WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Виконання юридичних обов'язків у цивільному праві - Реферат

Виконання юридичних обов'язків у цивільному праві - Реферат


У договорах між організаціями і громадянами ці питання регулюють спеціальними нормативними актами, а при їх відсутності - нормами цивільних кодексів. Залежно від співвідношення права на стягнення неустойки та права одержати відшкодування збитків розрізняють чотири види неустойки: а) залікову, б) виключну, в) штрафну, г) альтернативну (ст-204 ЦК України). При заліковій неустойці кредитор має право вимагати від боржника, що не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, сплати передбаченої на цей випадок неустойки, а також відшкодування збитків у частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).
Стягнення такого виду неустойки передбачено, наприклад, ст.35б ЦК України. Із змісту ЦК України випливає, що будь-яка неустойка вважається заліковою, якщо Інше не встановлено законом або договором. Законом або договором неустойці може бути наданий штрафний характер. Якщо неустойка є штрафною, кредитор має право стягнути з боржника неустойку і збитки понад неї. Законом або договором можуть бути передбачені випадки стягнення лише неустойки, без урахування збитків. Така неустойка називається виключною. Стягнення її передбачають, наприклад, транспортні статути та кодекси за невиконання плану перевезень.
Альтернативна неустойка характеризується тим, що кредитор має правостягнути з боржника або неустойку, або завдані йому збитки, довівши в останньому випадку їхній розмір. Існують різні способи визначення розміру неустойки. Неустойку, встановлену у твердій сумі або у кратному відношенні до вартості невиконаного зобов'язання, називають штрафом. Наприклад, залізниця та вантажовідправник у разі невиконання плану перевезень сплачують штраф у розмірі І крб. з кожної тонни вантажу.
Якщо розмір неустойки визначено у процентному відношенні до суми невиконаного зобов'язання, то її називають неустойкою у вузькому розумінні цього слова (сплачується одноразово) або пенею (стягується за кожний день прострочки виконання зобов'язання протягом певної кількості днів або за весь час прострочки). Наприклад, при порушенні строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику за кожний прострочений день пеню у розмірі 0,05% вартості будівельно-монтажних робіт, але не більше 1000 крб. за день. У СТ.205 ЦК України зазначається, що коли належна до сплати неустойка (штраф, пеня) є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, суд вправі її зменшити. При цьому мають бути взяті до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не тільки майнові але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Зазначене правило стосується відносин, в яких беруть участь громадяни.
Зменшення розміру неустойки у відносинах між організаціями може мати місце лише у виключних випадках, що випливає із змісту ч.2 ст.205 ЦК України. При цьому арбітраж або третейський суд вправі врахувати інтереси сторін, що заслуговують на увагу, проте не береться до уваги їхній майновий стан. Відповідно до ч.3 ст. 179 ЦК України кредитор не вправі вимагати сплати неустойки (штрафу, пені), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. У названій статті є відсилання до ст.210 ЦК України, в якій йдеться про вплив вини кредитора на відповідальність боржника. Звідси можна зробити висновок що боржник звільняється від сплати неустойки лише при наявності вини кредитора у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання боржником. Проте таке тлумачення ст. 179 ЦК України суперечило б принципу вини, за яким будується відповідальність у сучасному цивільному праві. Тому кредитор не вправі вимагати від боржника сплати неустойки в усіх випадках, коли останній не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, зокрема, як у випадку, коли таке виконання або неналежне виконання зумовлене виною кредитора (ст.210 ЦК України), так і при відсутності вини боржника у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання (ст.209 ЦК України).
Завдатком називається грошова сума, що видається однією із договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні у підтвердження укладення договору і забезпечення його виконання (ст. 195 ЦК України).
Отже, завдаток виконує три функції: а) підтверджує факт укладення договору; б) частково здійснює виконання договору, оскільки видається у рахунок належних за договором платежів; в) виконує забезпечувальну функцію - видається для забезпечення виконання договору. Забезпечувальна функція завдатку полягає у тому, що коли за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, вона втрачає його - завдаток залишається у другої сторони. Якщо ж за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, остання повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку. Перспектива втрати суми завдатку спонукає сторони виконати договір.
Якщо ж договір, забезпечений завдатком, буде не виконаний з вини однієї сторони, завдаток поліпшує положення другої сторони: сума завдатку, яка залишається на користь, компенсує повністю чи частково збитки, яких вона зазнала внаслідок невиконання договору. Зрозуміло, що у цьому випадку, якщо сторона задовольняється сумою завдатку, не потрібно доводити наявність збитків та їх розмір. Однак, це не означає, що втратою суми завдатку вичерпується відповідальність сторони, винної у невиконанні договору. Остання повинна відшкодувати другій стороні також і збитки, але із зарахуванням суми завдатку, якщо у договорі не передбачено інше (ч.3 ст. 195 ЦК України). Отже, збитки стягуються лише у частині, в якій вони перевищують однократну суму завдатку, якщо у договорі це питання не було вирішено інакше. Зокрема, сторони у договорі можуть домовитись про те, що збитки будуть стягуватись понад завдаток. Звичайно, якщо йдеться про стягнення збитків, позивач повинен довести й розмір.
Завдаток як засіб забезпечення виконання зобов'язань застосовується лише у відносинах між громадянами, між громадянами та організаціями (ст. 178 ЦК України). Його необхідно відрізняти від авансу, який також видається у рахунок належних за договором платежів і підтверджує факт укладення договору. Проте аванс не виконує забезпечувальної функції. При невиконання договору він повертається стороні, яка його видала, незалежно від причин невиконання договору і незалежно від того, хто є відповідальним за його невиконання - той, хто видав аванс, чи той, хто його одержав.
Порука - це договір, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання у повному обсязі або у частині (ст. 191 ЦК України).
Отже, порука - це договір, сторонами якого є кредитор по основному
Loading...

 
 

Цікаве