WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порядок та способи укладання договору поставки - Курсова робота

Порядок та способи укладання договору поставки - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Порядок та способи укладання договору поставки
ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................. 3
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ..................................................................................................... 4
РОЗДІЛ ІІ. ПРЕДМЕТ ТА ЗМІСТ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ............... 10
РОЗДІЛ ІІІ. ПОРЯДОК І СПОСОБИ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ..................................................................................................... 16
ВИСНОВОК..................................................................................................... 21
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................. 23
ВСТУП
Серед зобов'язань, що складають особливу частину зобов'язального права, основне місце належить договірним зобов'язанням. Цивільне законодавство України передбачає понад 20 цивільно-правових договорів, серед яких і є договір поставки.
Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань закон називає договір. Договором визнається угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Відповідно до вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості, договір поставки, а також і ряд інших договорів визначає зміст конкретних прав і обов'язків учасників договірного зобов'язання. В цьому розумінні договір виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільному правовідношенні.
У нинішніх умовах зростає роль договору поставки як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин.
Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників - підприємств, громадян - має свободу господарської діяльності та підприємства. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна - бартер, постачання енергії тощо).
Виходячи з цього можна зазначити, що договір поставки відіграє неодноразову роль у відносинах між організаціями і громадянами. Він регулює господарські відносини з постачання продукції і товарів.
РОЗДІЛ І. ПОРЯДОК І СПОСОБИ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ
Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки. Договір - це основний документ, що визначає права та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.
Договір поставки - це договір, за яким постачальник (підприємець) зобов'язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.
В умовах соціалістичної економіки СРСР договір поставки був самостійним видом договору, який укладався на підставі адміністративно-планових актів, як правило обов'язкових для сторін. Відносини щодо поставок детально регулювалися Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положенням про поставки товарів народного споживання, затверджуваних постановою РМ СРСР від 29.VII.1988 р. В умовах переходу України до ринкової економіки договір поставки набув однак різновиду договору купівлі-продажу. При цьому підприємці на власний розсуд вирішують, за якою правовою формою відчужувати товар (за договором купівлі-продажу чи договором поставки), враховуючи характер і зміст такого відчуження.
Порівняно з традиційним договором купівлі-продажу договір поставки має певні особливості, а саме:
1) між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий проміжок часу;
2) в момент укладення договору товар у постачальника, як правило, відсутній, тобто угода укладається під майбутній товар;
3) предметом поставки не може бути нерухоме майно;
4) предметом поставки є товар, призначений для підприємницької чи іншої господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення;
5) сторонами в договорі поставки є юридичні особи (переважно суб'єкти підприємства) і громадяни-підприємці.
Сторонами цього договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Підприємництво - це самостійна ініціатива. систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності [1].
З вище вказаного можна зазначити, що предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).
В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів, безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на ярмарках, біржах, аукціонах або в комерційних посередників.
Безпосередньо договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.
Як консенсуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов договору або рішення арбітражного чи тритейського суду з переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або законодавством.
Договір поставки двосторонній, бо права і обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.
Регулювання договірних відносин з поставок продукціїздійснюється в різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин. Насамперед, у сфері поставок діє міждержавна Угода від 20 березня 1992 року "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежний Держав". Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарювання (назалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за міждержавними економічними зв'язками.
Під суб'єктами господарювання розуміють підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційних форм, а також громадян, які володіють статусом підприємця відповідно до законів, що діють на території
Loading...

 
 

Цікаве