WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Громадяни як суб’єкти цивільного права - Реферат

Громадяни як суб’єкти цивільного права - Реферат

щоб здатність (можливість) мати право користування жилими приміщеннями і самі жилі приміщення перетворились у дійсність, необхідно настання юридичних фактів: прийняття громадянина на квартирний облік, одержання ордера на жилі приміщення, укладення договору найму жилого приміщення. Є ще й інший аспект співвідношення між цивільною правоздатністю і су6'єктивним цивільним правом.
За юридичною природою цивільна правоздатність може бути винесена до своєрідного суб'єктивного права. Правоздатний громадянин має право володіти цивільними правами і обов'язками. Схожість між правоздатністю і су6'єктивним цивільним правом полягає в тому, що і правоздатність, і суб'єктивне цивільне право - це міра можливої (дозволеної) поведінки. Українська держава, закріпивши за громадянами цивільну правоздатність, тим самим визнала за ними можливість або дозволеність бути суб'єктами цивільних прав і обов'язків. Однак, існують і відмінності між зазначеними категоріями, і суб'єктивне цивільне право, як відомо, є не тільки мірою можливої (дозволеної) поведінки самої уповноваженої особи, а ще є можливістю вимагати правомірної поведінки від зобов'язаних осіб. Отже, наявне су6'єктивне право громадянина відображає його відношення з державою, а також із зобов'язаними особами. Цивільна правоздатність громадянина є лише мірою його можливої (дозволеної) поведінки. Вона не містить можливості вимагати певної поведінки від зобов'язаних ос16. Саме тому цивільна правоздатність характеризує лише відношення між громадянином і державою.
Цивільна дієздатність. В цивільному законодавстві вона визначається як здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. 11 ЦК України). Цивілістична література дає більш широке тлумачення: а) здатність своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки (правонабувальна здатність); б) здатність своїми діями здійснювати належні даній особі цивільні права і покладені на неї цивільні обов'язки (правоздійснювальна або правовиконавча здатність), в) здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами (праворозпорядча здатність), г) здатність нести цивільно-правову відповідальність за вчинення цивільних правопорушень (деліктоздатність). 3 наведеного змісту цивільної дієздатності випливають два висновки:
1. Цивільна дієздатність істотно відрізняється від цивільної правоздатності. Остання - це здатність мати права і обов'язки незалежно від того, хто її здійснює; сам правоздатний громадянин чи батьки або опікуни неповнолітніх у віці до 15 років. Надання цивільної дієдатності громадянам свідчить про те, що вони здані вчиняти дії, які породжують цивільно-правові наслідки: набуття цивільних прав і обов'язків, їх здійснення, розпорядження ними тощо. Отже, 5-річна дитина навряд чи може бути дієздатною особою, оскільки за розвитком психіки вона не може розуміти значення своїх дій чи керувати ними.
2. Виникнення цивільної дієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Розрізняють дієздатність: а) повну; 6) часткову; в) мінімальну; г) обмежену; д) визнання громадянина недієздатним.
А. Повна цивільна дієздатність виникає з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. Отже, законодавець вважає, що після досягнення 18-річного віку громадянин стає достатньо психічно і розумово зрілим, має певний життєвий досвід і може вчиняти дії, зв'язані з правовими наслідками. Якщо закон дозволяє одружитися до досягнення 18-річного віку, громадянин, який не досяг такого віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження. Чим викликане таке виключення із загального правила? Вважаємо, що необхідно забезпечити рівноправність подружжя у здійсненні батьківських і подружніх прав та обов'язків. Наприклад, Кодексом про шлюб і сім'ю України встановлено правило, за яким жінки вправі укладати шлюб з досягненням 17-річного віку. Дівчина, яка вийшла заміж у 17 років, із зазначеного віку набуває цивільної дієздатності у повному обсязі, інакше 17-річна дружина формально була б лише частково дієздатною, тоді як її чоловік у 20-річному віці - повністю дієздатна особа. Цивільно-правова нерівноправність подружжя завадила б створенню здорової, дружньої атмосфери у молодій сім'ї. Крім того, цивільно-правовий статус жінки як частково дієздатної особи з можливістю самостійно укладати лише дрібні побутові угоди суперечив би її сімейно-правовому становищу. Вона, як дружина і мати, набуває важливих сімейних прав та обов'язків: право і обов'язок виховувати дітей, права щодо володіння, користування, розпорядження спільною сумісною власністю. Виходячи із сказаного вище, їй було встановлено виключення із загального правила про початок повної дієздатності. Однак знову виникає питання: а якщо до досягнення 18-річного віку дієздатна особа розриває шлюб, то чи втрачає вона набуту цивільну дієздатність? ЦК України не дає відповіді на це питання, як і цивільні кодекси інших держав. Лише ЦК Литви містить з цього приводу таке правило: у віком неповнолітній не позбавляється набутої дієздатності.
Цивільна дієздатність - важливий елемент цивільно-правового статусу громадян. Для неї є характерними такі риси: - незалежність від соціальної приналежності, статі, раси, національності, ставлення до релігії, тобто всі повнолітні мають рівну дієздатність; - непередаваність, невідчужуваність, тобто громадяни не можуть розпоряджатися своєю дієздатністю; вони розпоряджаються лише своїми наявним суб'єктивним правом, а не можливістю (здатністю) своїми діями набувати цивільні права і обов'язки. На основі цього ч.2 ст. 12 ЦК України визнає недійсними угоди, які обмежують дієздатність громадян. Так, є підстави вимагати визнання недійсним заповіту, який зобов'язує спадкоємця не укладати договорів купівлі-продажу, дарування щодо спадкового майна. Такий заповіт спрямований на обмеження дієздатності спадкоємця як здатності вчиняти правомірні дії, зв'язані з виникненням, припиненням, зміною цивільних прав і обов'язків. Діюче цивільне законодавство (ч.1 ст. 12 ЦК України) допускає обмеження дієздатності громадян у випадках і в порядку, передбачених законом - ст. 15 ЦК України, яка визнає час умови і правові наслідки обмеження дієздатності громадян, що зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами. Крім того, ст. 16 ЦК України передбачає можливість визнання громадянина недієздатним, якщо він внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Правило вказаної статі свідчить про те, що громадянин може бути позбавлений цивільної дієздатності з урахуванням його психічного стану і неможливості розсудливо вести свої справи. Цим дієздатність також відрізняється від правоздатності, якщо за діючим законодавством громадянин не може бути позбавлений.
Часткова дієздатність. ЦК України (ст. 13) регламентує обсягдієздатності неповнолітніх віком від 15 до 18 років. Враховуючи ступінь їх психічної зрілості і всякий життєвий досвід, законодавець надає можливість вчиняти певні дії, які породжують правові наслідки. Таку дієздатність прийнято називати частковою. Для неї є характерними
Loading...

 
 

Цікаве