WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Виконання юридичних обов'язків у цивільному праві - Реферат

Виконання юридичних обов'язків у цивільному праві - Реферат

через свої органи або спеціально уповноваженого працівника.
За загальним правилом, такі обов'язки організація повинна виконувати особисто. Однак можливі випадки, коли виникає потреба у покладені виконання на третю особу. Тому ст. 164 ЦК України допускає виконання обов'язку, який виник з договору між організаціями, шляхом покладання на третю особу, "якщо це передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа зв'язана з однією із сторін адміністративною підлеглістю або відповіднимдоговором".
Прикладом такого роду правил можуть служити правила транспортного законодавства, відповідно до яких виконання договору прямого перевезення вантажу, укладеного між вантажовідправником і транспортним підприємством пункту відправлення, здійснюється усіма транспортними підприємствами, розташованими на шляху слідування вантажу до пункту призначення. Покладення виконання обов'язку на підпорядковану організацію має місце, коли, наприклад, виробниче об'єднання, взявши на себе обов'язок за договором поставити відповідну продукцію споживачеві, покладає виконання цього обов'язку повністю або частково на підприємство, яке входить до об'єднання. Покладання виконання обов'язку на третю особу на договірних засадах найчастіше має місце у відносинах з поставки. В окремих випадках виготовлювач і споживач укладають договори не між собою, а з оптовими торговельними організаціями, або організаціями матеріально-технічного постачання, які щодо виробничника виступають покупцями товару, а щодо споживача - постачальниками. За таких договірних зв'язків оптова організація або організація матеріально-технічного постачання можуть дати виробничнику вказівку про відвантаження товару безпосередньо споживачеві (транзитна поставка). Не всі підстави покладання виконання зобов'язання на третю особу носять обов'язковий характер щодо кредитора. Якщо підстави покладання передбачені правилами, які мають однакову обов'язковість як для боржника, так і для кредитора, то боржник вправі передоручити виконання третій особі, а кредитор зобов'язаний прийняти таке виконання.
В інших випадках, тобто коли адміністративна підлеглість третьої особи боржнику або договірні відносини третьої особи з боржником не обов'язкові для кредитора, для передоручення необхідна згода кредитора. При недосягненні згоди спір передається на розгляд арбітражу. Покладення виконання зобов'язання на третю особу не тягне за собою вибуття боржника із зобов'язання, він залишається суб'єктом зобов'язання, але виконання за нього здійснює третя особа. Залишаючись зобов'язаною особою, відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язку третьою особою боржник несе відповідно до ч.2 ст. 164 ЦК України.
Сплативши відповідні суми, що є мірою відповідальності, він вправі у регресному порядку стягнути їх з третьої особи, з вини якої було порушено виконання юридичного обов'язку. Названа норма допускає притягнення як суб'єкта відповідальності і безпосереднього виконавця - третю особу за умови, що таку відповідальність передбачено законодавством. Так, за поставку з порушенням умов щодо якості відповідає виготовлювач, а у випадках, передбачених у договорі, постачальник. Отже, якщо постачальником була база, а продукція, одержана споживачем, виявилась неналежної якості, відповідає виготовлювач, хоч він не є стороною договору. Однак закон не виключає права сторін передбачити відповідальність постачальника.
Місце, строки та інші умови виконання обов'язку
Місце виконання цивільно-правових обов'язків зумовлено цивільним правовідношенням, до змісту якого вони входять. Якщо йдеться про пасивний обов'язок в абсолютних правовідносинах, то місцем його виконання є місце перебування носія цього обов'язку незалежно від місця його проживання. Місцем виконання обов'язку у зобов'язальних правовідносинах є місце, де боржник повинен вчинити відповідні дії, а кредитор зобов'язаний прийняти запропоноване йому боржником належне виконання. Визначення місця виконання обов'язку у зобов'язальних правовідносинах має значення для сторін, оскільки від нього залежать їхні майбутні витрати, зв'язані з виконанням.
Місце виконання може визначатися законом, договором, актом планування, на підставі якого виникло зобов'язання, або його суттю. Так, безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача в установі банку (Правила безготівкових розрахунків у народному господарстві).
Місце будівництва визначається титульним списком (Правила на договори підряду на капітальне будівництво). Якщо укладено договір на реконструкцію цеху, то із його суті ясно, що виконання обов'язку має здійснюватись за місцем знаходження цеху. Якщо місце виконання не визначено і не випливає із суті обов'язку, виконання здійснюється відповідно до ст. 167 ЦК України: а) при зобов'язанні передати будівлю - за місцем знаходження будівлі; б) при грошових зобов'язаннях (крім грошових зобов'язань організацій) - за місцем проживання кредитора у момент виникнення зобов'язання, а якщо в момент виконання зобов'язання кредитор змінив місце проживання і повідомив про це боржника, то у новому місці проживання кредитора з віднесенням за рахунок кредитора усіх витрат, зв'язаних Із зміною місця виконання; в) при усіх інших зобов'язаннях - за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа, - за місцем її знаходження.
Строки виконання. Строком виконання вважається проміжок, часу або момент, коли повинно було вчинити дію, що становить об'єкт зобов'язання. Строк може бути встановлений у законі (наприклад, оплата міжміських телефонних розмов" повинна бути здійснена протягом 15 днів від дня одержанні квитанції на оплату); договорі (наприклад, у договорі поставки сторони встановили декадний строк виконання обов'язку), при цьому строки виконання мають відповідати вимога планового акта (наприклад, строки виконання договору підряду на капітальне будівництво мають відповідати строкам, встановленим у титульному списку); рішенні суду, арбітражного: суду (наприклад, відстрочка виконання, розстрочка або строки добровільного виконання).
Разом з вимогою визначення строку виконання обов'язку. ЦК України допускає обов'язки з невизначеним строком, тобто коли строк або не встановлюється, або визначається моментом витребування. При таких обов'язках кредитор у силу ч.І ст. 165 вправі вимагати від боржника виконання обов'язку у будь-який час. Враховуючи, що для боржника таке негайне виконання обов'язку може бути небажаним, закон встановлює строк, протягом якого боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора. За правилами ч.2 ст.б5 ЦК України він становить 7 днів і обчислюється з дня пред'явлення вимоги
Loading...

 
 

Цікаве