WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відповідальність у цивільному праві - Реферат

Відповідальність у цивільному праві - Реферат

зумовленої у договорі якості продукції, відповідальність охоронця за втрату або пошкодження прийнятого за договором на схов майна тощо. У разі порушення обов'язку, встановленого законом або підзаконним актом, виникає позадоговірна відповідальність.
Для неї характерна відсутність договірних відносин між особою, на користь якої встановлено відповідальність, і тією, яка її несе, наприклад, якщо особа заподіяла шкоду іншій особі (чи її майну) або організації. У випадках, коли у правовідношенні є кілька зобов'язаних осіб, їхня відповідальність може бути дольовою, солідарною і субсидіарною. При дольовій відповідальності кожна із зобов'язаних осіб несе відповідальність у певній частці. Якщо відповідальність покладено на кількох осіб, а у законі або договорі не визначено характеру цієї відповідальності, вона вважається дольовою. Солідарна відповідальність характеризується тим, що кредитор може вимагати відшкодування завданих збитків як з усіх або частини солідарних боржників) так і з одного. Вона настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Так, законодавець передбачає солідарну відповідальність за спільне заподіяння шкоди кількома особами (ст.451 ЦК України).
Потерпілий може вимагати відшкодування заподіяної шкоди як з усіх заподіювачів, так і з одного, як у повному обсязі завданої йому шкоди, так і у частині. Для субсидіарної, або додаткової, відповідальності характерне існування основного і додаткового боржників. Кредитор не може вибирати, до кого звернутися з вимогою: до основного чи додаткового боржника. В усіх випадках відповідальність несе передусім основний боржник, і лише тоді, коли немає можливості одержати задоволення своїх вимог з основного боржника, можна притягнути до відповідальності додаткового. Яскравим прикладом субсидарної відповідальності є відповідальність батьків або піклувальників за шкоду, заподіяну неповнолітнім віком від 15 до 18 років (ст.447 ЦК України). Він сам повинен відшкодувати заподіяну шкоду. І лише у випадку, коли у нього немає майна або заробітку, достатнього для цього) до відповідальності притягаються батьки, усиновителі або піклувальники. За розміром відповідальність буває повною і обмеженою.
Розмір цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст.203 ЦК України боржник, що не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання повинен повністю відшкодувати завдані кредиторові збитки (витрати, зроблені кредитором, втрату та пошкодження його майна, а також неодержані ним доходи). У ст.440 ЦК України зазначено, що шкода заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, що її заподіяла, у повному обсязі. Реалізація принципу повної цивільно-правової відповідальності дозволяє належним чином задовольнити інтереси учасників цивільного обороту, а також інтереси потерпілих, оскільки це забезпечує відновлення їхнього майнового стану, який мав місце до правопорушення. У літературі свого часу висловлювалась думка, що принцип повного відшкодування завданих збитків не може застосовуватися у відношеннях між організаціями, оскільки нібито між ними питання може стояти лише про відшкодування позитивної шкоди у майні, а "упущена користь" відшкодуванню не підлягає. Цей погляд певний час поділяла й арбітражна практика.
Необхідність повного відшкодування збитків (у тому числі й у відносинах між організаціями) випливає не лише із змісту ст.203 ЦК України, а і з завдання зміцнення договірної дисципліни, господарського розрахунку. Якщо підприємство не виконує своїх договірних обов'язків, то це має позначитися саме на його фінансовому стані. Зрозуміло, що відшкодуванню підлягають лише реальні "неодержані доходи". Розмір їх, як і розмір першого виду збитків, повинен довести кредитор.
В юридичній літературі підкреслюється, що судово-арбітражні органи повинні з особливою ретельністю підходити до оцінки доказів, зв'язаних з вимогами про відшкодування збитків у формі упущеної користі. Якщо позов про відшкодування упущеної користі поданий організацією, необхідно вимагати таких бухгалтерських і інших документів, які з безспірністю підтверджують реальні можливість потерпілої організації одержати доходи, якби її права не були порушені несправним боржником.
При поданні позову громадянину він теж повинний довести реальну можливість одержати упущену користь. Принцип повного відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань має загальне значення. Відступи від нього допускаються лише у випадках, прямо передбачених у законі. Наприклад, таку обмежену за обсягом відповідальність встановлено в усіх транспортних кодексах і статутах за втрату та пошкодження вантажу. Транспортна організація відшкодовує збитки лише у розмірі вартості втраченого нею вантажу, або у розмірі суми, на яку знизилася вартість вантажу у разі його пошкодження, а також повертає провізну плату, якщо вона не входить у ціну втраченого вантажу, та вантажу, якого не вистачає.
Отже, транспортна організація не тільки не відшкодовує неодержані внаслідок втрати вантажу доходи, але може бути не повністю відшкодована й позитивна шкода у майні. Всі витрати, зроблені клієнтом, збитки, які він поніс, за винятком вартості втраченого вантажу (та провізної плати у зазначеному вище випадку), або суми, на які знизилась вартість пошкодженого вантажу, відшкодуванню не підлягають. Обмежену за обсягом відповідальність передбачено законом і в деяких інших випадках.
Розмір відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору або заподіяння позадоговірної шкоди не залежить від форми вини боржника, заподіювача шкоди. Він визначається (у всякому разі, колийдеться про відповідальність у формі збитків) об'єктивним фактором: розміром понесених кредитором збитків або заподіяної потерпілому позадоговірної шкоди. І лише при наявності вини кредитора, потерпілого на розмір відповідальності боржника, заподіювача шкоди випливає форма їхньої вини (наприклад, ст.454 ЦК України).
Розмір понесених і доведених збитків є об'єктивною межею відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Отже, кредитор не може стягнути більшу суму у вигляді збитків, ніж він їх поніс. Інша справа, що законом на випадок серйозних порушень договору передбачено штрафну неустойку, яка стягується понад збитки (наприклад, таку неустойку передбачено на випадок поставки недоброякісної продукції та товарів). При укладенні договору між громадянами вони самі, як правило, визначають розмір неустойки. Організації також за згодою можуть встановити розмір неустойки за порушення договору, якщо він не визначений у спеціальних нормативних актах. Коли неустойку за порушення договору між організаціями передбачено у нормативному акті, сторони за згодою можуть збільшити (але не зменшити) її розмір. У відносинах між громадянами зниження розміру відповідальності можливе при наявності згоди сторін в усіх випадках незалежно від форми відповідальності. У деяких випадках можливе зменшення розміру відповідальності у формі неустойки за рішенням суду або арбітражу (ст.205 ЦК України). У відносинах між організаціями арбітраж лише у виняткових випадках може зменшити належну до сплати кредиторові неустойку (4.2 ст.205 ЦК України).
Loading...

 
 

Цікаве