WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія дактилоскопії - Реферат

Історія дактилоскопії - Реферат

Едвард Генрі, генеральний інспектор англійсько-індійської Бенгалії, а пізніше шеф Скотленд-Ярду. Він був знайомий з книжкою Гальтона і вже деякий час вивчав новий метод ототожнення.
У кінці 1896 р. Генрі знайшов спосіб упорядкувати в картотеках мільйони карток з відбитками пальців, причому так, щоб мати можливість швидко знайти потрібну картку. Він виходив з поділу всіх папілярних узорів на п'ять основних видів: прості пологі дуги та гострі дуги, радіальні та ульнарні петлі і завитки. Основні види узорів позначав буквами, а далі розподіляв на підвиди. Для цього з'єднував відповідні точки в узорі прямою і підраховував кількість папілярних ліній, які ця пряма перетинає. Разом з буквами, які позначали основний узор, ці цифри створювали формулу, у відповідності з якою розміщувалися картки в картотеці.
Результати досліджень Генрі були опубліковані в його книзі "Класифікація та використання відбитків пальців", що була видана в Індії.
У 1899 р. в одній Бенгалії завдяки відбиткам пальців було встано-влено 596 злочинців. Система класифікації Генрі, введена в Британській Індії з 1897 р., через два роки була представлена комісії вчених, де одержала позитивну оцінку. В листопаді того ж року комісія професіоналів рекомендувала закінчити в Англії "бертильйонаж" та ідентифікувати злочинців за принципами дактилоскопії.
З 21 червня 1901 р. в Англії вводиться реєстрація злочинців на основі відбитків пальців. Система Гальтона-Генрі й до сьогодні є основою для більшості видів реєстрації за відбитками пальців в Європі, Північній Америці та багатьох інших країнах. Через рік після введення британською поліцією реєстрації за відбитками пальців, а точніше 10.
13 вересня 1902 р., англійський суд вперше визнав факт збігу відбитків пальців як доказ.
Перший випадок розкриття злочину завдяки знайденому на місці події сліду пальця був далеко від Англії - в Аргентині. Службовець поліцейського управління Іван (Хуан) Вуцетич, серб за походженням, ще в 1892 р. ознайомившись з роботою Гальтона, зацікавився відбитками пальців, і довгий час займався проблемою папілярних узорів. Спочатку його картотека була побудована так, що картки розподілялися в ній за буквами та цифрами формули. Спершу у Вуцетича була маленька колекція відбитків пальців, і він обмежувався 60 ящиками. Зі збільшенням картотеки з'явилися ті ж труднощі, що й у Гальтона. Тоді Вуцетич став шукати характерні деталі, щоб розділити відбитки всередині самих груп.
Він вирішив перерахувати папілярні лінії і отримав додаткові мо-жливості класифікації, яких було достатньо для його картотеки. Одночасно Вуцетич, використовуючи свій метод, установив невідомого самогубця. Взявши його відбитки пальців, він через п'ять хвилин установив, що ця особа мала судимість і дактилоскопувалась декілька місяців тому у в'язниці С'єра-Чика. Пізніше був установлений убивця одного купця. На місці вбивства, на прилавку, знайдені сліди пальців рук, за якими був знайдений раніше засуджений злочинець Гонзалес. Згодом за допомогою своєї картотеки Вуцетич за один день ідентифікував 23-х злочинців, які раніше були засудженими. У всіх цих випадках "бертильонаж" не дав результатів. Скоро Вуцетич видав книжку "Загальне введення до антропометрії та дактилоскопії", в якій доводив переваги останньої. Саме з його легкої руки у вжиток було введено назву нового методу ідентифікації - "дактилоскопія" -в перекладі з грецької - "роздивлятися пальці".
У 1894 р. переваги дактилоскопії стали настільки очевидними, що її повністю визнали. У 1896 р. "бертильйонаж" був відмінений по всій провінції і замінений дактилоскопією. Це рішення зробило Аргентину першою в світі державою, в якій відбитки пальців рук стали єдиним засобом ототожнення в поліцейській службі.
