WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія дактилоскопії - Реферат

Історія дактилоскопії - Реферат

для того, щоб відстояти своє відкриття. У нього було тільки одне бажання: повернутися на батьківщину, в Англію, де йому, можливо, вдасться поновити своє здоров'я та знайти там застосування своєму винаходу.
У 1879 р. Хершель повертається до Англії і в 1880 р. у журналі "Naturе" публікує свої дослідження про ідентифікацію злочинців за пальцевими відбитками, але його відкриття залишається поза увагою.
Лікар - шотландець Генрі Фолдс у той же час працював у лікарні Дзукійі та викладав японським студентам фізіологію. З 1879 по 1880 рр. Фолдс зібрав велику кількість відбитків пальців рук і вивчав найрізноманітніші різновидності пальцевих узорів, що утворюються папілярними лініями. Його передусім цікавило питання, чи є відмінності в папілярних узорах в осіб різних рас і національностей та чи передаються вони в спадок. Одним із результатів цих досліджень було те, що, як писав Фолдс: "...малюнок ліній шкіри не змінюється протягом усього життя і може краще фотографії слугувати засобом ідентифікації".
Випадок навів його на думку про те, що відбитки пальців можна використовувати для пошуку злочинців. Одного разу у сусідньому будинку була скоєна крадіжка. Коли злодій перелазив через побілену вапном кам'яну стіну, залишив на ній сліди пальців, вимазаних сажею. Поки Фолдс вивчав ці сліди, злодія було затримано. Тоді Фолдс попросив дозволу в японської поліції відібрати відбитки пальців затриманого і виявив, що вони суттєво відрізняються від слідів залишених на стіні. Відповідно Фолдс зробив висновок, що затриманий не винний, оскільки сліди міг залишити тільки злочинець, який, втікаючи, спіткнувся об жаровню. Фолдс виявився правим: через декілька днів був заарештований справжній злодій. Фолдс взяв відбитки пальців і в нього, вони повністю збігалися зі слідами, залишеними злодієм. Це наштовхнуло Фолдса на думку про можливість викривати злочинців та вбивць за відбитками пальців рук. Коли було скоєно іншу крадіжку, японська поліція покликала на допомогу Фолдса, який знайшов на бокалі відбиток долоні. І тут допоміг його величність випадок. Під час своїх попередніх досліджень, вчений, у різних садибах, відбирав відбитки пальців рук у слуг. Тепер він порівняв знайдені сліди зі своєю картотекою і результат приголомшив його: відбитки на бокалі повністю збігалися з пальцевими узорами одного зі слуг.
Усі свої спостереження та думки Фолдс виклав у листі, який був опублікований в англійському журналі "№шге" ("Природа"), де писав: "Якщо на місці злочину знайдені відбитки пальців, вони можуть допомогти знайти злочинця. Я сам це перевірив практично у двох випадках". Далі Фолдс вказував, що за узорами папілярних ліній можна встановити особу потерпілого, якщо, наприклад, буде знайдено лише кисть руки трупа. На його думку, у кожного, хто вчинив тяжкий злочин, потрібно відбирати відбитки пальців. Якщо той самий злочинець пізніше буде заарештований за скоєння нового злочину і назве себе вигаданим прізвищем, то шляхом порівняння відбитків можна встановити його справжнє прізвище. Він писав, що "Узор основних ліній не змінюється протягом усього життя людини і тому служить кращим способом для встановлення особи, ніж фотографія". 28 жовтня 1880 р. Хершель ознайомився з листом Фолдса в журналі і страшенно обурився: він працював над цим 20 років, а тут якийсь чоловік зробив це ж відкриття всього за один рік! Хершель звернувся в редакцію журналу з вимогою признати його успіх, та відповіді на свого листа не отримав. Лист Хершеля став для Фолдса викликом, і він зробив усе, щоб закріпити свій пріоритет: - розіслав листи про своє відкриття всім відомим особам того часу в Англії і Франції, але не знайшов належної підтримки. 8
