг.
На прикладі деяких країн подивимось, які правові інститути у сукупності створюють систему цивільного права. У Болгарії (у теорії і на практиці) виходять з пандектної системи цивільного права. У ній виділяються: Загальна частина (норми відносно джерел цивільного права, їх тлумачення та застосування, суб'єкти, угоди, представництво тощо); Особлива частина (право на речі, яке охоплює право власності, право на чужі речі, право забудівлі, право користування; авторське, винахідницьке право та право на промисловий зразок; зобов'язальне право; спадкове право). Система цивільного права Угорщини включає: вводні положення, де формулюються мета закону, правила про здійснення, захист цивільних прав та виконання обов'язків; право власності; зобов'язальне право; право на твори інтелектуальної діяльності; спадкове право. Система цивільного права Чехословаччини, окрім Загальної частини, включає право власності та інші права на речі; норми, які регулюють надання послуг організаціями, та норми для міжнародних торговельних відносин; право особистого користування квартирами та земельними ділянками; особисті права, майнові права; спадкове право.
Предмет та метод цивільного права дозволяє не лише будувати систему цивільного права окремої країни, а й відмежувати її від інших галузей права (державного, адміністративного, трудового тощо). У західних країнах взагалі відсутня дискусія щодо поділу системи права на галузі, яка ведеться в нашій країні. Традиційно тут іменується "правом" будь-який комплекс норм, що регулюють відокремлену сферу суспільних відносин (наприклад, конкурентне право, видавниче, біржове, картельне тощо). Проблема розмежування цивільного і торгового права від інших галузей права тут зводиться в основному до проблеми розмежування публічного і приватного права. Визначення місця цивільного права у правовій системі держави зв'язане також з проблемою його взаємовідношення з іншими галузями права, передусім тими, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, а саме: сімейним (у країнах, де воно розглядається як окрема галузь права), трудовим, кооперативним правом, тобто галузями, які розвивалися у межах або на основі цивільного права. Цивільне право серед цих галузей виконує інтегруючу міжгалузеву функцію. Багато його норм та інститутів субсидіарно застосовуються у регулюванні сімейних, трудових, кооперативних відносин. Наприклад, у сфері сімейного права субсидіарно застосовуються цивільно-правові норми про дієздатність, представництво, довіреність, позовну давність, угоди, відповідальність тощо.
Деякі інститути трудового права до певної міри регулюються сьогодні положеннями цивільного права. Так, правова доктрина західних країн характеризує трудовий договір як специфічну угоду приватноправового порядку. У Франції Кодекс праці прямо передбачає, що на трудовий договір поширюється поліпшення цивільного права. У трудовому праві широко застосовуються цивілістична техніка та цивільно-правові формулювання і конструкції. Прогалини у трудовому праві часто заповнюються шляхом звернення до цивільного права. Значні труднощі виникали при вирішенні проблеми розмежування та співвідношення цивільного і господарського права у Чехословаччині. Це пояснюється нестійкістю поглядів на предмет господарського права і практичним запереченням наявності у нього спеціального методу правового регулювання. Під предметом господарського права, звичайно, розуміли внутрішні господарські відносини управління народним господарством та безпосередньо господарської діяльності у їхній єдності. Проте, не всі відносини, що виникали при управлінні народним господарством, включалися до предмета. До нього входили економічні відносини у галузі планового управління господарською діяльністю державних та інших організацій, а також відносини, що виникали при підготовці та здійсненні їхньої господарської діяльності, обміні її результатами. Спроби розробити особливий метод господарського права результату не дали. Система господарського права Чехословаччини включала: Загальну частину: принципи господарсько-правового регулювання; суб'єкти господарсько-правових відносин; юридичні факти, право власності та майнова відокремленість організацій; управління господарською діяльністю; Особливу частину: право господарських договорів, господарського обліку та звітності; розрахункових та кредитних правил; права на найменування, товарний знак, промисловий зв'язок; правила про вирішення господарських суперечок. Відсутність у господарському праві чітких критеріїв системи права (предмет та метод) призводила до того, що розмежування цивільного й господарського права відбувалося в основному за суб'єктним складом (але це не завжди допомагало). Норми цивільного права, у зв'язку з цим, набували широкого субсидіарного застосування у господарчих відносинах. Концепція господарського права завжди була спірною. Вона критикувалась навіть у країнах, де була домінуючою.
Ця концепція породжена адміністративно-командною системою в економіці.
Loading...

 
 

Цікаве