Вуцетич, після п'яти років успішної роботи над дактилоскопією, у 1897 р. виступив з доповіддю на II науковому конгресі Південної Америки, а в 1905 р.- на південноамериканському Поліцейському конгресі, де говорив про переваги дактилоскопії. Як результат південноамериканські держави одні з перших ввели в поліцейську практику його систему: в 1903 р.- Бразилія і Чілі, у 1906 р.- Болівія, у 1908 р.- Перу, Парагвай та Уругвай.
Інші країни також поступово стали використовувати для ідентифікації злочинців дактилоскопію. У Франції перший випадок дактилоскопічної ідентифікації зареєстровано в 1902 р. (справа Ше-фера), у Бельгії- 1904 р. (справа Леонардо), Угорщині - 1907 р., Норвегії- 1910 р., Португалії- 1913 р.
У Росії дактилоскопія почала використовуватися з 1906 р.. коли циркуляром Головного в'язничного управління вона була введена для реєстрації у в'язницях. Законом від 6 липня 1908 р. дактилоскопія стала використовуватися в пошукових відділеннях великих місі. Судово-технічні кабінети були організовані у 1911 р. при училищах правознавства, у 1913 р.- при прокурорі Петербурзької судової палати.
Перший випадок звинувачення на основі пальцевих відбитків відбувся в 1912 р.- у справі про вбивство аптекаря Вейсброда в Харламівській аптеці Санкт-Петербурга. На місці пригоди був вилучений шматок скла вхідних дверей з чітким слідом пальця руки. Експерт-криміналіст В. І. Лебедгв порівняв цей слід із відбитками пальців запідозрених і дав категоричний висновок про те, що слід залишений одним із них. Виступаючи в Санкт-Петербурзькому окружному суді, експерт продемонстрував збільшені фотознімки порівнюваного сліду та відбитка з дантилокартки, зазначив, що вони мають численні спільні ознаки, пояснив суддям наукові основи дактилоскопії. Суд погодився з аргументами експерта та виніс по справі обвинувальний вирок.
У 1920 р. судовий медик та криміналіст П. С. Семеновський (1883-1959) запропонував удосконалену систему класифікації пальцевих узорів. Його посібник "Дактилоскопія як метод реєстрації", надрукований у 1923 р., заклав наукові основи дактилоскопічних обліків у нашій країні.
Використана Література
1. Андрианова В. А., Евсиков В. Н., Зуев Е. И., Теткин С. И. Выявление бесцветных пальцевых следов порошками на различных поверхностях // Сборник работ по криминалистике (дактилоскопическиеисследования). 1957.- М-С.37-64.
2. Ароцкер Л. Е., Грановский Г. Л. Неточное определение участка папиллярного узора ведет к ошибке // Практика криминалистической экспертизы. Сб. 1-2.-М, 1961.-С. 195-198.
3. Баканова Л. П. Дактилоскопические исследования: Учебное пособие -Ташкент, 1980 г. - 52 с.
4. Берзин В. Ф., Фокина А. А. О локализации участков ладонной поверхности рук человека по деталям папиллярных узоров // Криминалистика и судебная експертиза. Вып. 3- Киев, 1966-С. 199-212.
5. Бобырев В. Г., Фильков В. И. Модификация химического способа выявления следов рук // Повышение эффективности криминалистических экспертиз при расследовании преступлений.- Волгоград, 1988.- С. 30-33.
6. Бобырев В. Г., Гаглошвили А. У. Применение магнитного порошка для выявления потожировых следов на пористых поверхностях // Экспертная практика и новые методы исследования. Экспресс-информация.- Вып. 17.- М., 1989.-С. 4-8.
7. Выявление отпечатков пальцев с помощью вакуумного напыления // В помощь экспертам.-М., 1976.
8. Гардаускас Ю. Ю. О некоторых недостатках подготовки материалов для экспертизы следов рук // Экспертиза при расследовании преступлений (информационные материалы). Вып. 7.- Вильнюс, 1969.- С. 18-23.
9. Герасимов В. Дактилоскопия // Наука и жизнь. № 1.- С. 79-83.
Loading...

 
 

Цікаве