Повернувшись до Англії, Фолдс зайняв посаду поліцейського лікаря в Лондоні і безуспішно намагався зацікавити керівництво Скотленд-Ярду та Міністерство внутрішніх справ своїм відкриттям.
Найважливіше зі зробленого Фолдсом - це його вказівка на те, що відбитки пальців, знайдені на місці злочину, можуть сприяти знаходженню злочинця та використовуватися для доказування його причетності до розслідуваного злочину.
У 1880 р. Фолдс видав керівництво по фіксуванню відбитків пальців, де запропонував одержувати відбитки всіх десяти пальців (так робиться і сьогодні), в той час як Хершель, до нього, брав відбиток лише одного або двох пальців. На жаль, у той час на можливості дактилоскопії не звернули уваги.
Схожа ситуація була й у берлінського ветеринара Ебера. Він написав роботу про відбитки пальців та долонь і запропонував її пруському Міністерству внутрішніх справ у 1888 р. Для виявлення та фіксації відбитків пальців Ебер вперше запропонував використовувати пари йоду - метод, яким до нашого часу користуються криміналісти. Одначе пропозиції Ебера не знайшли підтримки.
Важливу роль у становленні дактилоскопії відіграв видатний вчений-природознавець Френсіс Гальтон (двоюрідний брат Чарльза Дарвіна. Під впливом ідей великого родича Ф. Гальтон вивчав питання, пов'язані з наслідуванням людиною фізичних і духовних здібностей та властивостей. Працюючи над цією проблемою, Гальтон провів велику кількість антропометричних вимірів, докладно ознайомився з роботами Бертильйона, опублікованими раніше в журналі "Природа" листами Фолдса та Хершеля, відвідав паризьку службу поліцейської ідентифікації. Порівнявши наукові можливості методу Бертильйона та перспективи, що відкривають дослідження відбитків пальців, Гальтон прийшов до висновку, що майбутнє не за Бертильйоном.
У доповіді, прочитаній 25 травня 1888 р. на засіданні Королівського наукового товариства, Гальтон зазначив, що, крім "бертильйонажу", існує ще один спосіб ідентифікації - за відбитками пальців, на який поки що не звернули належної уваги.
Одразу після доповіді Гальтон направив у редакцію журналу листа й одержав всі матеріали Хершеля та Фолдса та продовжив збирання відбитків пальців. Для зручності порівняння він виготовляв із них збільшені фотознімки.
Переконавшись у неповторності пальцевих відбитків, Гальтон спробував їх класифікувати та систематизувати. Він установив, що за математичною теорією ймовірності збіг відбитка окремого пальця однієї людини з відбитками пальців рук іншої людини виражається відношенням 1:4. Якщо ж у однієї особи відібрати відбитки всіх десяти пальців, вірогідність збігу буде рівна 1 з 64 млрд. Взявши до уваги загальну чисельність населення земної кулі, можна вважати, що збіг відбитків пальців двох людей практично неможливий.
У 1891 р. Гальтон запропонував систему класифікації папілярних узорів за наявністю абовідсутністю дельт та їх кількістю. Стаття з його висновками була опублікована в журналі "Природа", але не привернула особливої уваги. Пізніше, в 1892 р. Гальтон видав книжку "Відбитки пальців", у якій розглядав відбитки пальців як засіб ідентифікації. Гальтон зробив три обґрунтовані висновки, що мали важливе значення для становлення дактилоскопії: папілярний узор залишається незмінним протягом всього життя людини, він неповторний та індивідуальний, але, не дивлячись на індивідуальність, піддається класифікації. У 1895 р. йому вдалося добитися введення у Великобританії дактилоскопічного методу ідентифікації, спочатку поряд з бертильйонажем. Одначе введення цього методу в практику викликало труднощі, оскільки відбитки пальців розподілялися в розділах його картотеки вкрай нерівномірно.
Більш досконалу систему класифікації відбитків пальців рук розробив інший англієць -
Loading...

 
 

Цікаве