WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір перевезення - Курсова робота

Договір перевезення - Курсова робота

знайшло своє відображення у чинному законодавстві України. Глава 2 КТМ України, котра має назву "Договір морського перевезення вантажу", регулює відносни, що виникають при перевезенні вантажів за рейсовими чартерами і коносаментами. Причому рейсовий чартер повиненмістити умови надання під завантаження судна чи його частини (ст. 134 КТМ України), що свідчить про те, що такий договір має бути укладений до моменту передавання вантажу і має ознаки консенсуальної угоди. Перевезення ж вантажів за коносаментом не передбачає умов, які потребують надання транспортних засобів, сам коносамент видається відправнику після приймання вантажу до перевезення (ст. 137 КТМ України). Отже, договір морського перевезення вантажу за коносаментом є реальною угодою2).
Не піддаючи сумніву положення про те, що договір, який оформляється рейсовим чартером, є консенсуальною угодою, необхідно з'ясувати питання віднесення його до договорів перевезення вантажів.
За договором морського перевезення вантажу (ст. 133 КТМ України) перевізник зобов'язаний перевезти ввірений йому вантаж (що відповідає загальному визначенню договору перевезення вантажу, яке міститься у ст. 358 ЦК України).
Проте за рейсовим чартером перевізник зобов'язується надати вантажовідправнику транспортний засіб (або його частину) і перевезти вантаж, який йому буде вручено. Такий висновок можна зробити з аналізу норми, що міститься у ст. 134 КТМ України. Таким чином, норма ст. 134 вступає у суперечність із нормою ст. 133 КТМ України в якій міститься загальне визначення договору морського перевезення вантажу.
Уникнути подібної суперечності вдалося законодавцям Росії. Стаття 115 КТМ Російської Федерації містить таке визначення договору морського перевезення: "за договором морського перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити вантаж, який йому передала або передасть відправник, у порт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (далі - одержувач), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (фрахт).
Проте, незважаючи на те, що відповідно до запропонованої у КТМ РФ моделі договору перевезення вантажу перевізник зобов'язується перевезти вантаж, який йому передасть у майбутньому вантажовідправник, право вимагати від перевізника виконання цього обов'язку не знайде правового забезпечення доти, доки вантажовідправник не передасть вантаж.
Отже, побудова договору перевезення вантажів за моделлю конесенсуальної угоди, на думку О. Дозорець, є невиправданою1).
Для того щоб довести наявність існування між сторонами договору морського перевезення вантажів, у будь-якому випадку необхідно буде встановити не лише факт досягнення сторонами угоди (збігання волі сторін) щодо такого перевезення, а й факт передачі вантажу перевізнику. Саме коносамент поєднує у собі ці дві функції: по-перше, коносамент с доказом наявності договору перевезення вантажу, но-друге, засвідчує факт отримання перевізником обумовленого в договорі вантажу (статті 134, 137 КТМ України).
Відповідно до чинного законодавства, видача коносамента вантажовідправнику є обов'язковою для перевізника (ч. 1 ст. 137 КТМ України). Норма, вміщена у ч. 1 ст. 137 КТМ України, має імперативний характер і не передбачає інших варіантів. З огляду на це непослідовним виявляється законодавець, коли у ч. 2 ст. 137 КТМ України зазначає, що "перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення".
Передавання вантажу для перевезення як за Договором рейсового чартеру, так і за договором за коносаментом мас супроводжуватись ви-дачею коносамента. Отже, у будь-якому випадку (за обставин укладення сторонами договору, який передбачає умову надання для перевезення судна або його частини (рейсовий чартер) або в разі відсутності такої умови, сторони повинні укладати договір перевезення конкретного вантажу (за коносаментом).
Договір, який укладається у формі рейсового чартеру, не слід вважати договором перевезення вантажу, як не прийнято у теорії і практиці. Швидше можна схилитися до висловленої М. Ходуновим думки про те, що чартер слід кваліфікувати як консенсуальний договір, за яким сторони зобов'язуються одна перед другою укласти у майбутньому договір морського перевезення 1). Цей договір (поряд із довгостроковим договором про організацію перевезень), на мою думку, є договором про майбутнє перевезення, навіть якщо в такому договорі вказується конкретний вантаж.
З огляду на зазначене, норми, що регулюють рейсовий чартер, не можуть міститися у главі про договір морського перевезення вантажу. У зв'язку з цим, можна погодитися з думкою О. Дозорець про необхідність доповнити ст. 128 КТМ України "Організація морських перевезень вантажів" частиною 4 такого змісту: "У разі потреби вантажовідправник і перевізник можуть укласти договір про організацію перевезення вантажу (рейсовий чартер), сторони якого зобов'язуються укласти договір морського перевезення вантажу на вказаних у рейсовому чартері умовах, причому перевізник зобов'язується надати для перевезення усе судно, його частину або окремі суднові приміщення"1). Відповідно п. 1 ст. 134 КТМ України необхідно виключити, оскільки рейсовий чартер не може бути доказом наявності договору морського перевезення.
Викладене дає змогу зробити висновок, що договір перевезення вантажу незалежно від видів транспорту, щодо яких він укладається, завжди є реальною угодою, для укладення якої необхідне не лише досягнення сторонами згоди, а й вручення вантажу.
РОЗДІЛ ІІІ Виконання договорів про перевезення вантажів
За договором про перевезення вантажу транспортна організація - перевізник повинна доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві). Проте належне виконання договору перевізником обумовлене додержанням ним ряду умов, що випливають безпосередньо зі статуту (кодексу) і необхідні для нормального початку та завершення перевізного процесу. Це, зокрема, стосується стану перевізних засобів. Перевізник повинен подавати під навантаження справні вагони й контей-нери, придатні для перевезення певного вантажу, очищені від залишків вантажу і сміття, а в разі потреби - промиті та продезинфіковані. Придатність вагонів для перевезення вантажу визначає відправник, засобами якого здійснюється завантаження, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці, а придатність контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправник.
Розрізняють справність рухомого складу для перевезення вантажу у технічному й комерційному відношеннях. Вагон чи контейнер може бути технічно справним, однак непридатним для перевезення конкретного вантажу в комерційному відношенні. Наприклад, контейнер має стійкий сторонній запах, а до навантаження призначено продовольчі товари, що сприймають цей запах. Під придатністю рухомого
Loading...

 
 

Цікаве