WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Виконання юридичних обов'язків у цивільному праві - Реферат

Виконання юридичних обов'язків у цивільному праві - Реферат

зобов'язанню, а також особа, яка виступає поручителем за боржника по основному зобов'язанню. Порукою може забезпечуватися лише дійсна вимога. Забезпечувальна функція поруки полягає у тому, що коли у боржника бракує коштів для задоволення вимог кредитора) відповідальність перед останнім несе поручитель. Тобто законом передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя по зобов'язаннях боржника. Проте законом або договором може бути передбачена солідарна відповідальність боржника по основному зобов'язанню і поручителя. В цьому випадку від кредитора залежить, до кого з них звернутися з вимогою.
Отже, порука надає кредитору додаткове джерело для задоволення його вимог, яким є майно поручителя, чим, звичайно, сприяє задоволенню інтересів кредитора. Якщо за боржника поручалась не одна, а кілька осіб, то вони відповідають перед кредитором солідарне, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.3 ст. 192 ЦК України). Поручитель) за загальним правилом, відповідає у тому ж обсязі, що й основний боржник, якщо інше не встановлено договором поруки. Зокрема, він відповідає за сплату процентів, відшкодування збитків, сплату неустойки. Проте його відповідальність не може перевищувати відповідальності боржника по основному зобов'язанню.
Якщо поручитель виконав зобов'язання замість боржника, він стає на місце кредитора по основному зобов'язанню і набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню. Якщо поручителів було кілька, кожний з них має право зворотної вимоги до боржника у розмірі виплаченої цим поручителем суми. Порука припиняється з припиненнямосновного зобов'язання незалежно від підстав його припинення. Крім того, відповідно до ст. 194 ЦК України порука припиняється, коли кредитор протягом 3 місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову поручителю. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений строком вимоги) то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.
Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недодержання цього призводить до його недійсності. Порука як засіб забезпечення зобов'язань застосовується на практиці рідко, в основному при укладенні договорів між громадянами У відносинах між організаціями застосовується особливий вид поруки - так звана гарантія.
Гарантія широко застосовується для забезпечення позичок, які видаються організаціям банками. позик, кредитування по всіх видах позичок підприємств, які відповідно працюють (не виконують завдань по зниженню собівартості) допускають понадпланові збитки, не зберігають необхідних оборотних коштів), банки здійснюють, як правило, це за умови надання вищестоящими організаціями гарантійних зобов'язань про погашення позичок у встановлені СТРОКИ. За договором гарантії вищестояща організація (гарант) зобов'язується відповідати перед кредитором підлеглої організації по взятих останньою на себе обов'язках. Також гарантією як засобом забезпечення зобов'язань та порукою є певна схожість, тому деякі норми, які регулюють поруку, застосовуються і до відносин, що виникають у ЗВ'ЯЗКУ видачею гарантійних зобов'язань, зокрема це стосується ст.191,194 ЦК України. Разом з тим гарантія як засіб забезпечення зобов'язань має ряд специфічних особливостей порівняно з порукою. гарантія застосовується лише у відносинах між організаціями, тоді як порука може мати місце у відносинах з участю громадян. Тому поручителем може бути громадянин, а гарантом завжди виступає організація, як правило, вищестояща по відношенню до боржника. Вона не тільки має право, а й зобов'язана впливати на підприємство боржника, вживати заходів до усунення недоліків у господарській та фінансовій діяльності, перевіряти виконання зобов'язань перед кредитором (у даному випадку банком).
Гарантійне зобов'язання надається вищестоящою організацією у межах коштів, що їх бракує у боржника для того, що самостійно виконати зобов'язання, у той час як за договором поруки поручитель може взяти на себе відповідальність за виконання боржником зобов'язань у повному обсязі. Різниця між порукою і гарантією полягає також в тому, що поручитель і боржник можуть за договором відповідати перед кредитором як солідарні боржники, а гарант завжди несе додаткову (щодо відповідальності боржника) субсидіарну відповідальність.
.Гарант, який виконав за боржника зобов'язання, не має права зворотної вимоги до останнього. Відповідно до СТ.СТ.194, 196 ЦК України гарантія припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у зв'язку із непред'явленням кредитором позову до гаранта у строки, передбачені ст. 194 ЦК України. Застава. Відповідно до ст.181 ЦК України та Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р. у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, за винятками, зазначеними в законодавстві України, зокрема, у ЦПК України (ст.376).
Суть цього засобу забезпечення зобов'язань полягає у тому, що на випадок невиконання боржником зобов'язання кредитору надається спеціальне джерело для задоволення його вимог - предмет застави. Ним може бути будь-яке майно, за винятком того, на яке не може бути звернене стягнення. Підставою виникнення права застави є договір або закон. Забезпечуватись заставою (так само, як і іншими засобами забезпечення зобов'язань) може лише дійсна вимога. Якщо інше не зазначено в законі або договорі, застава забезпечує вимогу в обсязі, в якому вона існує на момент задоволення (ст.181 ЦК України).
Заставодавцем, як правило, буває сам боржник) але ним може бути і третя особа. У всякому разі заставодавець має бути власником заставленого майна або повинен мати право повного господарського відання чи оперативного управління цим майном. Якщо вимогу забезпечено заставою, кредитор може не боятися, що її не буде задоволене через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення. У всякому разі він гарантований, що його вимогу буде задоволене у межах вартості заставленого майна. Правда, є вимоги, які підлягають задоволенню переважно перед вимогами заставодержателя.
Відповідно до ст.37б ЦПК України у випадку недостатності іншого майна боржника для задоволення всіх пред'явлених до нього вимог, стягнення на заставлене майно звертається у такому порядку: а) забезпечені заставою вимоги державних кредитних установ задовольняються після вимог першої черги (вимог робітників І службовців, які випливають із законодавства про працю, вимог про стягнення аліментів тощо - ст.374 ЦПК України; б) інші забезпечені заставою вимоги
Loading...

 
 

Цікаве