WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання міжнародних перевезень - Реферат

Правове регулювання міжнародних перевезень - Реферат


Реферат на тему:
Правове регулювання міжнародних перевезень
План
Вступ
1. Правове регулювання міжнародних перевезень.
2. Міжнародні транспортні організації:
а) історія створення першої транспортної організації;
б) мета та завдання міжнародних транспортних організацій.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ.
Сучасний етап розвитку економіки України пов'язаний з переходом до ринкових відносин, характеризується підвищенням соціальних, ор-ганізаційних, екологічних та технологічних вимог щодо функціонування і розвитку транспортного комплексу. Схильність до співробітництва в різних галузях суспільного виробництва і соціальній сфері викликає необхідність удосконалення міжнародних перевезень та зміцнення позицій вітчизняного перевізника на транспортних ринках. Економічна криза на транспорті, як і в інших галузях, у значній мірі є наслідком намагання створити у стислі терміни самостійну національну маршрутну систему, на теренах якої значна кількість транспортних підприємств і перевізників сьогодні не в змозі ефективно функціонувати, що перешкоджає формуванню спільного ринкового простору. У сучасному світовому поділі виробництва відсутні приклади навіть серед розвинених держав, щоб транспортні системи були відокремлені і не базувались на інтеграційних принципах. Ігнорування цього факту, недостатність законодавчої, нормативно-правової, технологічної та інформаційної бази міжнародних перевезень призводить до того, що Україна, яка знаходиться на перехресті головних транспортних напрямків Євроазійського континенту, що мають тисячолітню історію, не повністю реалізує ці переваги в розвитку національної транспортної системи на мережі міжнародних транспортних коридорів.
Важливе місце в економічній політиці держави відведено невідкладному опрацюванню та реалізації "Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні", "Комплексної програми утвердження України як транзитної держави", розширення співробітництва з міжнародними транспортними організаціями, забезпечення приєднання України до міжнародних конвенцій та угод у галузі міжнародних перевезень.
Таким чином, удосконалення організації міжнародних пасажирських та вантажних перевезень на мережі міжнародних транспортних коридорів та їх правове забезпечення є актуальним і потребує наукових методів вирішення.
Слід враховувати, що міжнародні перевезення часто здійснюються змішаними та комбінованими видами транспорту, що ускладнює розгляд претензій та спорів. Але для їх вирішення існують ряд документів, зокрема, конвенцій, які регулюють умови перевезення.
Основні вимоги конвенцій стосуються таких питань:
1. На які перевезення поширюються дії конвенції.
2. На які вантажі поширюється дія конвенцій.
3. Значення вини перевізника та встановлення його відповідальності.
4. Мені відповідальності перевізника.
Міжнародні транспортні організації формуються за видами транспорту. Наприклад:
- Міжнародна асоціація автомобільних перевезень (МААП);
- Міжнародна європейська асоціація залізничних перевезень (ЄАЗП);
- Міжнародна морська організація (ІМО);
- Міжнародна організація цивільної авіації (ІКПО).
1. Правове регулювання міжнародних перевезень.
Економічні відносини між державами та їх юридичними й фізичними особами без застосування транспорту неможливі. Конвенції та інші міжнародно-правові акти у сфері транспорту створюють уніфіковане право і зменшують застосування до перевезень колізійних норм.
Міжнародне транспортне право - це система принципів і норм, - що регулюють правовідносини, які виникають між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з використанням транспортних засобів у процесі міжнародного економічного співробітництва.
Залізничний транспорт. Першу залізницю було введено в дію в Європі (Англія) в 1825 р. Коли залізничні національні мережі з'єднались і потяги розпочали перетинати державні кордони, постала потреба в міжнародно-правовому регулюванні залізничних перевезень.
У 1890 р. у Берні дев'ять європейських держав (у тому числі й Росія) уклали дві конвенції - про залізничні перевезення вантажів (КІМ, фр. - СІМ) і про залізничні перевезення пасажирів (КІВ, фр. - CIV). У 1966 р. як додаток до останньої було укладено Угоду про відповідальність залізниць при перевезенні пасажирів. На конференції з перегляду Бернських конвенцій, що відбулась у 1980 p., було прийнято Угоду про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) (Convention relative aux transports internationaux ferroviares - COTIF) та додатки до неї - А і В. Додаток А стосувався умов перевезення пасажирів і був відомий як Єдині правила Міжнародної пасажирської конвенції (КІВ), додаток В- Єдині правила Міжнародної вантажної конвенції (КІМ).
У КОТІФ беруть участь майже 40 країн Європи, Азії та Північної Африки.
Угода КОТІФ і додатки А та В регулюють загальні принципи міжнародних залізничних перевезень. Якщо виникає непередбачувана цими угодою і додатками ситуація, то застосовується право держав-учасниць конвенцій. Додаток В застосовується лише до перевезень залізницями, перелік яких визначений учасниками Угоди про міжнародний залізничний транспорт. Плата за перевезення визначається міжнародними і національними тарифами. Передбачені також максимально сприйнятні терміни доставки вантажів.
Перевезення вважається можливим за наявності звичайних засобів перевезень і якщо їм не перешкоджають обставини, яких залізниця не може уникнути чи усунути. Компетентні органи мають право припинити рух, заборонити чи обмежити приймання окремих вантажів до перевезень, якщо цього потребують суспільні інтереси чи умови виробничої діяльності. Угода КОТІФ передбачає відповідальність перевізника, встановлює порядок висування претензій і позовну давність, визначає товаросупровідні документи.
Країни соціалістичного табору у 1950 р. уклали свою Угоду у сфері залізничного транспорту. Угода 1950 р. про міжнародне вантажне сполучення зберігає чинність. У ній беруть участь Росія, окремі країни Східної Європи, Монголія. Китай. Північна Корея, В'єтнам.
Радянський Союз не був учасником Бернських конвенцій та КОТІФ, але його правова база у сфері залізничного транспорту враховувала їх норми.
5 червня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 943-IV "Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)".
Країни світу укладають двосторонні угоди про пасажирське і вантажне сполучення зі своїми сусідами. Ці угоди втілюють загальноприйняту практику перевезень і спираються на правила Бернських конвенцій.
Конвенцію про статус і міжнародне облаштування залізниць було укладено в Женеві 9 грудня 1923 р. Вона містить уніфіковані норми стосовно організаційних питань міжнародного залізничного сполучення.
У 1950 р. соціалістичні країни Європи та Ази уклали також Угоду про міжнародне залізничне пасажирське сполучення. На відміну від Угоди проміжнародне вантажне сполучення вона передбачала змішане залізнично морське сполучення.
Перевезення вантажів у прямому залізничному сполученні між Україною та державами, які не є учасниками Угоди про міжнародне вантажне сполучення, здійснюється на основі дво- та багатосторонніх договорів. Для перевезень вантажів у міждержавному сполученні між суб'єктами колишнього СРСР застосовується Статут Залізниць СРСР і Правила перевезення вантажів Рішення про це було прийняте 19-20 жовтня 1992 р. на нараді керівників центральних органів залізниць.
Перевезення пасажирів і вантажу відбувається відповідно до
Loading...

 
 

Цікаве