WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Громадяни як суб’єкти цивільного права - Реферат

Громадяни як суб’єкти цивільного права - Реферат

не виправдовують себе. Обмежено дієздатний громадянин одержує безпосередньо заробітну плату, пенсію, інші доходи і розпоряджається ними за згодою піклувальника, які практично завжди є. Піклувальник не буде проти одержання доходів, що витрачаються на потреби сім'ї та самого обмежено дієздатного. Тим часом обмежено дієздатний, одержавши заробітну плату, пенсію, витрачає її на придбання спиртних напоїв, наркотичних засобів. Сім'я і він сам залишаються без засобів до існування. У ЦК Білорусії (ст. 17) є більш гнучке правило, яке задовольняє потреби практики: орган опіки і піклування вправі винести постанову про виплату належної обмежено дієздатному громадянину заробітної плати, заробітку, пенсії тощо Безпосередньо піклувальнику або за його згодою дружині або іншому повнолітньому члену сім'ї для витрачання на потреби обмежено дієздатної особи та його сім'ї. Було б доцільно закріпити це правило у ЦК України.
Обмежено дієздатний громадянин вправі самостійно вчиняти дрібні побутові угоди, в тому числі по придбанню спиртних напоїв. З позиції діючого законодавства перешкодою має бути нагляд піклувальника. Обмеження дієздатності за ст. 15 ЦК України не викликає обмеження деліктоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин несе цивільну відповідальність за загальними правилами (ст.ст.440, 450 ЦК України). Обмеження в дієздатності скасовується, якщо є дані про припинення громадянином зловживань спиртними напоями або наркотичними засобами. Такі справи розглядаються в судовому порядку з обов'язковою участю прокурора і представника органу опіки та піклування за місцем проживання обмежено дієздатного та за заявою осіб, зазначених у ст.256 ЦПК України, піклувальника, самого обмежено дієздатного громадянина, а також за власною ініціативою суду.
Д. Визнання , громадянина недієздатним можливе в судовому порядку, якщо внаслідок душевної хвороби або недоумства громадянин не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Сам по собі факт душевної хвороби або недоумства, хоча і очевидний для оточення чи навіть підтверджений довідкою лікувального закладу, ще не означає, що даний громадянин є недієздатним. Тільки наявність судового рішення дає підставу вважати громадянина недієздатним. Повнолітній громадянин визнається недієздатним, якщо він не має повноцінної психіки, а тому не здатний розсудливо вести свої справи. Справи про визнання громадянина недієздатним можуть бути порушені лише за заявою осіб, передбачених у ст.256 ЦПК України.
При проведенні досудової підготовки суддя повинен витребувати дані про психічну хворобу, недоумство громадянина. Це можуть бути довідки про стан здоров'я, виписки із історії хвороби та інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами. Народний суддя при наявності достатніх даних про психічну хворобу або недоумство громадянина призначає для визначення його психічного стану судово-психіатричну експертизу (ч.1 ст.28 ЦПК). В ухвалі про призначення експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання: а) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу; б) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.
У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю прокурора і психіатра може винести ухвалу про примусове направлення громадянина на судово-психіатричну експертизу (ч.2 ст.258 ЦПК України). Ухвала на виконання надсилається органам внутрішніх справ. В резолютивній частині рішення необхідно зазначити висновок суду про визнання громадянина недієздатним або про відмову в задоволенні заявлених вимог. Громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішення суду про визнання його недієздатним.
У випадку коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану громадянина, може зазначити в рішенні, з якого часу громадянин є недієздатним. Суд повинен надіслати копію рішення органам опіки та піклування для призначення опікуна над недієздатним. Крім цього, виникають також інші правові наслідки визнання громадянина недієздатним. Від імені останнього укладає угоди опікун (ч.2 ст. 16 ЦК України). Укладені раніше односторонні угоди (заповіт, видача довіреності), договори, зв'язані з особою громадянина, визнаного недієздатним, припиняють свою дію. Так, визнання громадянина недієздатним припиняє дію, виданої ним довіреності. За шкоду, заподіяну цим громадянином, відповідають його опікун або організація, які зобов'язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини. За певних умов (одужання, значне поліпшення здоров'я) громадянин може бути поновленим у дієздатності рішенням суду (на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, осіб, зазначених у ст.256 ЦПК України, а також з власної ініціативи суду - ч.3 ст.260 ЦПК України. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органові опіки і піклування. Воно є підставою для зняття встановленої над громадянином опіки.
Порядок і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення його померлим.
В житті можливі випадки, коли громадянин тривалий час відсутній в місці постійного проживання. Він не повідомляє про себе, а заходи по встановленню цих відомостей не дають позитивних результатів. Виникає невизначеність у правовідносинах за участю відсутнього. Якщо він живий, а відсутність сталася з незалежних від нього причин, необхідно вжити заходів по збереженню його майна, задоволенню вимоги його кредиторів тощо. В разі смерті відсутнього правовідносини з його участю повинні припинити свою дію. Його майно за правом спадкоємства переходить до спадкоємців. 3аінтересовані особи вправі заявити вимоги про це. Зазначені дії можна вчинити за допомогою двох цивільно-правових інститутів: "Визнання громадянина безвісно відсутнім" і "Оголошення громадянина померлим" (ст.ст.18-22 ЦК України).
Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні певних умов: а) протягом року громадянин відсутній в місці його постійного проживання; 6) протягом того ж строку в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування; в) невідомість місця перебування не можна усунути за допомогою відповідних заходів. Перебіг річного строку починається з дня одержання відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому були одержаніостанні відомості. Коли ж неможливо встановити місяць, в якому були одержані останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з 1 січня наступного року. Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснюється в судовому порядку.
Справи про це розглядаються районним (міським) народним судом за місцем проживання заявника (ст.261 ЦПК України). Народний суддя вживає заходів для встановлення відомостей про відсутнього: виявлення родичів, співробітників, знайомих; надсилання запитів до відповідних
Loading...

 
 

Цікаве