WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання оплати праці - Реферат

Правове регулювання оплати праці - Реферат

надурочний час мають працівники з номованим робочим днем незалежно від того, входить ця робота в коло їх обов'язків чи не входить. Працівники з ненормованим робочим днем не мають права на оплату виконаної в надурочний час роботи, яка є їх службовим обов'язком. Як виняток такаробота може бути оплаченою за згодою сторін як виконання особливого доручення.
При підсумковому (місячному, квартальному, річному) обліку робочого часу надурочним вважаються той час, який перевищує, відповідно, місячну, квартальну, річну норму робочих годин, встановлених графіком даному працівнику. При цьому надурочний час, який не перевищує двох годин в кожний робочий день облікового періоду, оплачується в полуторному розмірі, інший надурочний час роботи - в подвійному розмірі.
10. Оплата роботи у святкові та неробочі дні
Робота у святкові та неробочі дні відповідно до статті 107 КЗпП оплачується у подвійному розмірі:
відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
працівникам, праця яих оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святкові або неробочі дні провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святкові та неробочі дні.
На бажання працівника, який працював у святкові та неробочі дні, йому можуть бути надані інші дні відпочинку.
11. Оплата часу простою
Простій може мати місце з двох причин. По-перше, з вини працівника, якщо він не виконує покладених на нього трудових функцій без поважних причин. По-друге, коли не з вини працівника, а за різних обставин, які є наслідком насамперед економічних негараздів, а також невдалого керівництва, стихійного лиха тощо.
Час простою з вини працівника не оплачується . Час простою не звини працівника, якщо він попередив власника або уповноважений ним орган (на практиці - бригадира, майстра, інших службових осіб, яким він безпосередньо підпорядкований) про початок простою, оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Закон передбачає, що у разі простою працівники повинні переводитись, з урахуванням їхньої спеціальності і кваліфікації, на іншу роботу на томуж виробництві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій же місцевості на строк до одного місяця. Кількість переведень на рік законодавець не обмежив.
Відмова без поважних причин (поважність визначається власником і може бути оскаржена працівником) від зазначеного переведення вважається порушенням трудової дисципліни і карається відповідно до ст. 147 та інших статтей КЗпП . Тому і невихід працівника у цій ситуації на роботу може розцінюватись як прогул з усіма можливими наслідками.
Коли внаслідок простою працівника переведено на нижчеоплачувану роботу, де він виконує норми виробітку, середня зарплата за попереднім місцем роботи йому гарантована. Якщо ж він не виконує норми виробітку або його переведено на погодинну оплачувану роботу, за ним зберігається лише тарифна ставка (оклад).
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток .
Таким чином, якщо власник не перевів працівника у зв'язку з простоєм на іншу роботу, він має платити працівникові відповідну заробітну плату незалежно від того, працює цей спеціаліст чи ні.
Закон, як бачимо, гарантує працівникові оплату за простій не з його вини.
З простоєм і оплатою за нього пов'язаний і ряд інших питань. Наприклад, чи несе власник відповідальність за травму, отриману працівником поза територією підприємства, але у період робочого часу, коли через простій працівник не був на роботі. Треба керуватись Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. При цьому беруться до уваги та оцінюються всі обставини конкретної справи, в тому числі і перебування у цей час у відпустці за свій рахунок чи у вимушеному прогілі, і виконання власником своїх обов'язків щодо ситуації з простоєм тощо. Відповіді на ці питання мають давати у кожному конкретному випадку комісії з розслідування нещасних випадків та органи з трудових спорів.
12. Оплата праці при невиконанні норм виробітку.
Як і при простої, це залежить від того, з яких причин не виконуються норми виробітку: з вини працівника чи не з його вини. У КЗпП говориться:
"При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи".
Під "виною працівника" в даному випадку слід розуміти не лише його небажання працювати, ухилення від виконання трудових обов'язків, але й низьку кваліфікацію, недостатній досвід. Вина підприємства або організації, як правило, полягає у незабезпеченні працівника обладнанням, матеріалами тощо.
13. Порядок оплати праці при виготовлені продукції, що виявилась браком
Це питання регулюється КЗпП . У ній зазначено, що при виготовлені продукції, яка виявилась браком не з вини працівника, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата в цих випадках не може бути нижчою від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами.
Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується, залежно від ступеня придатності продукції, за зниженими розцінками.
Виготовлення бракованої продукції з вини працівника є виробничим упущенням. За це він може бути повністю або частково позбавлений премії. Керівники підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів і їх заступники за неприйняття належних заходів щодо запобігання випуску недоброякісної продукції несуть матеріальну відповідальність в розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку .
14. Гарантії для працівників на час виконання державних або
громадських обов'язків
У КЗпП говориться, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки
Loading...

 
 

Цікаве